А.О.Капелюшний. майже не відрізняється від оцінного

майже не відрізняється від оцінного. Різниця полягає в тому, що акцент під час шліфувального читання перенесено на подробиці, а під час оцінного читання зосереджено увагу на принципових рисах твору, важ­ливих для визначення його придатності для оприлюднення¹.

М.Д.Феллер пише про три види ставлення редактора до читання тексту й про три функції скеровування читання. "Праця редактора над текстом повідомлення в одних випадках ніби нагадує технічне редагу­вання - коли текст по суті не зачіпається, а навколо нього тільки став­ляться своєрідні покажчики і "висвітлювальні пристрої". Таке редагу­вання зорієнтоване здебільшого на процес читання. В інших випадках редактор втручається безпосередньо в текст, радячи авторові перебу­дувати або перебудовуючи самостійно план відображення, узгоджу­ючись при цьому з естетичними вимогами до складного знака і досяга­ючи відповідності плану відображення планові змісту. Нарешті, буває й третій, найбільш складний випадок, який перебуває на грані літера­турного й наукового редагування, а іноді й співавторства, - коли до процесу опрацювання залучають не тільки план змісту тексту, але й внутрішнє мовлення автора, зміст його мислення"².

Виокремлюють три функції скеровування читання, тобто управління розумовою діяльністю читача:

- контактна;

- організовувальна;

- експресивна³.

1 Див.: Мильчин А.З. Методика и техника редактирования текста. - М.: Книга, 1972. -С.60-65. 2 Феллер М.Д. Зффективность сообщения и литературньїй аспект редактирования. -Львів: Вищашк., 1978.-С.155. 3 Див.: Феллер М.Д. Зффективность сообщения и литературньїй аспект редак­тирования.-Львів: Вища шк., 1978.-С.159-161.

Редакторське читання - читання насамперед гранично уважне, за якого жодна подробиця не повинна приховатися від редактора. Проте бути фахівцем, більшим, ніж автор, редактор не повинен. Він зобов'я­заний володіти загальною методологією оцінювання твору, мати уяв­лення про предмет, знати основну довідкову літературу й уміти нею користуватися. "Знати все"-для редактора значить досягти того, щоб у тексті, над яким він працює, не було жодної неясної для нього фрази, жодного слова, значення котрого зрозуміле для нього лише приблизно. Ніколи для редактора не буде виправданням те, що він чогось не знав. Не знаєш, не впевнений - перевір і зумій зробити це найраціо­

_л........................... Редагування в засобах масової інформації..............................

нальнішим способом, швидко й чітко"¹. Наголошуючи на тому, що "в редакторському читанні головне - активне ставлення до тексту"², К.М.Накорякова підсумовує: редактор зобов'язаний зважити кожне сло­во, виявити не тільки вдалі та невдалі риси твору, але й те, що їх ви­кликало, спричинило.

5. Типові психологічні помилки:

1 Накорякова К.М. Редактирование материалов массовой информации. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.-С.17. 2 Там само. - С.18.

1. Активізація гостя студії (чи інтерв'юйованого під час збирання мате­ріалу для журналістського твору) через навмисне його (гостя) прово­кування, принижування, через глузування з його діяльності чи з його професії, внаслідок чого гість (інтерв'юйований) замикається в собі в той час, як інші люди після таких журналістських провоку­вань, навпаки, найповніше розкривалися, розговорювалися, дис­кутували перед телекамерою: Стиль ведучого в "П'ятому куті" та меншою мірою в "Епіцентрі" ("1+1").

2. Застосування стандартного підходу до інтерв'юйованого (невраху-вання його психології, його індивідуальних рис як особистості): Ве­дучі програми "Саме той" (ТК Тоавіс" на каналі УТ-1).

3. Прагнення самоутвердитися через приниження гостя студії (інтерв'­юйованого), продемонструвати свої найкращі риси на тлі найгірших рис інтерв'юйованого: "П'ятий кут" ("1+1").

4. Перетворення інтерв'ю на монолог журналіста, якого не цікавить особистість запрошеного в студію, його думка: Ведучий у "П'ятому куті" та в "Епіцентрі" ("1+1").

5. Перетворення інтерв'ю на монолог гостя студії, далекого від інтере­сів глядацької аудиторії, від особливостей її психології сприйняття (коли гість студії настільки захоплений предметом розповіді, що гадає, ніби він так само цікавить усіх людей навколо). Надмірна делікатність журналіста в цій ситуації (журналіст не перериває роз­повідь гостя студії), особливо тоді, коли інтерв'юйований - високо­поставлений чиновник, спричиняє в аудиторії несприйняття обох: Ведучі "Діалогів у прямому ефірі" (ЛТБ); Ведуча "Аудиторії" (ЛТБ).

6. Занадто впевнена поведінка журналіста перед телекамерою, що тільки підкреслює невпевненість гостя, який уперше потрапив у незвичну для нього обстановку.

7. Невпевненість журналіста, яка передається гостеві студії.