А.О.Капелюшний. мості автора. Духовне обличчя автора-громадянина стає основним об'єднувальним образним чинником твору

мості автора. Духовне обличчя автора-громадянина стає основним об'єднувальним образним чинником твору, злившись із цілісністю зміс­тово-аналітичних засад.

9. Узагальнювально-директивний різновид газетного тексту по-
в'язаний з узагальненим відображенням дійсності в констатувальному,
проблемно-аналітичному, перспективно-оцінному й директивно-пропа-
гандистському планах. Відповідно тут активно виявляють себе катего-
рії збірності й множинності на рівні як слова, так і словосполучення та
речення. Для узагальнювально-директивного тексту характерні актив-
ність однорідних структур і специфічне поєднання функцій супідряд-
ності й підрядності в ряді однорідних членів, а також багатоступеневі
однорідні структури. Ускладнення речення відбувається переважно
через ці побудови за простої каркасної структури. Особливу роль віді-
грає абзац як надфразна єдність, що здебільшого є наслідком розчле-
новування потенційно однієї ускладненої фрази. Всередині абзацу
панують зв'язки супідрядності й підрядності, причому останні здебіль-
шого структурно не експлікуються, хоча випадки експлікації можливі.
Для узагальнювально-директивного тексту характерний монументаль-
ний тон, оцінне забарвлення часто набуває більш чи менш сильного
патетичного звучання. Чимало засобів інтелектуально- й емоційно-
оцінної експресії та експресії посилення має модальну спрямованість.
Крім прямого виявляння вольових засад у модальних та імперативних
формах, є чимало засобів напівпрямого й непрямого передавання
директивних настанов. В узагальнювально-директивному тексті актив-
но діє принцип повторюваності в різних варіантах як змісту, так і засобів
його передавання. Емоційно-експресивні й модально-директивні еле-
менти базуються на узагальненій фактології та на аналізі й діють на
загальному тлі збірно-констатувального аналітичного мовлення.

10. Урочисто-декларативний різновид газетного тексту є пря-
мим чи опосередкованим декларуванням принципів і побажань. Гасла
й привітання мають тут характер побажання та декларативного утвер-
дження принципів. У цьому тексті є дуже активною своєрідна категорія
побажального волевиявлення. В одних випадках її експліковано пере-
дають за допомогою лексичних засобів і через гасла та побажальні
форми, особливо в завершальних частинах тексту. В інших випадках
- більш опосередковано, дипломатично. Для урочисто-декларативного
тексту характерна активність мовних засобів опосередкованого, напів-
прихованого виявляння побажальних і причиново-наслідкових значень
та взаємодії цих значень. Урочисто-декларативний текст має багато

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

спільних рис із узагальнювально-директивним різновидом газетного тексту.

77. Нарисовий різновид журналістського тексту є синтезом еле­ментів експресивно-публіцистичного та репортажного різновидів тексту на порівняно вищому якісному рівні. Нарисовому текстові властиві особлива концентрація й розмаїтість функціонально єдиноспрямова-них стилістичних засобів, витонченість і складність стилістичного ма­люнку. Тут більшою мірою виявляється індивідуальність авторської манери, підвищуються вимоги до органічності стилістичної єдності цілого за стилістичної розмаїтості частин. Особливо важливого значен­ня набувають майстерність стилістичного синтезу образного й логічно­го, розмовного й книжного; майстерність глибокого й тактовного, прав­дивого й переконливого для читача розкриття внутрішнього світу неви-гаданого героя; поєднання літературно-образної стилізації з власне газетним мовленням; нечасті, але стилістично дуже цінні інкрустації справжніх художніх деталей, які відзначаються надзвичайною місткіс­тю змісту, що не вичерпується поняттєвим аспектом значення, великою мірою підтекстного.

12. Фейлетонний (сатиричний) різновид журналістського тексту. Специфіку фейлетонного тексту створює комічний спосіб реалізації суспільно актуальної проблематики й фактології. Внутрішню й зовніш­ню стилістичну цілісність фейлетону побудованого на контрастах, на суперечностях, забезпечує сатиричний задум, "хід" і пов'язані з ними прийоми комічної стилізації. Комічна стилізація базується на навмисно­му порушенні стандартних мовностилістичних норм за допомогою різ­них прийомів і деталей, які виявляють одночасне існування в змісті мовлення "двох логік" - логіки здорового глузду й "логіки" сатиричних персонажів. Сатиричний персонаж у змістовому плані спрощений, ко­мічно загострений, і його мовлення є мовною маскою, яку іронічно зриває автор. Авторський текст здебільшого є складною стилістичною структурою, в якій власне авторська літературна мовна манера пере­плітається з відбитими елементами мовних манер персонажів. Автор­ській манері притаманна переоцінювальна іронічна інтонація. У фейле­тоні комічно функціонально переорієнтовуються стилістичні стандар­ти, штампи. Мовні контрасти виникають через зіткнення загальновжи­ваного значення мовної одиниці та її найближчого контекстуального значення. Активно використовують автори фейлетонних текстів прийо­ми комічної реалізації (підмінювання компонентів, структурні транс­формації, контамінації та ін.) стійких образних метафор, фразеологіз-