А.О. Капелюшний.. лення включає в себе всі види розгортання поняття

лення включає в себе всі види розгортання поняття. Воно побудоване як два види послідовностей¹.

У композиції тексту виокремлюють поняття нормативного, "нульово­го" рівня композиції та засоби її ускладнення. Є такі чинники ускладен-ня (трансформації) композиції тексту: конкретизація, трансмутація, адаптація, адитація, іммутація. Виокремлюють також при цьому екс­тенсивний (який спирається на змістово-логічні поняття) та інтенсивний (пов'язаний зі швидким і значним ускладненням композиції для досяг­нення виражального ефекту й з використанням емоційно-художніх структур) види розгортання². Характеристику основних композиційних типів подаємо в такій таблиці³:

Трансформаційний Вид розгортання

чинник екстенсивне інтенсивне

Конкретизація Розмежування Ілюстрація

Трансмутація Індукція ОгсІо агМісіаІіз

Адаптація Дискретне Ампліфікація

(пунктирне)

Адитація Сходинкове Концентричне

Іммутація Апагогічне Паралелізм

(контраст)⁴.

Чіткість побудови - неодмінна вимога до журналістських текстів. Редактор має подбати про те, щоб структуру матеріалу було точно визначено. "Поділ тексту на частини - процес далеко не механічний... Механічне членування матеріалу на частини, прагнення кількісно зрів­няти їх завжди завдає тільки шкоди... На газетних шпальтах суцільний текст має вигляд нудний, тому його часто вже на останній стадії підго­товки номера штучно розривають"⁵.1 саме це, на думку К.М.Накоряко-вої, завдає чималої шкоди насамперед змістові твору. Традиційна по­рада редакторам - ретельно аналізувати композицію не тільки велико­го тексту, а й невеликої замітки. Завжди виокремлення якоїсь частини

¹ Див. докладніше: Одинцов В.В. Стилистика текста. - М.: Наука, 1980. - С.206-249.

² Див. докладніше: Одинцов В.В. Стилистика текста.-М.: Наука, 1980.-С.120-160.

³ Наведено за дослідженням В.В.Одинцова. Див.: Одинцов В.В. Стилистика текста. -М.: Наука, 1980.-С.151.

⁴ Дцитація - додавання нових думок, положень, фактів; апагогічне розгортання - непов­ний паралелізм або інколи вдаваний паралелізм; огсіо аіііїісіаііз - неприродний, штучний порядок.

⁵ Накорякова К.М. Редактирование материалов массовой информации. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.-С.36.

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

тексту в самостійний елемент структури має бути обґрунтоване його змістом, метою, задумом автора. Перевіреним прийомом редактора в оцінюванні композиції журналістського твору вважають¹ аналіз його плану. Проте значна частина журналістських творів ґрунтується, як було вже зазначено, не на раціонально-логічних схемах, а на образних конструктивних прийомах. І тут редактор мусить виходити насамперед із відповідності використанння тієї чи іншої структури задумові автора, темі твору, змістові матеріалу Загалом композиція будь-якого журна­лістського твору має бути вмотивована саме цими чинниками. Л.Г.Кай-да вважає мотив стильовою домінантою композиції². Рекомендуємо також зважати на залежність композиції твору від жанру журналістсько­го матеріалу та від засобу масової інформації, типу видання. "Сама публіцистика є особливою системою, в якій жанрова своєрідність дик­тує й форму висловлювання авторського погляду, і композицію. Своє­рідність тексту в такому разі визначає характер взаємодії форми й змісту - специфіку композиції"³.

1 Див., наприклад: Накорякова К.М. Редактирование материалов массовой информации. -М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. -С.37. 2 Див.: Кайда Л.Г. Зффективность публицистического текста. - М.: Изд-во Моск. ун­та, 1989.-С.52. 3 Кайда Л.Г. Зффективность публицистического текста. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. -С.59. 4 Див.: Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. - М.: Вьісш. шк., 1980. -С.223^225. 5 Григораш Д.С. Радянська газета: Семінарій. - Львів: Вид-во Львів, ун-ту, 1987. -С.43-44.

3. Текст і заголовок. Методика редакторського аналізу руб­рикації. Заголовок є необхідним компонентом тексту. Він репрезентує твір, з нього читач розпочинає ознайомлення з текстом. Ясна річ, що заголовок має бути тісно повязаним із текстом, становити з ним ціліс­ність. Типові вимоги до заголовків найповніше сформулював М.М.Сі­корський. Заголовок має відповідати змістові й задумові твору, бути точним, ясним, простим, стислим, оригінальним⁴. Проте Д.С.Григораш додає до них ще й вимоги конкретності та емоційності, позаяк абстракт­ний заголовок позбавлений оцінного елемента, не виявляє ставлення автора до фактів, приховує в собі тенденцію до того, щоб уникати узагальнень⁵. Як стверджують укладачі "Гіда журналіста", у французь­ких дослідженнях із журналістики заголовок називають "тріумфальною аркою" до публікації. У цих дослідженнях заголовки поділяють на ін­формаційні та мотивувальні (ті, що інтригують, принаджують читача).