Вивчення мети і завдань психопрофілактичної та просвітницької роботи

Загальна мета даного напряму роботи була представлена вище. її необхідно пам'ятати при плануванні та реалізації усіх форм роботи, а також при постановці конкретних завдань. Завдання висуваються на досить осяжний відтинок часу (півроку, рік), з урахуванням специфіки школи, рівня її готовності до ро­боти в цьому напрямі, а також виходячи з кількості часу, який психолог планує відводити саме на цю роботу.

Планування

При плануванні зазначаються ті форми роботи, № найбільш оптимальні для даного навчально-виховного закла ду. Вимоги до планування — цілеспрямованість, система тичність і цілісність заходів. Намічається графік тих чи іЮ¹^ робіт. До планування належить і розробка програми Д¹** ності тих, хто буде залучений до профілактичної і про^сВ 484

яядької роботи — вчителів, батьків, дітей. Це можуть бути, ад проведення вечорів психології разом з дітьми і

«чятелями; ділові ігри, спрямовані на вирішення якихось ліясособистісних проблем; підготовка тем із психології для педрад чи засідань методоб'єднань; складання комп'ютерних програм для підрахунків анкетних матеріалів тощо. Планувати програми діяльності слід разом із тими, хто буде залучений до їх виконання. Хоча, звичайно, вони будуть більш схематичні, _івх плани роботи психолога.

4. Організація виконання (облік, контроль і корекція)

Після того як план складений, він має бути завірений адміністрацією школи та психологічною службою району (міста, області). Контроль за його виконанням здійснюють як психолог, так і адміністрація школи (коли це пов'язане з курсом психології чи психологічним гуртком, виступами вчителів тощо). Якщо в ході роботи певні форми себе не виправдовують, психолог може їх скоригувати, вносячи зміни до плану.

У процесі просвітницької та профілактичної роботи необхідно суворо дотримуватися положень Етичного кодексу психолога. Додамо до нього ще кілька поло­жень:

психолог має право і повинен займатися роботою, пов'язаною тільки з психологією. Не слід брати на себе не свої справи — проблеми педагогіки, методики — те, що не належить до психологічних проблем. У навчально-виховному закладі є більш досвідчені фахівці з цих дис­циплін. Психолог, якщо спитають його думку, може розглянути лише психологічні аспекти тієї чи іншої про­блеми. У протилежному випадку він може дискредитувати себе і науку, яку він представляє;

не варто робити все самому — якщо є можливості, тре­ба залучати до активної співпраці вчителів, батьків, учнів. Це полегшить роботу психолога, спонукає помічників до активних дій, чим підвищить силу психологічного впливу на них, а також авторитет психолога;

спільна робота всіх суб'єктів навчально-внховного про­цесу з психологом має бути добровільною і вмотивованою;

психолог має постійно контролювати, щоб всі форми профілактичної і просвітницької роботи становили єдину картину і були підпорядковані певній меті. Для цього тре-

9-ез

І

ба вміло поєднувати свої дії з діями батьків, учител» ■
учнів, передбачати засоби їх взаємодоповнення і взаєм '
впливу. °~

5. Форми психопрофілактичної та просвітницької роботи

Ці форми можуть бути найрізноманітнішими. Наведещ₀ лише деякі з них, які стали вже традиційними. ц_е обов'язково використовувати всі форми. Доцільно брати тс що найбільше привертає увагу та імпонує, можна й доповни­ти запропоновані варіанти своїми знахідками.

Робота з батьками

Батьки — це люди, що, як правило, справляють найбіль­ший вплив на дитину. Тому грамотна робота психолога з батьками вкрай необхідна. Батьків необхідно поінформувати, хто такий шкільний психолог, чим він займається, яка його мета; попередити, що з дітьми буде проводитися певна пси­хологічна робота; спитати їхньої згоди на це. Батьки мають відчути увагу до своїх дітей, до їхнього розвитку, до їхніх про­блем. Мета психолога в тому, щоб батьки відчули відпо­відальність за психічний та особистісний розвиток своїх дітей і потребу забезпечити їм умови такого розвитку.

