А.О.Капелюшний. посилання на авторитетні джерела, статистичні відомості, виступи пре­си, белетристичні образи, свідчення очевидців та ін

посилання на авторитетні джерела, статистичні відомості, виступи пре­си, белетристичні образи, свідчення очевидців та ін. Використання аргументів у різних видах журналістських текстів має свою специфіку Скажімо, в деяких різновидах текстів як аргументи автор може викорис­тати не тільки логічні докази та раціонально-логічні побудови, але й емоційно-експресивні, емоційно-риторичні, художні структури, художні деталі, а у фейлетонному (сатиричному) тексті - навіть окремі дотепи, каламбури і т. ін.: Комуністи! Любіть Україну вона ще майже радян­ська! (Володимир Голобородько)\

Факт у структурі журналістського тексту відіграє дуже важливу роль, оскільки він тут є текстоутворювальним чинником, тобто саме факт формує специфіку журналістського тексту (порівняйте його, скажімо, з художнім чи ін.). Обсяг фактичного матеріалу, поданого в журналіст­ському тексті, характер фактологічної основи твору, сам добір фактів значною мірою обумовлені специфікою жанрово-стильового різновиду тексту Залежно від різновиду тексту автор може використовувати окре­мий факт чи цілу систему фактів. Зредукований до натяку, ремінісцен­ції факт використовують автори окремих художньо-публіцистичних різ­новидів газетно-журнального тексту². Про найважливіші характеристи­ки та ознаки тексту йшлося тут під час розгляду тексту як основного об'єкта редакторського аналізу (Тема 2, п.1). Однією з найприкметні-ших таких його ознак є когерентність тексту (від лат. сопаегепііа -зв'язок, зчеплення) - зв'язність, цілісність тексту; взаємозалежність елементів, фрагментів тексту, а також кожного такого фрагмента з ці­лим текстом; взаємообумовленість складових частин тексту й цілого тексту

2. Методика редакторського оцінювання композиції рукопи­су. Працю над композицією рукопису редактор зазвичай розпочинає з аналізу структурних особливостей тексту Вивчаючи методику оціню­вання композиції рукопису, варто ознайомитися з правилами побудови твору, з основними вимогами до композиції рукопису, з прийомами роботи редактора над композицією твору. Основні правила побудови твору такі: послідовність частин має бути вмотивованою, частини спів-мірними, а прийоми композиції визначає зміст і характер твору.

1 Українська афористика/Упорядники Р.Коваль, В.Шевчук, М Михальченко. -К... Про­світа, 2001 -С.216. 2 Про особливості використання фактів у різних журналістських текстах див. докладніше тут Тему 7.

Міцності конструкції публіцистичного твору досягають виокремлен-

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

ням центральної проблеми, вмінням відібрати потрібне й відмовитися від усього зайвого, гармонійністю поєднання частин. Композиційна повнота, необхідність і єдність - вимоги спільні для побудови всіх творів. Зазвичай розрізняють композицію художнього твору, що ґрунту­ється на сюжеті, й композицію нехудожнього твору (того, який не нале­жить до творів художньої літератури), що ґрунтується на плані, тобто йдеться про художній образ у першому випадку й логічну побудову -в другому¹.

Композиція журналістського твору залежить від екстралінгвістичних і від власне лінгвістичних чинників, під упливом яких перебуває автор як суб'єкт дії. Тут виразно розрізняють два аспекти: зовнішній - кон­флікт і внутрішній - проблема. Перший лежить на поверхні, другий журналіст має виявити. Проблема, яку порушить журналіст у тексті, має пройти певні стадії розвитку на шляху до її вирішення. І тут автор виконує роль організовувального чинника. Тому в плані змісту важливу роль відіграють такі композиційні вузли:

а) опис і аналіз події, яка спричинила проблему (констатація фактів);

б) аналіз причин виникнення проблеми;

в) характеристика учасників події;

г) загальна оцінка конфліктної ситуації, соціальної проблеми, яка
стоїть за конфліктом;

ґ) шляхи до практичного вирішення проблеми. Композиційні вузли в журналістському тексті можуть бути розміщені в довільному порядку. Розміщення композиційних вузлів на площині тексту, як і мовностилістичне втілення їх, залежить від авторського задуму і є засобом виявляння образу автора.

Лінгвістика й літературознавство в понятті, позначеному словами "образ автора", виокремлюють кілька його аспектів:

1 Див.: Накорякова К.М. Редактирование материалов массовой информации. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.-С.34-36.

1. автор біографічний, про якого ми знаємо, коли він народився, де жив і т. ін.;

2. автор художнього чи публіцистичного твору як об'єкт літературо-, медіазнавчих досліджень;

3. образ автора, певною мірою схожий на інші образи художнього чи публіцистичного твору, проте менш експлікований (це своєрід­ний об'єкт, з яким спілкується читач під час ознайомлення з текс­том, заглиблення в нього).