Етичний кодекс психолога

Прийнятий на І Установчому з'їзді Товариства психологів України 18 грудня 1990 р.

1. Відповідальність

1.1. Психолога несуть особисту відповідальність за свою роботу. гумяя™ ^СИЖТ^{га зо6ов язані} ™*™*° запобігати і не допускати антя-гуманних наслідків у своїй професійній діяльності

І^^{СИХ0Л0ГИ повинні} Утримуватись від будь-яких дій чи заяв, шо недоторканності особи; не мають права використовувати * '?^{ановищс 3 метою} приниження людської гідності, при­уня особистості або маніпулювання нею; несуть відаГвідальність за додержання пріоритету інтересів людини.

1.4. На психологів покладається відповідальність за надійність ви­користовуваних методів та їх програмного забезпечення, валідність об-с™^™*™* ^{Д0СЛ1джень}> У ^ТОМУ числі тих, які проводяться з викори­станням комп'ютерних технологій.

вілповІ™п^Ип^ХОЛОГИ-^{3аСТОСОВуЮ1Ь ЛНІШ>} * ^знання> «а^и вони володію™ відповідно до своєї кваліфікації, повноважень і соціального статусу 504

2. Компетентність

1 1 Психологи постійно поповнюють свої знання про нові наукові ' _енНЯ в галузі їхньої діяльності, беруться за розв'язання тільки "°^С іявлань, які належать до сфери їх компетенції. У разі непосиль-егі завдання психологи передають його іншому досвідченому фахів-^в°. _а0_О допомагають людині, яка звернулася за підтримкою, налагоди-^ЯЄ контакт з професіоналами, що можуть надати адекватну допомогу. ¹⁸ 2 2. Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих ентральними органами Товариства психологів України. У тих випад­ках коли психологічні методики лише проходять випробування (з до­зволу контрольних органів Товариства), психологи, проводячи експе­римент з обмеженим контингентом досліджуваних, попереджають їх про застосування неперевірених методів і технічних пристроїв або про свій недостатній рівень оволодіння ними.

2.3. Психолог публікує під своїм ім'ям лише ту працю, яка
повністю виконана ним самим або містить істотний власний внесок;
недопустима публікація з метою особистої, матеріальної вигоди недо­
статньо підготовлених праць, невалідизоваипх методик, а психолог не
може виконувати практичної роботи, не маючи належної кваліфікації
та досвіду.

2.4. Психолог прагне до адекватних знань про свої індивідуальні
якості та особливості і визначення меж власних професійних можли­
востей. Особистіші психологічні проблеми (які негативно впливають
на якість виконання обов'язків) можуть бути показником професійної
непридатності і мають якомога швидше коригуватись та розв'язуватись
психологом.

3. Захист інтересів клієнта

3.1. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. Під час роботи з дітьми, пацієнтами з тяжкими психічними розладами (тобто в крайніх випадках) допускаються відхи­лення від принципу добровільності, але в межах законодавчих норм; обов'язком психолога є намагання налагодити з клієнтом співробітниц-т⁸⁰- Психолога утримуються від непотрібних лікувань клієнта, об ' ^^{сихологи}> вступаючи у контакт з особами, для яких він є язково-цримусовим (наприклад, у разі проведення психологічної поз ^Є*^ТИЗИ^' ^{ве ма}ють права змушувати клієнта повідомляти відомості ня °^{Г0 Волею}' ^не можуть вживати примусових заходів для о держав-_И!т^^!5^Х'.^окрім випадків, коли така інформація сприятиме безпеці

з з п ^ ^аб°^{самого клієнта}-

винні В^ОФ|Ю. політичні, р 34 п 8ТИ ВІДМовитися від х. кваліфіковане0^™ 6еруп> на себе професійну відповідальність за ються про те • Стеження> консультування, лікування. Вони домовля-РМіни завершення своєї діяльності або доцільність направ-

чи етичні переконання, не по-

них.

17 9-63

особи В ^{СНХОЛОГИ не} беруть участі в діях, спрямованих проти свободи життєву (Ь^ ^{ИЄ !}ї^!аіоть права змушувати клієнта розцовідати про свою винні _В^*^ШОСОФ|^Ю. політичні, релігійні ^{8ТИ ВІ}

лення клієнта до іншого компетентного спеціаліста. Відповідальвісп,
психолога знімається, якщо він упевнився, що інший спеціаліст V. ³
відповідальність за клієнта на себе. **

3.5. Психологи не мають матеріальних або особистих привілеїв
можуть використовувати свої знання і становище, довірливе ставле'нн⁶
і залежність клієнта у власних корисливих інтересах. У тих випадках ко*
послуги є платними, про фінансові умови домовляються заздалегідь-
встановлюється додаткова оплата за консультації і не береться плата з 'тю
кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клієнт мож'
отримати психологічну допомогу безкоштовно або меншим коштом ^Є
іншого фахівпя, то психолог інформує про це клієнта.

3.6. Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин
клієнтом, якщо це може стати на перешкоді проведення діагностичної
консультаційної і корекційної роботи з ним. Між психологом і
клієнтом не повинно бути статевої близькості у період, коли психолог
несе відповідальність за нього.