Психологічні лекторії. Це традиційна форма роботи з бать­ками. Звичайно, лекторії проводяться окремо для батьків учнів молодшої, середньої, старшої школи. Теми лекцій найрізноманітніші. Це й актуальні для відповідного віку про­блеми, і вікові особливості спілкування дітей із батьками, і актуальні соціальні проблеми та шляхи їх розв'язання, і но­винки в психології та їх можливе використання, і роль батьків у розвитку дитини тощо. Лекторії мають проходити система­тично, за певним планом і бути підпорядкованими певній меті й завданням.

Виступи на батьківських зборах. Це більш камерна форма просвіти. У цьому випадку батьки, більш розкріпачені під час сприйняття і обміну інформацією, більшою мірою здатні ста­вити запитання, обговорювати запропоновану проблему. Те­ми виступів — різноманітні. Це вікові особливості дітей' особливості даного класу (наприклад, розвиток його як груп* тенденції щодо профорієнтації і т. п.); практичні рекомей-

- батькам з організації режимних моментів, вправ для роз-

^ _псвних психічних процесів тощо. Бажано, щоб перед б^уло Щ>°^веД^сно дослідження в цьому класі з тієї, то буде обговорюватися на зборах. Результати цдж наводяться в узагальненому вигляді. Тих батьків, о зацікавляться даними обстеження їхніх дітей, можна за­просити на індивідуальну бесіду.

Індивідуальні консультації батьків. Вони можуть бути Ініційовані як батьками, так і психологом. Проводяться за оезультатами досліджень або з проблеми дитини (цю пробле-лу побачили психолог, сама дитина, яка попередньо відвідала його, вчитель або батьки). Необхідно звернути увагу на те, що психолог має заздалегідь повідомляти батьків про те, що ди­тина братиме участь у психологічному дослідженні. Якщо батьки забороняють дослідження дитини, психолог не має права його проводити.

Індивідуальні консультації батьків готуються ретельно. Ан­кетний матеріал (опитувальні листи, бланки тощо) показувати батькам забороняється. Під час консультації інформація по­дається у вигляді, прийнятному для конкретних батьків і має підкорятися єдиній меті — допомога дитині.

Шкільний психолог не зобов'язаний консультувати з при­воду особистісних конфліктів між батьками або іншими чле­нами родини. Ці проблеми його можуть торкатися тільки в плані їхнього безпосереднього впливу на дитину. Треба довес­ти батькам, що вони несуть пряму відповідальність за вплив своєї поведінки на розвиток і психічне здоров'я дитини. Для допомоги у вирішенні проблем між батьками існують спе­ціальні сімейні консультації.

батьків

Робота з групою батьків, діти яких мають подібні проблеми. Перед зборами таких батьків готується інформація щодо пси­хологічної суті даних проблем, форм їх прояву і трансформа­цій, можливих шляхів допомоги дітям, щодо складання про­грами такої допомоги. На наступних зборах, які проводяться У Формі батьківської ради, можна поділитися успіхами і не­вдачами, своїми знахідками у вирішенні проблем дітей. Пси-^олог має всіляко заохочувати батьків до надання допомоги своїм дітям, а також сприяти неформальній взаємодопомозі

одне одному.

Робота з учителями

Більшу частину свого часу діти проводять у навчально виховних закладах. Постійно поруч з ними дорослі люди -І професіонали-вихователі, вчителі. Від їхньої психологічної ^ педагогічної компетентності багато в чому залежить той тдоу розвитку, яким ідуть діти. Тому психопрофілактичній і просвітницькій роботі з учителями надається велике значен­ня, їхнє ставлення до цієї роботи та участь в ній суттєво впливають на її результати.

Робота з учителями може будуватися у двох площинах. Перша — ставлення до них як до фахівців. У цьому випадку задача психолога полягає в тому, щоб поновити їхні психо­логічні знання і вміння використовувати ці знання на прак­тиці, допомагати у психологізації навчально-виховного про­цесу, залучати вчителів до співробітництва у психопрофілак­тичній та просвітницькій діяльності.

