Організація як соціальна система Поняття мотивації

Одна з основних задач менеджера – створити спонукаючі стимули для людини, при яких у неї виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню мети організації. Принцип менеджменту: управляти – значить призводити до успіхів інших.

Управлінців завжди цікавило, при яких умовах людина має мотиви до роботи по чужому завданню, що нею рухає, що змушує приносити більші жертви і напружувати всі сили, роблячи своє діло, і що навіть при сприятливих умовах призводить до упертості, нудьги і байдужості.

Мотивувати співробітників – значить порушити їхні важливі інтереси, дати їм шанс реалізуватися в процесі праці.

Мотивація – це процес спонукання людини або групи людей до досягнення мети організації і включає в себе мотиви, інтереси, потреби, захоплення, мотиваційні настанови або диспозиції і т. д.

Стимул в управлінні персоналом – це вплив на робітника ззовні з метою спонукання його до діяльності.

Мотив – це спонукання людини до діяльності, викликане зсередини його власними потребами, емоціями.

До мотивів відноситься комплекс спонукань, що діють з повною силою протягом тривалого часу, а також обов'язку, прагнення виконати доручене завдання, допомогти співробітнику тощо. В залежності від сфери, в якій вони вживаються, мотиви можуть бути матеріального і морального порядку.

Стимул також розглядається як примушення до дії, але на відміну від мотиву, він викликається зовнішніми чинниками, що діляться на матеріальні, (винагороди за працю) і моральні стимули (визнання заслуг індивіда, справедливе відношення до нього, створення до людини почуття власної причетності до успіхів організації і ін.).

Причина в тому, що у різноманітних людей в різноманітному співвідношенні знаходяться рушійні сили і регулятори поведінки:

– інстинкт;

– інтереси;

– потреби.

Інстинкт – являє собою першу, саму нижню форму примушення людини до дій (харчовий, оборонний, статевий і стадний).

Інтереси – виборче відношення особистості до певного об'єкту, цілеспрямоване прагнення, потреба, що викликана сукупністю соціально-економічних умов життя людини, колективу, суспільства.

Потреби – це необхідність, потреба, яку почуває людина при певних умовах життя і розвитку. Вони виявляються в формі мотивів поведінки. Потреби виникають з народженням людини, розвиваються в міру його зростання і розвитку, відповідно видозмінюється його поведінка.

Мотивація виникає з незадоволених потреб і дій, які дають їй поштовх, якщо вони успішні і задовольняють ці потреби. Деякі потреби задовольняються лише на деякий час (наприклад, їжа). Деякі потреби – на тривалий час, але інші залишаються незадоволеними.