А. О.Капелюшний. ження, причому часто називають прямо те, що тільки припускалося або здавалося саме собою зрозуміле

ження, причому часто називають прямо те, що тільки припускалося або здавалося саме собою зрозуміле.

Потреба в інтерпретації викликається порушенням розуміння тексту через його незвичність, індивідуальність, недосконалість, неточне й неповне передавання змісту. Ми себе інтерпретуємо, зауважуючи в усному мовленні: "Я мав на увазі...", "Я хотів сказати...", "Це треба ро­зуміти так..."

Інтерпретація тексту за допомогою тієї самої мови, коли ми додатко­во називаємо те, що раніше в повідомленні не було достатньо виявле­не, - складова частина літературного редагування, літературного опра­цювання повідомлення.

Літературне опрацювання повідомлення зрештою має на меті знят­тя суперечності індивідуального й соціального ще до оприлюднення повідомлення, до реалізації в системі "повідомлення - читач". Цим воно [опрацювання - А.К.] відрізняється від дальшої інтерпретації в діалогічному мовленні, яке є реакцією мовця на неправильне розумін­ня чи нерозуміння партнером або на запитання, яке він задає"¹.

Для запобігання появі невдалих "перекладів" з внутрішнього мов­лення на зовнішнє, помилок, пов'язаних з ним, В.В.Одинцов і Н.В.Зе­лінська пропонують скористатися з особливих прийомів-за В.В.Один-цовим, "трьох принципів популяризації*":

1) лексико-семантичного перекладу - автор "перекладає" виклад проблеми зі спеціальної мови на мову слухачів;

2) конкретизації абстрактних понять, положень, що переважно роб­лять за допомогою ілюстрування (наведення прикладів) та відповідно­го мовного оформлення;

3) художньості викладу-трансформації наукового викладу шляхом використання художніх прийомів².

Наголошуємо на психологічних закономірностях, що є визначальни­ми для глибокого редакторського аналізу тексту (про них говорить, наприклад, А.Е.Мільчин). Глибина усвідомлення змісту редагованого твору залежить насамперед від мотиву, який спонукає до редакторсь­кої діяльності, від того, чим є для редактора критикований (аналізова­ний) твір, яке значення має для нього зміст цього твору; що більш

¹ Феллер М.Д. Зффективность сообщения и литературньїй аспект редактирования. -Львів: Вища шк., 1978. - С.70-71.

² Див.: Зелінська Н.В. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою тексту (літературне опрацювання тексту). - К.: УМК ВО, 1989. - С.53-54; Одинцов В.В. Ре-чевьіе формьі популяризации.- М.: Знание, 1982.-С.80.

зо

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

змістовні мотиви критики, то вона глибша й дійовіша. Це може бути тільки виконання службового обов'язку; а для справді творчого аналізу рукопису потрібен суспільно важливий мотив¹.

По-друге, одне з кардинальних положень психології полягає в тому, що редакторові для глибокого розуміння змісту твору потрібно активно над ним працювати, а не пасивно сприймати текст. Той самий А.Е.Міль­чин, скажімо, базує своє дослідження цих проблем на працях А.А.Смирнова ("Психологія запам'ятовування"), Л.І.Каплана ("Психоло­гічний аналіз розуміння наукового тексту"), Л.П.Доблаєва ("Питання психології розуміння навчального тексту"). Здебільшого виокремлюють такі прийоми, які використовують для досягнення поглибленого розу­міння тексту:

1. Уявне складання плану тексту (структурно-логічний його аналіз).

2. Зіставляння змісту тексту з тими знаннями, які вже мав редактор, включання змісту тексту в систему знань, що сформована в редактора.

3. Зіставляння різних частин тексту: тієї, що зараз читає редактор, з тими, що він уже прочитав; але зіставляння не за структурою, як під час складання плану, а за змістом.

4. Використання наочних уявлень, образів.

5. "Переклад" змісту тексту на "свою" мову.

6. Антиципація - передбачання, вгадування наперед наступного викладу.

7. Постановка запитань, що випереджують виклад².

1 Див.: Мильчин А.З. Методика и техника редактирования текста.-М.: Книга, 1972.-С.25-26. 2 Див.ПГам само. - С.25, 29-30.

По-третє, редактор має виробити й використовувати під час аналізу численні специфічні дії-навики, що ширше їх коло, що повніше оволо­дів редактор кожним із цих навиків, то сприятливіші умови для плідної критики. В основі третьої умови успішного редакторського аналізу пере­буває психологічна закономірність, згідно з якою предметом найбільш гострої (актуальної) свідомості може стати тільки той матеріал, який є об'єктом, метою дії, тобто матеріал, на який спрямовано дію редакто­ра (скажімо, нехай це буде перевірка точності дат). Але ж таких об'єктів у журналістському тексті дуже багато. І всі їх треба зробити предметом глибокого усвідомлення редактора. Багаторазове ж читання тексту неприпустимо розтято б процес редагування. Дослідження з психоло­гії мислення підтверджують те, що за певних умов потрапляти до сфе-