А.О.Капелюшний. го різновидів з рисами наукового тексту в особливому синтезі, функціо­нально спрямованому на читача-нефахівця

го різновидів з рисами наукового тексту в особливому синтезі, функціо­нально спрямованому на читача-нефахівця, який аналізує закономір­ності сучасного суспільного життя в його специфічних сферах. Інфор­мативно-аналітичному текстові властиві аналітичне переорієнтування фактологічного й конкретизація узагальненого аналітичного матеріалу; неповнота й часткова "розмитість" аргументації, а також активність аналітичних значень у "неаналітичних" одиниць мовлення; функціо­нальна двоплановість науково-поняттєвих і ділових номінацій ("загаль­нозрозуміла термінологія"). В інформативно-аналітичному тексті вико­ристовують елементи образної конкретизації, але вони суворо обмеже­ні порівняно з експресивними текстами. Принцип почергових включань елементів, які полегшують сприйняття тексту й емоційно впливають на читача, застосовується за загального панування аналітичного прин­ципу в побудові мовлення.

6. Репортажний різновид журналістського тексту. Для репортаж-ного різновиду тексту характерним є принцип поєднання конкретної образності з фактологічною достовірністю, активності авторського суб'­єктивного чинника з об'єктивністю, документальністю, зображуваль­ності з виявлянням відвертої авторської аналітичної думки. Активність функції конкретно-образного зображення виявляється і в доборі слів та інших одиниць мовлення, і в їх синтаксичній організації, у розташу­ванні словосполучень, і в їх цілеспрямованій взаємодії на різних рівнях. З виявлянням авторського "я" пов'язані особливості "теперіш­нього репортажного", описово-розповідна актуалізація форм минулого часу, семантична конкретизація мовлення в цілому і в окремих елемен­тах, особливі принципи композиційного розташування й поєднання мовленнєвих шарів різної стилістичної належності: опису, розповіді й роздуму; власне авторської й невласне прямої мови, експлікованого та внутрішнього мовлення; монологу й діалогу, книжного й розмовного мовлення тощо. Репортажеві притаманні свої стилістичні ритми й при­йоми стилізації, а функціонування мовлення в ньому тісно пов'язане з внутрішнім розвитком змісту, з композицією цілого. У репортажному тексті системно виявляється принцип поєднання деталізованого й ре­дукованого викладу, специфічна побудова кожного з цих типів пов'яза­на з добором слів і форм, з їх функціонуванням, із синтаксичною органі­зацією та інтонаційним оформленням. Для редукованого мовного ви­кладу характерні змістові й синтаксичні еліпсиси, випущення, розчле­новування й розчленовані приєднання, численність змістово наповне­них пауз, багатство емоційної інтонації, використання деяких інших

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

розмовних елементів. У репортажному тексті нема абсолютних забо­рон щодо вживання яскраво маркованих периферійних мовних засобів, однак є досить суворі обмеження щодо питомої ваги таких елементів.

7. Газетно-науковий різновид журналістського тексту. У газетно-науковому тексті активними є спеціальні терміни, які, проте, розрахова­ні на найширше коло читачів і тому вжиті в спрощеному значенні. Тут відбувається й так званий процес метафоризації деметафоризованого терміна. Активно використовують засоби мовної експресії, пов'язані із завданнями популяризації наукових досягнень. У межах газетно-наукового різновиду виокремлюють основний тип газетно-наукового тексту, для якого характерна провідна лінія власне наукового твору та нечасті експресивні включання елементів інших стилів, а також додаткові різновиди: "спеціалізований", "експресивний", "публіцистич­ний", "літературно-розмовний".

8. Експресивно-публіцистичний різновид журналістського тексту може використовувати найрізноманітніші стилістичні засоби, але доби­рає й організовує їх якісно по-новому, специфічно, відповідно до свого особливого завдання - відвертого, аналітично обґрунтованого та емо­ційно насиченого, експресивно посиленого утвердження суспільно важливої ідеї. Єдність аналітичного, об'єктивного та емоційного, суб'єк­тивного характеризує й композицію цілого тексту, і стилістичний ритм частин, і переходи між ланками змістової структури, й окреме вислов­лювання, при цьому відчутним є примат аналітичних засад, самороз­витку думки. Як засоби експресії в експресивно-публіцистичному тексті використовують полемічний та ін. різновиди експресивного запитання, іронічне цитування, експресивне перебільшення, повтори й паралеліз-ми, зіставно-протиставну кореляцію, експресивні метафори, емоційно-оцінну лексику, уточнювально-посилювальні "нанизування", образні фразеологізми й крилаті слова, емоційно-експресивні синтаксичні кон­струкції, ритміко-інтонаційну організацію та багато ін. стилістичних за­собів. Експресивні засоби книжно-писемного мовлення, зокрема роз­горнуті й метафоричні перифрази, використання слів в узагальнюваль-но-збірній функції, ритмізовані багаточленні фрази тощо, часто набува­ють патетичного звучання, виправданого за умови утвердження ідей і принципів великої суспільної ваги. Експресивні засоби розмовного мов­лення спрямовані насамперед на встановлення контакту з читачем, на "наближення" до нього, на досягнення єдності бачення, а також на передавання полемічно загостреної негативної оцінності. Синтезу сти­лістичних засобів досягають завдяки єдності відображувальної свідо-