А.О.Капелюшний. Мильчин А.З. Методика редактирования текста.-М.: Книга, 1980

Мильчин А.З. Методика редактирования текста.-М.: Книга, 1980. -С.115-120.

Накорякова К.М. Редактирование материалов массовой информа­ции. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. - С.47-85.

Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи. - Львів: Афіша, 2001.-С.152-160.

Різун В.В. Літературне редагування. - К.: Либідь, 1996. - С.123­124.

Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. - М.: Вьісш. шк., 1980.-С.216-223.

Абетка української політики: Довідник. - К.: Смолоскип, 1998. -230 с.

Абетка української політики, 2000-2001: Довідник. - К.: Смоло­скип, 2001. - 328 с.

Берченко М.М., Березовська І.Б. Синьо-жовті сторінки Іпїегпеї: Про Україну та українців. - Львів: Ліга-Прес, 2000. - 404 с.

Комп'ютерний словник. - К.: Україна, 1997. - 470 с.

Кулик О.О. Львівський театр імені М.К.Заньковецької. - К.: Мистец­тво, 1989. - 166 с.

Гондюл В.П., Дерев'янко А.Г., Матвєєв В.В., Прохур Ю.З. Інфор­матика та обчислювальна техніка: Короткий тлумачний словник. - К.: Либідь, 2000. - 320 с.

Леонтьев В.П. Новейшая знциклопедия персонального компьюте-ра: 2002. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. - 920 с.

Митці України: Енциклопедичний довідник. - К.: Укр. енциклопедія, 1992.-848 с.

Право вибору: списки політичних партій та виборчих блоків:

Довідник. - К.: Ващенко; Геопринт, 2002. - 362 с. Хто є хто в Україні: 1999. - К.: КІС, 1999. - 348 с. Хто є хто в Україні: 2000. - К.: КІС, 2000. - 576 с. Хто є хто в Україні: 2001. - К.: КІС, 2001. - 550 с. Хто є хто в Україні: 2004. - К.: КІС, 2004. - 990 с.

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

УІ.ТЕКСТ ЯК ЦІЛІСНІСТЬ ТА ЙОГО ОКРЕМІ КОМПОНЕНТИ. МЕТОДИКА РЕДАКТОРСЬКОГО АНАЛІЗУ КОМПОЗИЦІЇ РУКОПИСУ

1 Текст, його структура й структурні одиниці (елементи, компоненти тексту). Предметом редакторського аналізу є цілісний текст, узятий у єдності всіх його компонентів, і лише в процесі аналізу редактор його уявно розчленовує на окремі елементи. Для цього треба оволодіти методикою умовного членування тексту й з'ясувати поняття "структурна одиниця тексту"¹. Різні функціонально-змістові типи мов­лення, взаємодія раціонально-логічних і художніх структур у тих чи в інших пропорціях значною мірою залежать у журналістському тексті від того, який жанрово-стильовий його різновид використовує автор. Проблема залежності особливостей структури тексту від жанру твору, від жанрово-стильового різновиду постає набагато гостріше саме в журналістських текстах (у творах газетно-журнальної публіцистики) порівняно з текстами художніми, науковими, офіційно-діловими, в яких використання тих чи інших раціонально-логічних структур, художніх засобів, а також їх поєднання майже не залежить від жанру твору. Два основні типи мовлення, названі тут, визначають характер будь-якого тексту. Один з типів може домінувати або взаємодіяти з іншим, що особливо яскраво простежуємо в мові ЗМІ. Цим зумовлена своєрід­ність тексту, належність його до того чи іншого жанрово-стильового різновиду².

1 Див. докладніше тут Тему І, п. 1, а також: Свинцов В.И. Логические основьі редакти­рования текста. - М.: Книга, 1972.-С.35-36. 2 Див. докладніше: Одинцов В.В. Стилистика текста. - М.: Наука, 1980. - С.80-152; Капелюшний А.О. Стилістика. Редагування журналістських текстів: Практичні заняття (На­вчальний посібник з курсів: "Практична стилістика української мови", "Стилістика тексту", "Редагування в ЗМІ"). - Львів: ПАЮ, 2003. - С.294-296.

Важливим структурним елементом журналістського твору є аргу­мент (від лат. агдигпепіигп - доказ) - доказ; судження, положення, факти, які використовують під час доведення. У журналістському тексті аргументи використовують для обґрунтування теоретичних положень чи публіцистичних висновків. Поширеними різновидами аргументів є