Типи організаційних структур. Існує два основні типи організаційних структур: механічний (ієрархічний, бюрократичний) та органічний

Існує два основні типи організаційних структур: механічний (ієрархічний, бюрократичний) та органічний

Механічний тип структури управління оснований на чіткому розподілі праці і відповідності відповідальності робітників предоставленим повноваженням. Ці структури називаються ієрархічними або бюрократичними.

Найбільш поширені різновиди ієрархічної структури – лінійна, лінійно-функціональна організація управління. Вони найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, часто повторювальні завдання і функції.

Ланки управління становлять організаційно окремі структурні підрозділи (відділи, служби, групи). Кожна ланка виконує певні завдання, згідно з вимогами функціонального розділення праці: менеджмент, маркетинг, організація, контроль і мотивація.

Механічний тип характеризується:

- використанням формальних правил і процедур;

- централізацією прийняття рішень;

- вузько визначена відповідність у роботі;

- жорстка ієрархія влади.

Недоліки структури:

- відсутність гнучкості;

- перевищення норми керованості;

- надмірна централізація;

- формування нераціональних інформаційних потоків.

Лінійна структура – це ієрархічна система керівників різних рівнів, кожний із яких здійснює одноосібне керівництво всіма підпорядкованими йому нижче стоячими керівниками, а будь-який нижче стоячий керівник має тільки одного безпосереднього начальника.

Переваги лінійної структури:

- чітка система взаємних зв'язків функцій і підрозділів

- чітка система єдиноначальності - один керівник зосереджує в своїх руках керівництво всією сукупністю процесів, що мають загальну ціль

- ясно відбита відповідальність

- швидка реакція виконавця на прямі вказівки вищестоящих.

Недоліки лінійної структури:

- відсутність ланок, що займаються питаннями стратегічного планування; в роботі керівників домінує "плинність"

- тенденція до тяганини і перекладанню відповідальності при рішенні проблем, що вимагають участі декількох підрозділів

- велике число "поверхів" між робітниками, що випускають продукцію і ЛРП

- перевантаження управлінців вищого рівня

- підвищена залежність результатів роботи організації від компетентності керівників.

В основному лінійній структурі притаманні недоліки із-за одноосібного прийняття рішень.

Лінійно-штабна структура включає в себе спеціалізовані підрозділи (штаби), що не володіють правами прийняття рішень і керівництва будь-якими нижчестоящими підрозділами, а лише допомагають керівнику в виконанні окремих функцій, передусім функцій стратегічного планування і аналізу (див. рисунок 6.1).

Переваги лінійно-штабної структури:

- більш гнучка розробка стратегічних питань

- деяке розвантаження вищих керівників

- можливість притягнення зовнішніх консультантів і експертів.

Недоліки лінійно-штабної структури:

- нечіткий розподіл відповідальності, так як особи, що готують рішення, не беруть участі в його виконанні

- інші недоліки лінійної структури в трохи послабленому виді.

Рисунок 1 – Лінійно-штабна структура

Заступник з персоналу

Заступник по науці

При лінійно-функціональній структурі функціональні служби одержують повноваження управління службами нижнього рівня, що виконують відповідні спеціальні функції. Проте, делегуються не лінійні, а функціональні повноваження. Приклад лінійно-функціональної структури на
рисунку.2.

Рисунок.2 – Лінійно-функціональна структура

При функціональній структурі виникає процес ділення організації на окремі елементи, кожний із яких має чітко визначене, конкретне завдання і обов'язки. Організація ділиться на блоки: виробництво, маркетинг, фінанси.

Збільшення розмірів підприємств, диверсифікація їх діяльності приводить до виникнення дивізійних структур управлінням (рисунок 6.3), що почали давати певну самостійність своїм виробничим підрозділам, залишаючи керівництву корпорації стратегію розвитку, науково-дослідницькі розробки, фінансову і інвестиційну політику.

При дивізійній структурі можлива спеціалізація:

1) продуктова;

2) споживча;

3) регіональна.

Переваги дивізійної структури:

- управління багатопрофільним підприємством з великою чисельністю і територіально віддаленими підрозділами;

- велика гнучкість, реакція на зміни порівняно з лінійною;

- більш чіткий зв'язок виробництва з споживачами.

Недоліки дивізійної структури:

- велика кількість "поверхів" управлінців між робітниками і керівництвом компанії;

- основні зв'язки – вертикальні, тому звідси проходять загальні для ієрархічних структур недоліки: тяганина, перевантаження управлінців, погана взаємодія при рішенні питань;

- дублювання функцій на різних "поверхах" і як слідство - дуже високі;

- витрати на утримання керівницької структури;

У відділеннях зберігається лінійна або лiнійно-функціональна структура зі всіма перевагами і недоліками.

До органічного типу структури управління відноситься така структура управління, яка характеризується особистою відповідальністю кожного працівника за загальний результат.

Тут не існує необхідності в детальному розподілі праці по видам робіт і формуються такі відносини між учасниками процесу управління, які диктуються не структурою, а характером проблеми, що вирішується. Основна властивість цих структур – це здатність відносно легко змінювати свою форму, пристосовуватися до нових умов, органічно вписуватися в систему управління. Ці структури орієнтуються на прискорену реалізацію складних програм і проектів в границях крупних організацій, галузей і регіонів. Як правило, вони формуються на тимчасовій основі, тобто на період реалізації проекту, програми, вирішення проблеми або досягнення поставлених цілей.

Рисунок.3 – Дивізійна структура управління

Органічний тип на відміну від ієрархічного представляє собою децентралізовану організацію управління, для якої характерно: відмова від формалізації і бюрократизації процесів та відношень, скорочення кількості рівнів ієрархії, високий рівень горизонтальної інтеграції, орієнтація культури відношень на кооперацію, взаємну інформованість та самодисципліну.

Найбільш поширеними структурами органічного типу являються проектна, матрична, програмно-цільова, бригадна форма організації праці.

Проектна структура формується при розробці проектів, тобто будь-яких процесів цілеспрямованих змін в системі (наприклад, модернізація виробництва, освоєння нових продуктів та технологій, будівництво об’єктів та ін.). Управління проектом включає визначення його цілей, формування структури, планування і організація виконання робіт, координацію дій виконавців. При проектній структурі управління діяльність організації розглядається як сукупність проектів, що виконуються.

Переваги проектної структури:

- висока гнучкість

- зниження чисельності керівницького персоналу порівняно з ієрархічними структурами.

Недоліки проектної структури:

- дуже високі вимоги до кваліфікації керівника проекту;

- розподіл ресурсів між проектами;

- складність взаємодії проектів.

Матрична структура – структура, побудована на принципі подвійного підпорядкування виконавців:

1) безпосередньому керівнику функціональної служби, що надає персонал і технічну допомогу керівнику проекту;

2) керівнику проекту, який наділений повноваженнями для виконання процесу управління у відповідності з запланованими строками, ресурсами та якістю.

Переваги матричної структури:

- найкраща орієнтація на цілі проекту

- краще ефективне поточне управління, збільшення ефективності використання ресурсів персоналу, їх знань

- зменшено час реакції на потреби проекту, тобто існують горизонтальні комунікації і єдиний центр прийняття рішень.

Недоліки матричної структури:

- складність встановлення чіткої відповідальності за роботу (слідство подвійного підпорядкування)

- необхідність постійного контролю за співвідношенням ресурсів для проектів

- високі вимоги до кваліфікації

- конфлікти між керівниками проектів.