Друга площина — вчителі як безпосередні суб'єкти нав­чально-виховного процесу. Психолог має стежити за їхнім психологічним станом, навчати саморегуляції, сприяти осо-бистісному зростанню.

Звичайно, ці дві площини у практичній роботі з учителями взаємопов'язані та взаємопереплетеш. Нами ж вони відо­кремлені штучно, для кращого розуміння процесу роботи.

Працюючи з учителями, радимо дотримуватись таких рекомендацій:

займатися виключно психологічними проблемами — питання педагогіки й методики викладання не входять у компетенцію психолога, їх мають розглядати фахівці, тобто вчителі;

доречно підкреслювати компетентність вчителів у ви­рішенні та розгляді питань педагогіки й методики;

плануючи роботу, не слід розпорошуватися і обіляти багато; краще зробити менше, але якісно, довести роботу до кінця і використати від методики все, що можливо.

Традиційні форми роботи з учителями подібні до форм роботи з батьками, але мають інше змістове значення.

Виступи на педагогічних радах і методоб'єднаннях. Лектор'¹ для вчителів. Бажано, щоб виступи на педрадах планувалися заздалегідь і доповнювали перспективний план навчально-виховної роботи школи на рік, а також плани методоб'єД* 48$

Протягом навчального року може з'явитися необхід­на⁸*' спеціальному висвітленні конкретної проблеми — виступів та їхній зміст коригуються психологом. або лекція мають ознайомити вчителів із не­знаннями з психології і показати, як їх можна

і практиці.

''змістом виступи й лекції можуть бути присвячені особ-того чи іншого віку учнів; віковим новоутворенням; розвитку певних психічних якостей (пам'яті, тощо), питанням оптимізації навчально-виховного про-(наприклад, психологічна рецензія планів школи та ме-тодоб'єднань), розгляду психофізіологічних та психогігієніч-_нях факторів, які впливають на навчання. У виступах та лек­ціях необхідно враховувати специфіку школи. Наприклад, у школі з мистецьким ухилом більше уваги доцільно приділяти питанням розвитку уяви і творчості дітей; у школі-ліцеї "Лі­дер» _ формуванню якостей лідера, навчанню комуніка­тивним якостям; у фізично-математичній школі — питанням розвитку абстрактного мислення і т. д.

Виступаючи на педрадах або методоб'єднаннях, необхідно наводити дані, отримані в ході дослідження того чи іншого питання в школі (звичайно, усереднені). Бажано, щоб у своїх виступах психолог приділяв увагу науковій організації праці вчителів, питанням підтримки їхнього психічного здоров'я (зняття напруги, стресів) тощо.

Індивідуальні консультації. Вони проводяться з учителями Для спільного розв'язання міжособистісних конфліктних си­туацій з питань розвитку класу як групи, допомоги в ро­зумінні конкретних учнів і т. д. Психолог має проводити кон­сультації з адміністрацією школи, з класними керівниками, з Учителями (якщо у цьому є необхідність) і за результатами Досліджень. Консультації в цих випадках проходять у формі Рекомендацій — як усних, так і письмових. У ході консульта­цій необхідно актуалізувати ті психологічні поняття, які не­обхідні для правильного розуміння результатів досліджень.

Ознайомлення з психологічною та психологічно-педагогічною ^Л^^ПеР°Щрою. Виступам на педрадах і методоб'єднаннях та ^овсультаціям мають передувати виставки рекомендованої літератури з питання, що розглядається. Прак-оформлення постійно діючої виставки нової психо-

логічної та психологічно-иедагогічної літератури. Якщо
можливості виставляти книжки, можна складати списки лл
ратури з короткими анотаціями змісту кожного рекоменд_ов!
ного видання й вивішувати ці списки на дошці оголощ_евь
учительській. *

Психологічне методоб'єднання. Назва цієї форми робот* умовна. Суть її полягає в тому, що за власним бажанням св стематично збираються разом ті вчителі, чий інтерес до псв холош є більш глибоким. Заздалегідь обговорюється і планується тематика цих зустрічей, які мають не лише пізнавальний, а й практичний характер. На таких зборах можна навчати, напри­клад, найпростіших методів психодіагностики, проведення не­складних психогімнастичних вправ для учнів, психологічно доцільної побудови уроків, навичок саморегуляції і т. д.