3.7. Психолог має право вирішувати, на якому етапі консультування
або лікування можна дати об'єктивний професійний висновок, а у ви­
падках, коли він не може діяти в інтересах клієнта, роз'яснює йому і
батькам (опікунам, піклувальникам) реальний стан справ.

3.8. Висновок за результатами проведеного обстеження чи лікуван­
ня робить сам психолог, він не може перекладати це на інших. Психо­
лог повинен чітко і однозначно формулювати висновок, так щоб йог*
можна було правильно зрозуміти і використати отримані дані на ко­
ристь клієнта.

3.9. Психолог не робить висновків і не дає порад, не маючи до­
стовірних знань про клієнта або ситуацію, в якій він перебуває. У звіті
(висновку) психолога має міститися лише необхідна і водночас достат­
ня, що відзначається цілковитою надійністю результатів, інформація
для розв'язання поставленого завдання, мають вказуватися межі
здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів — постійний
чи тимчасовий.

3.10. Психолог у доступній формі повідомляє обстежуваного про
поставлений діагноз і методи та засоби допомоги. При цьому він зо­
бов'язаний обачливо і обережно висловлюватися щодо виявлених па-
тологій у психічному стані клієнта. Психолог обов'язково попереджає
про тих, хто і для чого може використати ці дані; він не може прихову­
вати від людини, які офіційні рішення можуть бути винесені на
підставі висновку. Психолог уповноважений особисто запобігати неке-
ректному і неетичному використанню результатів досліджень і повинен
виконувати цей обов'язок незалежно від посадової субординації.

4. Конфіденційність

4.1. Психолог зобов'язаний додержуватися конфіденційності усьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого житг життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені ^сиМ томи є небезпечними для клієнта та інших людей, і психолог бов'язаний поінформувати тих, хто може надати кваліфіковану допомогу-

ійвості можна не додержуватись, якщо клієнт просить
КонфіД ^ _його щтересах інформацію було передано іншій

або

згоД*^* '

±'> Психолог не збирає додаткових відомостей про обстежуваного * згоди і задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна ^бЄЗ иконання професійного завдання. Запис на магнітну стрічку і ДЯ* ^в -ф фотографування і занесення інформації про клієнта до ^ВІДЄп°ютерних банків даних здійснюються лише за згодою учасників. ^коМ. ^ психолог зобов'язаний оберігати професійну таємницю, не шпирювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної і корекційної юботи додержуватись анонімності імені клієнта (наприклад, під час нав-І£цщя~в публікаціях). Для демонстрації і прослуховування будь-яких ма­теріалів потрібний письмовий дозвіл людини, за чиєю згодою вони були записані; на вимогу клієнта матеріали негайно знищуються.

4.4. Документація роботи психологів повинна вміщувати лише про­
фесійно необхідні матеріали. До цих матеріалів, пов'язаних з кон­
фіденційним змістом діяльності психологів, має виключатися доступ
сторонніх осіб. У тих же випадках, коли психологи звертаються за до­
помогою до інших фахівців, потрібно спеціально ознайомити їх з пи­
таннями, що стосуються умов і терміну зберігання таких матеріалів, а
також обмежень у використанні інформації про клієнта і попередити
про міру відповідальності за недодержання конфіденційності.

4.5. Якщо психолог не в змозі надалі виконувати свої функції, він
з'ясовує, чи потрібно зберігати матеріали (також і інформацію, занесе­
ну до комп'ютера). В разі потреби психолог повинен передати вико­
нання покладених на нього функцій іншому фахівцеві.

4.6. Психолог інформує клієнтів про правила додержання кон­
фіденційності. Смерть або зникнення обстежуваного не звільняє пси­
холога від необхідності зберігати професійну таємницю.

4.7. Психолог не передає методичних матеріалів особам, які не
уповноважені здійснювати психологічну діяльність; не розкриває суті і
призначення конкретної методики (за винятком доступних роз'яснень
правоохоронним і судовим органам).

5. Етичні правила психологічних досліджень

5-1. Планування психологічних досліджень передбачає дотримання таких умов: визначення об'єкта дослідження; чітке й однозначне фор­мулювання його мети і завдань; встановлення контингенту обстежува-х; прогнозування можливостей використання одержаних результатів наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, форму-я спільного колективу, психологічного втручання тощо). Психолог ^П*^{Н в}.^ибирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами 5^п^{01 есре}ктивності та наукової обгрунтованості, відає?^ихолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відпо-_Новків^за Рішення, які приймають офіційні особи на основі його вис-_Нец.7^а. Р^ек°мендацій, запобігає можливим помилкам в діяльності Фешналів, котрі допомагають у роботі, але не ознайомлені з ви-17*

могами, що стосуються обмежень у використанні інформації
досліджуваних. Психолог несе відповідальність за правильне і достущ!⁰
роз'яснення непрофесіоналам суті застосовуваних психологічних м'
тодів, а також за можливі антигуманні наслідки. Щодо психолога вик*"
ристовується принцип, аналогічний принципу презумпції невинності^
судочинстві. Вина психолога в порушенні Етичного кодексу повинв^
бути доведена Комісією з етики Товариства психологів України. *

5.3. Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативног
впливу на тих, хто бере участь в експерименті. Коли очікується, що
дослідження або лікування може викликати у клієнта психогенну _ре_
акцію, психолог повинен отримати дозвіл на проведення роботи з ним
Комісії з етики. Якщо умови експерименту потребують необізнаності
досліджуваних з його суттю і результатами, психолог має пересвідчи­
тися в тому, що це не завдасть шкоди жодному з учасників досліду.
Такі відомості можуть бути розкриті після завершення експеримен­
тальної програми.

