А. О.Капелюшний. ному засвоєнні тексту. Як і звичайний читач, редактор насамперед зу­пиняє свою увагу на матеріалі розповіді

ному засвоєнні тексту. Як і звичайний читач, редактор насамперед зу­пиняє свою увагу на матеріалі розповіді, але водночас мусить зважати й на характер подачі цього матеріалу; на його повноту й популярність. Коли йдеться про сприймання тексту, варто насамперед мати на увазі автоматизм під час його засвоєння. Це не якась звичайна бездумність, не полегкість, що її дозволяє собі читач на шкоду розумінню; це особ­ливе пришвидшене виконання роботи, не раз виконуваної раніше¹. Під час сприймання тексту доводиться долати інтерференцію (накла­дання) навичок. Людина, яка набула певної техніки читання, сприймає текст не літера за літерою, а схоплює цілі слова. До того ж тут відіграє негативну роль здогад, який іноді спрямовує наше розуміння хибним шляхом². Основна мета редактора - "сприяти тому, щоб текст був сприйнятий майбутнім читачем, і сприйнятий у повній відповідності до авторського задуму"³. Н.В.Зелінська зауважує, що вже в момент свого створення текст зорієнтований на читача, а за включання його (тексту) в процес комунікації тим більше розрахований на сприймання його іншими людьми. Можливість/неможливість сприймання тексту спричинена також метою повідомляння, яка завжди пов'язана зі специ­фікою передавання якоїсь інформації від свідомості того, хто пише або говорить, до свідомості того, хто читає або слухає⁴. Загалом перед­умовами сприйняття, точніше того, що текст у принципі можна спри­йняти, на думку Н.В.Зелінської, є свідома зорієнтованість його на чита­ча, виразно визначена мета інформування, наявність матеріального носія - мовлення, а також "відправного пункту", спільного для автора й читача вже в момент виникнення повідомлення. Проте "це лише передумови, що ідеально "спрацьовують" за їх повної реалізації, на практиці ж це відбувається тільки більшою чи меншою мірою. І пов'я­зане це з самою сутністю читацького сприйняття, його механізмом і труднощами, що звідси випливають"⁵.

Н.В.Зелінська пояснює виникання таких труднощів сприйняття на­самперед помилками авторів під час створення текстів і неоднаковими читацькими можливостями, яких попередньо не враховано. "Проте

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

досвідчений редактор, що орієнтується у перебігу творчого процесу, а також добре знає коло майбутніх читачів, зможе з'ясувати, де і з яких причин авторський задум опинився поза межами читацького спри­йняття, і відповідно поліпшити виклад"¹. Дослідниця пише про два етапи праці над текстом, на яких виникають згадані труднощі його сприйняття. До труднощів сприйняття, які закладають поза безпосе­редньою працею над текстом, належать насамперед такі: 1) непра­вильна настанова; 2) невиразне уявлення в автора про читача. Безпо­середньо під час написання твору даються взнаки вже інші чинники: 1) обмеженість творчих можливостей автора; 2) несинхронність розу­мової діяльності та її мовленнєвого оформлення; 3) активність творчо­го процесу (автор у полоні творчих задумів інколи не зважає на те, на­скільки зрозумілим і повним буде його твір); 4) "інерція авторського письма" (виклад за звичкою, готовими фразами, що давно втратили семантичну наповненість і перетворилися на штампи)².

Є тексти обов'язкового прочитання й тексти довільного читання. Журналістські тексти є переважно текстами довільного читання. А текс­ти довільного (необов'язкового) читання значно вибагливіші щодо ви­кладу, адже для того, щоб твір прочитали, він має привернути увагу, викликати інтерес і підтримувати його впродовж усього читання³.

Розрізняють перше й друге редакторське читання тексту. Перше прийнято називати ознайомлювальним, під час другого редактор до­кладно аналізує текст. Під час першого читання варто зосередити увагу на змісті твору, на його задумі. Після першого читання треба мати за­гальне уявлення про твір у цілому, про манеру й стиль автора. Після другого - редактор виправляє текст⁴.

А.Е.Мільчин пише про те, що К.М.Накорякова називає "видами чи­тання", як про "основні ланки в системі редакторського аналізу". Перша ланка - загальне пізнавальне орієнтування в змісті й формі твору. Друга ланка - читання з метою поглибленого усвідомлення матеріалу твору й критики його з основних принципових питань змісту та форми. Третя ланка - читання з метою поглибленого усвідомлення матеріалу твору й критики його в деталях. Шліфувальне читання за методикою