А.О.Капелюшний. рухається від одиничних, часткових фактів до загального висновку, загального положення)1. 1 Див

рухається від одиничних, часткових фактів до загального висновку, загального положення)¹.

4. Визначення (дефініція). Операція логічного визначення, як відо­мо, ґрунтується на перелічуванні основних, істотних ознак предметів або явищ. Основна мета визначення - з'ясувати зміст відповідного поняття, виявити суть певного об'єкта. Принцип перелічування ознак, здавалося б, споріднює визначення й опис як види текстів, але мета їх і характер перелічуваних ознак у них різні. У визначення ми включає­мо не звичайні ознаки, хай навіть яскраві й такі, що запам'ятовуються, як це робили під час побудови описів. У визначення ми включаємо ознаки істотні, характерні для всіх предметів і явищ певного ряду. Та­кі ознаки можна виявити й сформулювати тільки внаслідок досліджен­ня й узагальнення. Якщо завдання описів - передати безпосередні враження й відчуття спостерігача, то завдання визначень - з'ясувати зміст поняття в узагальненій формі, і праця редактора над ними спира­ється насамперед на знання логіки. Звичайно визначення вказує на зв'язок предмета (явища) із суміжними щодо нього й на відмінності від них, тобто називає родові й видові ознаки певного поняття. Визна­чення має бути лаконічним, ясним, точним і встановлювати істотні риси предмета й відмінності від подібних до нього. Воно не може місти­ти замкнутого кола, тобто повторення в тому понятті, яке визначаємо, і в тому, за допомогою якого визначаємо. Обсяг того поняття, яке визна­чається, має дорівнювати обсягові того, яке визначає. Визначення не повинне бути заперечним (винятком є явища, відсутність у яких певної властивості є їх істотною ознакою). Будувати логічне визначення за допомогою образних засобів не можна. Не можна визначати невідоме через невідоме. Переважна більшість визначень, з якими має справу редактор у ЗМІ, - це визначення т. зв. аналітичні, або реєстраційні. Вони спрямовані на якомога повніше й точніше виявлення змісту, зна­чення того чи іншого терміна. Від аналітичних визначень істотно відріз­няються синтетичні. їх завданням є не стільки виявлення змісту відпо­відних понять за допомогою аналізу останніх, скільки внесення додат­кових елементів у значення вживаних термінів, а іноді й уведення принципово нових одиниць наукової чи технічної лексики. Визначення

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

в журналістському тексті може бути відверто поданим і прихованим (кон­текстуальним)¹.

Наприкінці зауважимо, що найчастіше в журналістському тексті по­єднуються декілька типів викладу матеріалу й лише зрідка цілий текст побудовано на основі одного типу викладу.

2. Різновиди журналістських текстів за їх жанрово- та струк­турно-стилістичними особливостями. Поділ журналістських тек­стів за їх жанрово-стилістичними та структурно-стилістичними ознака­ми ґрунтується насамперед на праці А.М.Васильєвої² та на деяких власних дослідженнях автора цієї книги³.

1. Офіційно-інформативний різновид журналістського тексту. Специфіку офіційно-інформативного тексту визначають завдання гра­нично стислого, об'єктивного, правдивого, точного відтворення факто­логічної інформації, насамперед подієвої, відповідно до офіційного етикету. Офіційно-інформативне мовлення відзначається беземоційні-стю, безсуб'єктивністю, безобразністю, безекспресивністю й семантич­ною одноплановістю на всіх мовних рівнях. У побудові мовлення зага­лом панує особлива стандартна структура подієво-фактологічної фра­зи, яку можна подати повно й неповно, цілком чи розчленовано, але в будь-якому разі виявляється її специфічність. Цю структуру можуть ускладнювати додаткові уточнювальні поширювачі, в ролі яких активно використовують звороти, що конкретизують зміст, відокремлені й невід-окремлені, а також підрядні означальні та з'ясувальні речення. Вико­ристовують також повне й вибіркове цитування, за якого можливими є вкраплення елементів інших різновидів текстів. Значна поширеність речення багато в чому пов'язана з оперуванням багаточленними (зви­чайно номінативно-означальними) словосполученнями, які передають логіко-фактологічні поняття. Багатокомпонентність фрази певною мі­рою врівноважується стандартністю її структури й розташування час­