Цінності

Юнацький вік є віком творчих мрій, коли підростаюча особистість у своїх фантазіях та раціональних побудовах май­бутнього стисло переживає свій імовірний творчий шлях, планує можливості самовизначення. Нерідко ці мрії мають випадковий характер, коли юнак наслідує уподобання това­риша, батька, вчителя, літературного персонажа, кіногероя, виконавця музичних шлягерів. Коли ж мрії збігаються з ре­альними нахилами, спираються на певні творчі здібності, во­ни стають підґрунтям наступного етапу творчого шляху — по­кликання.

Серед старшокласників навряд чи можна знайти такого, хто не шукав би майбутню професійну дорогу, не думав би про життєві перспективи. Ось їхні типові відповіді: "Не можу поки що сказати собі, куди мені йти після школи"; "Зараз Для мене найголовніше вирішити, до якого вузу вступати"; "Головне — проблема самовизначення, визначення у житті". <-еред відповідей є й такі: "Не знаю, що важливіше — займа­тися справою, яка насьогодні перспективна й матеріально вигідна, чи оволодівати спеціальністю, яка подобається вже ^не перший рік".

Економічна ситуація в країні не може не позначатися на

строях молоді. Дехто занадто швидко стає реалістом, поз-

^ляюч себе юнацького романтизму, етапу мрійництва й - А дехто, навпаки, відкидає всілякі уявлення про ре- Дійсність, намагаючись і в свої 20—25 років бути неза-

лежним від соціуму, отаким собі вільним створінням світу. Такі люди тяжіють переважно до східних релігій °^Є~ специфічних психологічних практик введення себе у зміне*-стани свідомості. Відтак психологові, який працює юнацтвом, не обійтися без знання ідеології кришнаїтів г«³ ловних положень конфуціанства, історії буддизму і т. щ~ якщо він хоче зрозуміти той загальний контекст, котра* обумовлює загострення певних особистісних проблем.

Практикуючий психолог, який консультує старшого шк_о_ ляра з приводу професійного самовизначення, повинен нама­гатися побачити реальну проблему в сукупності подій, зазир­нути у більш-менш недалеке минуле.

Отож десятикласник П. С. вважає своєю головною проблемою вступ до військового навчального закладу. Се. ред шляхів її розв'язання він називає навчання у школі, а ще краще — за самостійно складеною програмою, яка вра­ховує й необхідність занять спортом.

Чому цей юнак прагне стати саме військовим? Вияв­ляється, у нього нещодавно було чимало проблем із "вулицею". Він намагався замкнутися в собі, позбавитися її впливу. Коли не вийшло, вступив із нею в конфлікт і за­знав поразки. І нарешті став її членом, хоч і не досить ак­тивним. Так, погляд у минуле дає змогу зрозуміти, що вибір професії може здійснюватися не за покликанням, а скорші як механізм психологічного захисту від нєкон-трольованої вуличної стихії.

Доцільно не припиняти консультування на цьому етапі, оскільки складності клієнта у спілкуванні з однолітками, напевно, мають корені ще в дитинстві. Необхідно допо­могти юнакові подолати острахи, яких він не усвідомлює, позбавитися залежності від небажаного оточення, повірити у власні сили. Тому головний напрям практичної роботи у цьому випадку пов'язаний із допомогою у самопізнанні, реалістичному поглядові на себе, у власні глибини.

Комплексний розгляд проблеми обов'язково має включати реконструювання клієнтом власного життєвого шляху. Як вія розповідає про своє минуле? До яких моментів неодноразово повертається? Які періоди не може згадати? Кого вважає для се­бе найближчою людиною ще з часів раннього дитинства? Д° кого подумки звертається, коли йому важко? Чиє ставлення до себе згадує як найщиріше, найвідвертіше, найдорожче-У спробі складання психологічної автобіографії важливі кож­на деталь, кожний ніби випадковий епізод, кожна асоціація-

Не можна не згадати про метод перших життєвих спогаді*-автором якого є відомий психолог А. Адлер. "Події, котрі за-

з дитинства, мають бути дуже близькими до го-ересів індивідуума: а якщо ми знаємо його головні мт знаємо його мету і стиль життя. Саме це робить ^І0Т6Р- спогади настільки важливими при консультуванні Р?¹⁰** вибору професії", — пишуть Дж. Фейдімен та відносн неабияке значення має при цьому початок юнака про себе, його перші речення. Не так вже й чи відповідають ці спогади дійсності. Цінними є людини про себе, коли вона впевнено форму-Вже з дитинства я був такий-то..." Адлер ніколи не "осліджував жодної людини, не створивши для неї умови, сприятливі для таких спогадів.