Робота в кімнаті психологічного розвантаження. Кімната психологічного розвантаження створює сприятливі умови для повноцінного проведення з учителями психогімнасти-ки, релаксації і т. п. Тут же можна проводити засідання методоб'єднань із психології, психологічно-педагогічні консиліуми.

Психологічно-педагогічні консиліуми. Це досить поширена і дійова форма роботи. Консиліум являє собою збори, на яких педагоги, психологи та інші зацікавлені фахівці (можливо, медики, інспектори у справах неповнолітніх тощо) радять­ся з приводу проблемної, нестандартної чи важкої ситуації, що пов'язана з конкретною дитиною чи класом. У ході всебічного аналізу ситуації ставиться діагноз та намічають­ся шляхи розв'язання проблеми. Присутність на кон­силіумі дитини чи групи дітей, з приводу яких радяться, залежить від ситуації. Слід зазначити, що інтереси дитини мають бути вищі над усе. Таким чином, на педагогічних радах і методоб'єднаннях обговорюються стратегічні напрями робо­ти вчителів і психологів, а на психологічно-педагогічному консиліумі — тактичні питання розв'язання конкретних си­туацій.

Робота з учнями

Оптимальний особистісний і психічний розвиток дітей ~~ головна мета, заради якої працюють і вчителі, і батьки, і пс хологи. Психопрофілактика і просвіта всіх учасників навчадь

_вНОГо процесу опосередковано впливають на до-⁸⁰ яня саме цієї мети. Але найважливіше завдання психо-_сягяе^ _{задучати} д_{О ц} реалізації самих дітей. Необхідно, щоб л^оГа _{де саМ}опізнання і саморозвиток увійшли до системи орієнтацій дитини.

Працюючи з учнями, слід дотримуватися певних правил: будь-яка психопрофілактична і просвітницька робота

має бути по можливості замаскованою та цікавою;

зміст і форми цієї роботи мають базуватися на вікових

особливостях дітей.

Наведемо деякі можливі форми психопрофілактики і про­світи серед учнів.

Психопрофілактика через навчальні дисципліни. Це опосе­редкована форма роботи, принцип якої: "з учнем — до предмета". Разом з учителем складаються конспект уроку або блоку уроків під конкретних учнів, ураховуючи їхні індивідуальні особливості й уподобання. Кінцевим резуль­татом цієї роботи можна вважати відсутність проблем із приводу навчання в дітей, повноцінне безконфліктне ово­лодіння предметом.

Психогімнастика. При діагностиці виділяються групи учнів з подібними проблемами і труднощами як в особистісному розвитку, так і в міжособистісних стосунках. З такими група­ми за необхідності проводиться цикл цілеспрямованої пси-хогімнастики. Найзручніше приміщення для цього — кімната психологічного розвантаження. Можливо також навчити еле­ментів психогімнастики вчителів (особливо це стосується кла-соводів початкової школи), які будуть проводити певні пси-хогімнастичні вправи на перервах, на уроках як засіб зняття напруги тощо. У цьому випадку вправи підбираються з ураху­ванням специфіки класу, в тому числі вікової.

Факультативний курс із психології. Як правило, цей курс вводиться у розклад уроків у старших класах. Його мета — ^Пщвищення психологічної культури, системне опанування основами психологічних знань. Введення цього курсу для ^аРШих підлітків та юнаків психологічно виправдане, адже ^{Ме Цеи} вік є сензитивним для активного самопізнання й морозвитку. Заняття з психології допоможуть зрозуміти світ ^ переживань, розпізнати свої здібності та інтереси, що для вибору професії, налагодити міжособистісні стосун-

ки. Знайомство з системою психологічних знань саме в дасть змогу пов'язати їх з іншими навчальними дисципліна ^ що сприятиме формуванню адекватного світосприйняття. ^^^

Ця форма впроваджена в основному в ліцеях і гімназ' але було б доцільно використовувати її в інших навчальн виховних закладах.