5.4. Психолог заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитись
від участі в дослідженні. Коли ж попри це вони дають згоду взяти
участь у експерименті, психолог має переконатися в тому, що таке
рішення прийняте незалежно від нього або інших осіб (наприклад,
батьків* опікунів, піклувальників, які наполягають пройти обстеження).

6. Кваліфікована пропаганда психології

6.1. Психологи інформують науковців, учителів, лікарів, широку
громадськість про свою галузь діяльності на основі об'єктивних, точних
даних таким чином, щоб не дискредитувати професію психолога і пси­
хологію як науково-практичний комплекс.

6.2. Психолог не виступає з публічними заявами для реклами або
самореклами. Вміщуючи у засобах масової інформації оголошення про
надання психологічних послуг населенню, він повідомляє лише своє
ім'я, адресу, номер телефону, професійну кваліфікацію, науковий
ступінь, галузь психології, години прийому. В рекламному проспекті не
може йтися про суми гонорару, не даються гарантії, не перелічуються
здобутки і успішні випадки лікування, консультування, експертизи.
Оголошення мають містити інформацію про мету курсів, а не обіцянки
стосовно досягнення специфічних результатів. Психолог повинен брати
професійну участь у навчальних програмах для населення, однак він
має право робити це лише за умови, якщо вони виключають сумнівні
методи і неефективні процедури.

6.3. Поради психолога у засобах масової інформації мають подава­
тися в узагальненій формі, без посилань на конкретні факти і ситуації,
щоб не допустити розголошення конфіденційної інформації. Усні
виступи, друковані матеріали, аудіовізуальна та інші публікації, в яких
наводяться з ілюстративною метою клінічні випадки, повинні виключа­
ти ідентифікування особи, групи чи організації.

Методики публікуються лише у формі, яка дає змогу зберегти і* валідність та надійність.

7. Професійна кооперація

Психолог, ведучи професійну дискусію, не повинен даскреди-колег або представників інших професій, які використовують ті ^іуВ^^ГИйо інші наукові методи, він має виявляти повагу до наукових ^СаМ1 -напрямків. Психолог цінує професійну компетентність, високу ^ШК^ * у та ерудицію» відповідальне ставлення до справи колег та пред-^куЯЛив інших професій. Якщо ж психолог виявить ненауковість чи ^СТаВНчність у професійній діяльності колеги, він повинен сприяти ви-^ЯЄЄ1 тенню ситуації. У разі неуспіху цих зусиль психолог може висту-^Ети^ з об'єктивною, аргументованою критикою роботи колеги у пси-^логічному співтоваристві. У тих же випадках, коли критика на адресу члена Товариства виявляється суб'єктивною, упередженою, він має поаво звернутися до Комісії з етики, висновок якої може використати для спростування несправедливих оцінок чи критики.

7.2. Психолог не може застосувати маншулятивні методи для здо­
буття прихильності і привернення на свій бік клієнтури, не повинен
намагатися стати монополістом у своїй галузі. Про досягнуті результати
в теоретичній і практичній психології він зобов'язаний інформувати
психологічну громадськість, ділитися набутим під час своєї професій­
ної діяльності досвідом.

7.3. Розв'язуючи конкретні завдання обстеження, консультування і
лікування людей, психолог вирішує, чи може він використати знання,
технічні й адміністративні можливості інших фахівців на благо клієнта
та за згодою клієнта вступити в контакт з ними, зокрема особами, які
лікують або лікували його раніше. Психолог бере відповідальність за
клієнта, лише переконавшись, що той не має клієнтурних стосунків з
іншими психологами.

7.4. Психолог забезпечує персонал адекватною інформацією про
клієнтів, які користуються його послугами, передає у розпорядження
колег тільки надійні й валідизовані психологічні методи, технічний
інструментарій і відкриття. Всі професійні взаємовідносини будуються
на основі Закону про авторські права.

7.5. У вирішенні спірних питань психолог керується положенням
даного Етичного кодексу. Арбітром може бути Комісія з етики Това­
риства психологів України.

7.6. За порушення чинного законодавства, Статуту Товариства пси­
хологів та Етичного кодексу на психолога можуть бути накладеш Ко­
місією з етики такі стягнення:

— попередження;

~ догана;

~ виключення з членів Товариства.

*^>а3' виявлення порушень психологами, які не є членами Това-Р ства, Комісія з етики звертається до інших громадських організацій ^Державних установ з тим, щоб вони вжили необхідних заходів до