Вивчаючи життєвий шлях старшого школяра, якого не­обхідно проконсультувати, шкільний психолог пропонує йому також назвати важливі життєві події, з яких складалося мину­ле, складається сьогодення і буде конструюватися майбутнє. Які віхи у власному житті актуальні, а що вже стало незначу­щим і чому? Корисно також проаналізувати разом із юнаком причинні зв'язки, що поєднують події минулого й теперіш­нього.

Психологічний час з його складними особливостями не тотожний ані часу фізичному, ані біологічному, ані соціаль­ному, він є власним часом нашого "Я". Психологові завжди необхідно зрозуміти, чи існує його клієнт передусім у те­перішньому часі ("тут і тепер"), чи цілком зорієнтований у майбутнє, чи намагається постійно оглядатися у минуле, шу­каючи там стабільності й рівноваги. Залежно від такої осо-бистісної спрямованості та аналізу сучасного психічного стану можливо робити висновки щодо близькості 14—17-річного школяра до підліткової кризи або ж кризи "виривання ко­ренів" — кризи переходу до ранньої молодості. Якщо перша криза пов'язана насамперед із звільненням від дитячих взаємин залежності, то друга — це криза відірваності, відчу­женості, необхідності самостійно адаптуватися до нових умов, нового грунту зростання. Першу кризу можна умовно назвати кризою небажання бути дитиною, а другу — кризою страху ^ПеРед швидким перетворенням на дорослу людину.

^^конструюючи разом із юнаком його життєвий шлях, не може обминути тему уявлюваного, заплановано-майбутнього. Як минуле з його досвідом виз-сьогодення, так і майбутнє з його емоційно забар-ми п ^ПеР^спективами, мріями, надіями, цілями і життєви-Рограмами мотивує теперішні рішення, дії та вчинки.

Відомо, що формування максималістських, романтичних роїчних життєвих перспектив є прерогативою саме юнац1*"

ацт

Але віддалені життєві цілі досить рідко узгоджуються з туальною життєвою ситуацією, з найближчими ^к— ^аіс"

необхідно розглянути^ І!

планами. Саме цей момент рнути^

взаємозв'язок допомогти усвідомити. Інколи юнакові досш! важко обмежити себе, відмовитись від багатьох зацікавле заради однієї професійної мети. Якщо навіть вибір уже зр^ лено, траєкторію життєвого шляху визначено, все од» прикро відмовлятися від стількох можливостей, які могли бв здійснитися.

Чи можливо рухатися вперед без самообмежень? Що таке вольове зусилля і волюнтаризм? Як сформувати у собі іщ_е. спрямованість, яка не гальмує спонтанність і креативність, не заважає особистісному зростанню? У цьому напрямі також необхідна професійна допомога психолога.

І нарешті, продуктивним є той напрям роботи зі старшим школярем, який дає юнакові можливість побачити власну роль у побудові свого життєвого світу. Хто насьогодні є режи­сером цієї життєвої драми? Яке амплуа вибирає наш герой у цій виставі? Чому саме таку роль він вважає найкращою для себе? В чому причини несамостійності, залежності від обставш? Як можна було б позбутися цієї залежності? Що для цього вже зараз треба зробити? Кожна людина стає повноправним госпо­дарем того величного і унікального спектаклю, яким є її життя. Зрозумівши власну історію, усвідомивши найголовніші життєві перспективи, людина навчається бути собою і сьогодні, не ви­пускаючи керма серед буденних штормів.

, Як допомогти юнакові зрозуміти взаємозв'язок між його власною історією і актуальною життєвою ситуацією?

7 Що дає пошук взаємозв'язків між життєвими подіями ми-нулого, теперішнього і майбутнього?

я Наведіть приклади того, яким чином життєві плани можуть впливати на сьогодення.

Література

Берн 3. Игрьі, в которьіе играют люди. Люди, которьіе иг-рают в игрьі. Москва, 1988.

Божович Л. И. Личность в ее формирование в детском возрасте. Москва, 1968.

Вовчик-Блакшпна М. В. Сімейне виховання: Юнацтво. Київ, 1982.

Игнатьев В. Е., Рубинштейн М. М. Психология, педагогика и гигиена юности. Москва, 1926.