Факультатив планується згідно з відведеною на нього пев ною кількістю годин на початку навчального року або до _Пп чатку другого півріччя. Він має бути прорецензований в ол ному з психологічних центрів району, області чи міста і за-тверджений дирекцією школи.

Зміст факультативу не повинен копіювати програми вищих чи середніх спеціальних закладів. Основними принципамн при проведенні такого курсу мають бути забезпечення висо­кої мотивації навчання дітей; урахування вікових особли­востей; цікава форма викладу, яка надає можливість практич­но використовувати отримані знання; науковість, системність і доступність у викладі матеріалу.

Психологічний гурток. Перш ніж організувати такий гурток, психолог має ознайомитись з тим, що саме цікавить дітей у цій науці. На підставі цього складається план діяльності гурт­ка, який затверджується так само, як і план факультативу. З графіком роботи гуртка має бути ознайомлений широкий за­гал школярів.

На відміну від факультативного курсу, на якому € обов'язковою присутність усіх учнів класу, гурток відвідують добровільно ті, хто цікавиться психологією. Тому психологові доцільно пройти по класах і розповісти дітям про те, чим во­ни будуть займатися, про що нове дізнаються, навіщо їм це, а також повідомити графік роботи гуртка.

Мета психолога під час гурткової роботи збігається з метою проведення факультативу: викликати в учнів зацікавленість пси­хологією як наукою; собою як особистістю, що розвивається, допомога в активному самопізнанні й саморозвитку. Принци¹¹¹¹ ведення гуртка також подібні, але особливе значення макя^ь яскрава форма викладу і забезпечення високої мотивації.

біля"

За змістом заняття в гуртку мають бути дуже цікавими, *° рисними, з використанням найрізноманітніших форм заох" чення. Якщо завдання факультативу — дати системні йн»

з основ психології, то під час гурткової роботи можна 492

_гаво розглядати актуальні для дітей теми, які, втім, ^ДСютьвіДПОвідати принципу науковості. *Лк> наведених форм роботи з учнями можна додати інди- рьні та групові консультації з ініціативи учнів; виступи на класних годинах, спільний з учнями випуск

^ВСіягазет психологічного спрямування, підготовку тематичних ⁰¹ рів тощо. Розмаїття цих форм залежить передусім від обистості шкільного психолога, його прагнення працювати Щомога ефективніше.

Запитання й завдання

1. В чому специфіка профілактичної та просвітницької робо­
ти психолога навчально-виховного закладу?

2. Перелічіть складові планування роботи за цими напрямами.

3. Які форми психопрофілактичної і просвітницької роботи
Вам відомі? Які з них Ви вважаєте недоцільними?

4. Складіть приблизний план виступів на лекторіях для
батьків у молодшій школі.

5. Якими принципами має керуватися психолог у просвіт­
ницькій та профілактичній роботі?

6. Навіщо, на Вашу думку, потрібен психолог у навчально-
виховному закладі?

Література

Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості.

Харків, 1996.

Воробейчик Я. Н., Поклитар Е. А. Основи психогигиеньї.

Киев, 1989.

Гільбух Ю. 3. Темперамент і пізнавальні здібності школяра:

психологія, діагностика, педагогіка. Київ, 1993.

Гитенрейтер Ю. Б. Общаться с ребенком. Как? Москва, 1995. Жутикова Н. В. Учителю о практике психологической по-мощи. Москва, 1988.

Кондратенко Л. О. Весела грамота: Методичні мса
для вчителів та вихователів початкової школи. Київ, 1993
Лещинская Е. А. Тренинг общения для учащихся 4—6
классов. Программа и методические рекомендацна ддї
психологического кружка "Учимся общению" Кн*
1994. ' '■