А.О.Капелюшний. ймання тієї категорії читачів, якій адресується твір"1

ймання тієї категорії читачів, якій адресується твір"¹. Суперечність загального й окремого, соціального й індивідуального у мовленні мож­на назвати основною суперечністю мовленнєвого спілкування². М.Д.Феллер надає особливого значення в мовленнєвому спілкуванні контекстові, зокрема ситуаційному³, а Р.Г.Іванченко наполягає на важ­ливості досягнення інформативної, емоційної та спонукальної адекват­ності розуміння тексту⁴. Останню він вважає характерною для публі­цистичних виступів, додаючи, що треба досягати ще й систематизу-вальної адекватності, притаманної науковому викладові"⁵.

Усунення труднощів розуміння, розв'язання суперечності слова й думки - одне з найважливіших завдань редактора. При цьому дуже важливо для редактора з'ясувати можливі психологічні причини автор­ських помилок. Н.В.Зелінська саме й намагається виявити таку психо­логічну спричиненість авторських помилок. Вона так класифікує автор­ські помилки: "помилки втомленості або, навпаки, великої активності автора (відхилення від основного напряму викладу, пропуски потрібних деталей, повторення вже сказаного) і наслідки так званої інерції автор­ського письма (використання готових лексичних форм-штампів, застиг­лих синтаксичних конструкцій тощо) та ін."⁶. Всі вони спричинені специ­фічною організацією процесу мислення в людини, а тому, на жаль, автор їх практично не зауважує⁷.

Окремі помилки зумовлені природою внутрішнього мовлення, на чому наголошують В.В.Різун⁸, Б.С.Мучник⁹, З.В.Партико¹⁰. Скажімо, Б.С.Мучник думку розглядає саме в аспекті її передавання іншій особі, що "непомітно, але владно присутня в акті комунікації й значною мірою керує ним, примушує того, хто пише, обирати такі слова й граматичні конструкції, які є цілком придатними для передавання висловлюваної

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

думки ("точними") й водночас легко сприймаються (є "ясними")"¹. Автор не завжди може в зовнішньому мовленні відтворити те, що є в його внутрішньому мовленні².

"Як свідчать численні психологічні дослідження, первісний варіант тексту (тобто поки що не написаний або не виголошений) оформлюєть­ся у внутрішньому мовленні, що виконує функції внутрішньої роботи думки, планування, підготовки процесу спілкування та обміну думка­ми"³, зазначає Н.В.Зелінська. Вона вважає основними особливостями внутрішнього мовлення такі:

1. своєрідний синтаксис-скорочений, згорнутий, гранично предика-
тивний;

2. зредукованість фонетичного боку мовлення;

3. переважання "змісту" слова (індивідуального) над його значенням
(загальновживаним)⁴.

"Через усі ці особливості внутрішнє мовлення не призначене для передачі у "чистому вигляді", а тому на "виході" замінюється зовнішнім - відбувається своєрідний переклад... Переклад же, як відомо, ніколи не буває абсолютно точним і, до того ж, він пов'язаний з певними втратами"⁵.

Н.В.Зелінська класифікує психологічні причини авторських поми­лок. Труднощі виникають під час "перекладу" з внутрішнього мовлен­ня, тобто під час його (внутрішнього мовлення) зовнішнього втілення; це, зокрема, стосується публіцистичних ("популярних", за термінологі­єю дослідниці) текстів, коли опрацьований текст є складним, а виклад його має бути простим та ін⁶. Тобто із самої природи внутрішнього мо­влення випливають такі можливі хиби його зовнішнього втілення, як індивідуальне слововживання, "недорозгорненість" синтаксису, невда­ле звукове оформлення тексту (немилозвучність, виникнення само­стійних слів на стикові вжитих)⁷. Тут важливо пам'ятати про особливості процесу, який М.Д.Феллер називає інтерпретацією, маючи на увазі "відтворення тексту за повної або часткової зміни способу його вира-