Кон И. С. Психология раїшей юности. Москва, 1989. Жон И. С. Психология старшеклассника. Москва, 1980. Роменець В. А. Психологія творчості. Київ, 1971. Титаренко Т. М. Я знакомнй и неузнаваемьгй. Киев, 1991.

Фейдимен Дж., Фрейгер Р. Личность и личностньїй рост. Москва, 1991.

Запитання й завдання

1. Чому в юнацькому віці домінуючою стає потреба бути не
таким, як усі?

2. З якими життєвими проблемами найчастіше звертаеи**
старший школяр до психолога?

3. Назвіть позитивні й негативні моменти інтенсивного Р⁰³
витку рефлексії у юнацькому віці.

4. Яким чином можна визначити життєвий контекст, У
вплетено актуальну проблему клієнта?

5. Перелічіть відомі Вам прийоми реконструювання зкитгє
го шляху клієнта.

10.7. Рання молодість: проблеми смислоутворення, подальше професійне й життєве самовизначення

Юнацтво й молодість — це дійсно "ранок життя", забезпечує творчу продуктивність, імовірність якомога ів⁰! самореалізації протягом подальшого життєвого У; Цей вік не менш складний, ніж підлітковий. Його на-ї^{16 Н0БИМ} Д^освадом, суперечливість і різноспрямо-влд ^.жко переоцінити. Може, тому К. Ушинський нази-

^ЛюДин_и^{ЮД ВІД 16 ДО 22}~~²³ Р^оків найвирішальнішим у житті ■^ВД» коли остаточно складається фундамент ціннісних

орієнтацій, вимальовується проекція головних напрямків шуків самореалізації на інших вікових етапах. П інтереси, політичні вподобання, стиль поведінки,

ракп?

спілкування — всі ці складові способу життя закладають?
саме у ранній молодості. ^я

Ставлення до себе як детермінанта саморозвитку особа тості проявляється у новій якості — це ставлення до людини що взаємодіє з іншими людьми, ставлення до рівноправної* партнера зі спілкування, спільної діяльності. На попередньо-му етапі найголовнішим у ставленні до себе було усвідомлені ня власної своєрідності, несхожості ні на кого. Новий крок у побудові свого життєвого світу пов'язаний з тим, що людина усвідомлює себе не лише як окрему яскраву індивідуальність а й як члена групи, комунікатора, що встановлює контакти з постійно зростаючим колом людей, з великим і складним світом. Молода людина вчиться співробітництва, спілкуван­ня, знаходить собі друзів і коханих.

У центрі уваги особистості постають її численні рольові функції. Між "Я" реальним і "Я" ідеальним вибір падає на пер­ше, на те, що-сьогодні, "тут і зараз" проявляє свою активність. Хоча не можна не зауважити, що ідеальні побудови, мрії, уявлнь вакі ситуації також залишаються виключно значущими. Саме тому однією з типових проблем, з якою молода людина звер­тається до психолога, є проблема конфлікту між буденною про­зою життя і буянням уяви, "польотами уві сні і наяву".

Експериментальне вивчення актуальних життєвих проблем київського студентства (І. Маноха) дає змогу стверджувати, що серед головних проблем на цьому віковому етапі можна назвати пошук смислу власного існування, своєї необхідності у житті; страх самотності (без ілюзій щодо випадкових "попутників"); бажання особистого щастя, кохання, створен­ня сім'ї; професійне самовизначення, можливості само­реалізації своїх здібностей тощо.

Молода людина свідомо шукає смисл життя, бажає "ясно відчути все, що існує", її не задовольняють думки відомих філософів чи моралістів, мало допомагають розмови з ото­чуючими. Вона хоче самостійно, незалежно вирішити для са­мої себе, навіщо жити, яким є відношення між життям і смертю, буттям і небуттям.

Так, студент другого курсу відділення ^психол°^г"_г^х!!_ед "виявити, розкрити великий зміст свого існування"- ^. шляхів розв'язання проблеми він називає рефлексію, ³ рання додаткової інформації, бесіди з людьми, Ш° 448

знайшли смисл життя. На запитання, що він реально ро­бить для вирішення проблеми, юнак відповідає, що нама­гається зрозуміти свою місію, своє призначення, аби потім підпорядкувати цій головній меті всі зусилля. Однак сьо­годні він відчуває розчарування у цілеспрямованих особис­тостях, зневіру, крах ілюзій, намагається жорстко керувати своїми почуттями, поставити розум над серцем.

Заглиблення у проблему дає змогу психологові разом із клієнтом побачиш, що наполягання на раціональному розв'язанні проблеми смислоутворення — це деякою мірою бажання "позбутися страху перед собою". Не знаючи себе, не маючи змоги прогнозувати свої вчинки, відчуваючи владу підсвідомого з його афектами, потягами, раптовими імпульса­ми, молода людина хоче терміново навчитися керувати собою. Вона доводить до абсурду свої високі помисли, висміює їх, робить чужими, сторонніми. Цей досить типовий психо­логічний захист допомагає їй сприймати себе відносно константно, незалежно віл оцінок оточуючих.

Юнак хоче позбавитись ілюзій, яких створено люд­ством забагато. Він вирішує твердо визначити свої головні бажання, не брехати самому собі, повторюючи чужі думки замість власних або видаючи бажане за дійсне. Виявляєть­ся, йому заважає совість, від тиранії якої треба втекти.

Так поступово розширюється життєвий контекст, в який вплетено проблему пошуку смислу. З'являються інші люди, найближче оточення. Сьогодення пов'язується з не­далеким, ще дуже болісним минулим, про яке неможливо не згадувати. Серед проміжних результатів самостійного вирішення проблеми юнак називає "відмову від загально­людських цінностей, розуміння ставлення до інших як до об'єктів маніпулювання". Він постійно повторює, що оцінки оточуючих зовсім незначущі, що негативне став­лення з боку навколишнього середовища є нормою, що краще не давати про себе ніякої інформації. Таким чином поступово вимальовуються життєві обставини, що були поштовхом до теперішнього кризового стану.

Психологу необхідно допомогти цій людині побачити, відчути взаємозв'язок між проблемою пошуку життєвого призначення, смислу існування і проблемою спілкування, взаєморозуміння, проблемою самотності. Слід також погли­бити самопізнання цієї людини, дати їй змогу адекватніше ™ ^власні індивідуально-психологічні особливості, етап свого саморозвитку, його витоки. Не знаючи се-^{ЄРЄбуВаК>ІШ у полоні} ітюзій щодо свого "Я", людина не ^пРийняти себе як реальність, подолати страхи, тривогу, ^к_Ма?^Ня захищатися, відштовхувати від себе всіх і кожного як

ншулягорів", «випадкових попутників".
«9-бз 449

За характеристикою провідного представника психод»
намічного напряму Е. Еріксона, молодість — це передує-
поява потреби і здатності до інтимної психологічної близь*
кості з іншою людиною, включаючи сексуальну. Якщо так ~
близькості немає, почуття самотності та ізоляції стає мац*'
нестерпним. ^е

Як до цієї потреби ставляться молоді представники чоло­вічої та жіночої статі? Дівчата частіше звертаються за консульта тивною допомогою з цього приводу. Вони повніше, чіткіше усвідомлюють свої проблеми, формулюють їх досить відверто.

Наприклад: "Моя особиста проблема — самотність, не­зважаючи на наявність друзів. Як я збираюся її вирішува­ти? Не знаю, може, краще повернутися до батьків, а може важливіше шукати вірного, коханого і кохаючого чоловіка' Мені здається, що головне — бути потрібною, знайте об'єкт для постійної турботи". Ще один дівочий варіант цієї проблеми: "Хочу бути незалежною від батьків, тому збираюся заміж. Не можу вирішити, чи треба мені залиша­тися поки що дівчиною. Розмовляю про це з подругами, читаю літературу, але рішення поки немає".

Дівчата вважають, що треба постійно бути серед людей, у центрі уваги, намагатися весь час виглядати гарними, приєм­ними у спілкуванні.

Хлопці частіше зовсім не формулюють проблеми пошуку кохання, взаємності. А якщо формулюють, то надто заземле­но, спрощено:

"Маю проблему сексуального задоволення. Серед шляхів її розв'язання — необхідність мати кохану дівчину. Можливо, років через п'ять одружуся". Інший варіант: "Моя проблема — в жінках. Треба нарешті зрозуміти, що неможливо мати все. У сім'ї намагаюсь продемонструвати, як я палко кохаю, але мене не завжди розуміють. Важко упокорюватися".

Відповідно й завдання, що їх вирішує практикуючий пси­холог, працюючи з хлопцями та дівчатами, дещо різні. Якшо дівчата потребують допомоги у формуванні певних навичок спілкування, подоланні комунікативних бар'єрів, якщо для них головне — позбавитися невпевненості у собі, навчитися безпосередньості, спонтанності, то з хлопцями справа склад­ніша. Гхні реальні острахи, комплекси, бажання замасковані, неусвідомлені". Так, вони можуть говорити про необхідніст

амотнім, якщо хочеш працювати творчо, а не заради ^ГИ й Вони можуть ставитись агресивно до свого оточення, ^ГР°^ШСшо «, мовляв, вважають "не зовсім нормальними", випадках слід пам'ятати, що проблема не існує ізо-що бажано допомогти молодій людині усвідомити ширший контекст, плетиво людських відносин, що лли"- її життєвий простір.

Які ролі хлопець вважає для себе провідними, а які друго-ддлими? Якшо психологічний простір — це насамперед зна-ііуші взаємини, то яким вимальовується цей простір для клієнта? Як складалися найголовніші взаємини? Які життєві ситуації сприяли виникненню стійких симпатій чи провоку­вали глибоку антипатію? Що для юнака означає поняття пси­хологічної дистанції? Як йому комфортніше з різними людьми? Чи є в нього уявлення про власну сумісність з іншою особистістю? Ці та інші питання бажано обговорюва­ти, поступово наближуючись до актуальної проблеми, з якої почалася розмова. Головне — не поспішати. Хоч би як відверто ви розмовляли, все ж усвідомити одразу те, що до­сить довго було підсвідомим, неможливо.

Реконструюючи життєвий шлях клієнта, можна звернутися до довільних асоціацій, що їх викликають певні події минуло­го. Інколи бажано зробити асоціативний потік скерованідшм, пропонуючи спочатку назвати кілька слів, що характеризують приємний бік подій, а потім стільки же слів неприємного змісту. Дуже корисно складати "біографію" значущих для клієнта взаємин, простежити етапи спільного з кимось жит­тєвого шляху. Доцільно визначити разом із клієнтом, як по­ступово збільшувався часовий інтервал, котрий є актуальним У даний момент. Якими є відповідно до значущих взаємин минуле, теперішнє і майбутнє? Як вони пов'язані одне з од­ним? Уявлюване майбутнє також потребує усвідомлення у зв язку з кожною окремою людиною, оскільки воно є важли­вою складовою її психологічного простору.

Молодість — це вік вирішального професійного самовиз­начення, і тому особистих проблем, пов'язаних із цією сфе­рою, досить багато. Студентів турбують погана якість викла­дання, застарілі методи навчання. Вони скаржаться на неста­чу часу, на невизначеність із майбутньою працею, на фінан­сові утруднення.

"Я не знаю, залишатися мені у журналістиці чи ні, —

говорить студент четвертого курсу О. С. — Для того, щоб

залишатися, у мене замало впевненості у своїх силах. Як

. Працювати? Скільки часу витрачати на працю, а скільки на

сім'ю? Поєднувати і ніде не виявляти себе цілком? два шляхи: палати на роботі або палати у сім'ї. Прогноз перший шлях, але сил треба набагато більше на другий"

Розгляд життєвої ситуації дає змогу вийти на взаємозв'язок проблеми життєвого самовизначення з проблемою самот­ності О. С. йедарма намагається протиставити "палання'' вдома і на роботі. Він вважає, що самотня людина — це така що себе не реалізувала. "Якщо пожити самому п'ять років' можна розучитися розмовляти. Побути трохи на самоті — і ти втратиш здатність відчувати свою душу". Саме тут психологові слід шукати ключ до невпевненості клієнта у своїх професійних здібностях. Людина страждає від самотності, жахається не­обхідності зазирнути в себе, залишитися сам на сам із собою.

Проблема професійного самовизначення майже завжди поєднується з проблемою більш глобальної життєвої перспек­тиви. Це не лише створення сім'ї, працевлаштування, квар­тирне питання. Це й суто глибинні, внутрішні проблеми са­мопізнання, самореалізації, самотворення.

Так, студентка механічно-математичного факультету М. Л. формулює свою проблему досить відверто: "Незва­жаючи на старання, я перетворююсь на машину-робота. Практично не розумію вже книжок, поезії. Читаю — і все здається мені надуманим, тому що не бачу світу. І людей теж не бачу. Дуже важко спілкуватися з товаришами-ровесниками, тому що навчання у такій абстрактній сфері, як математика, неминуче тягне за собою роздвоєння осо­бистості на людину і математика. З часом цей розкол збільшується".

її колега, хлопець М. М., теж формулює аналогічну проблему, але акцентує увагу на людяності й співчутті: "Щоб не зачерствіти, треба більше бути з людьми, не хова­тися від життя". Прогнозуючи результати вирішення про­блеми, він бажає досягти гармонії, з якою пов'язує саме творчу, а не репродуктивну діяльність: "Життя може стати цікавішим і різнобарвнішим. Буде більше віддачі за мен­ших витрат сил і здоров'я".

В умовах нової соціальної реальності знайти своє місце У суспільстві дуже складно. Життєвий шлях, як відомо, не є лише траєкторією приватного життя окремої особистості, вія окреслює і творчий, самостійний внесок в історію суспіль­ства, і саме юнацтво акцентує увагу на своїх потенціях, на можливостях гуманізації життя, на пошукові сенсу існування-Психологічна готовність діяти, активно виявляти себе, залй-452

_По собі пам'ять часто стикається з невизначеністю
ор⁰? _маЛим життєвим досвідом, непослідовністю, невмінням
"ямувати свою енергію у потрібне річище. Гострота сприй-
° емоційна надмірність, динаміка настроїв, нагальна

і

в контактах не завжди допомагають цілеспрямовано-^гюшукові сфер самовиявлення.

Молодість страждає пристрастями всього людства. її життєві задуми — максималістські, натура звернена до не-^нченного, їй усюди тісно. Індивідуалізація стає дедалі глибшою, а до розуміння обмеженості власних можливостей те далеко. Якщо юнацтво найчастіше перебуває у загальному, то молодість вже приглядається до окремшшього як унікаль­ного, що надає сенс загальному, спільному. Молодість веле­тенськими кроками прямує вперед, майбутнє її не лякає, а темпи, закладеш нею, відчуваються і в подальшому житті

Відчуття повноти життя, яке виникає у спілкуванні чи з близькою людиною, чи наодинці та з'являється практично щодня, запам'ятовується та впливає на наступні етапи жит­тєвого шляху. Кожного дня відбувається величезна кількість внутрішніх і зовнішніх подій, а психологічний час молодості має таку особливість, що суб'єктивно один день навряд чи зміг би вміститися у місяць реального життя.

Нове ставлення до себе і своєї життєвої історії потребує наповнення відповідальною діяльністю кожної години. Роз­думи про свою, не від кого не залежну власну долю поступо­во трансформуються в реальні турботи про власну родину, благополуччя оточуючих. Життя в іншому і заради іншого стає героїчною повсякденністю, без якої все перетворюється на абсурд. Тільки врахування цих вікових особливостей моло­дої людини дає змогу психологові знайти конкретні форми підтримки, корекції та профілактики певних відхилень.

Запитання й завдання

1- Чому рання молодість вважається найріїггучшшм віком у
житті людини? Чи згодні Ви з цим твердженням?

2- Як змінюється ставлення до себе на етапі ранньої моло­
дості?

3. Які головні життєві проблеми постають перед молодою людиною?

4. Коли людина починає свідомо шукати сенс життя?
певні особливості смислоутворення у віці ранньої
дості?

5. Чим є для молодої людини потреба в інтимній пснх₀
логічній близькості з іншою людиною? Які статеві відмів'
носії у прояві цієї потреби Ви спостерігали?

6. Які завдання вирішує практикуючий психолог, працююча
окремо з дівчатами та хлопцями?

7. Як Ви розумієте поняття психологічної дистанції? Яким
чином можна допомогти клієнтові усвідомити структуру
простору значущих взаємин?

8. На які конкретні особистіші проблеми розчленовується
загальна вікова проблема професійного самовизначення?

9. Наведіть приклади впливу минулого на розуміння теперішньої
життєвої ситуації, що сприймається як травмуюча.

10. Поміркуйте над тим, як життєва перспектива молоді де­термінує її спроби подальшого самовизначення.

Література

Таловаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания. Киев, 1989.

Василюк Ф. Е. Жизненньїй мир и кризис: Типологический анализ критических ситуаций // Психол. журн. 1995. № 3.

Василюк Ф. Е. Типология переживання различньїх крити­ческих ситуаций // Там же. № 5.

Молодь і проблема конфлікту в період переходу до демо­кратичного суспільства. Чернівці, 1994.

Кон И. С. Психология юношеского возраста. Москва, 1979. Кон И. С. Ребенок и общество (Историко-зтнографическая перспектива). Москва, 1988.

Кроник А. А., Кроник Е. А. В главньгх ролях: вьі, ми, он, тм> я: Психология значимих отношєний. Москва, 1989.

Мид М. Культура и мир детства. Москва, 1988.

Мир детства. Юность. Москва, 1988.

Скотт Гр. Дж. Конфликтьі. Пуги их прсодоления. Киев,

1991.