Відмінності матеріальних об'єктів від нематеріальних.1. Будь-який об’єкт має економічну цінність у зв’язку з його споживанням, використанням – для цього існує економічний обіг

Використання речі, як правило, пов’язано з фізичним володінням. Оскільки можливості фізичного володіння обмежені, то використовувати цю річ може одна особа або обмежене коло осіб.

Нематеріальні об’єкти (твір, винахід) необмежені у просторі, їх використання не пов’язано з фізичним володінням. Передумовою для використання нематеріального об’єкту є знання, інформація. Знання, інформація може бути одночасно у невизначеного кола осіб, тому існує фізична можливість використання такого об’єкту необмеженим колом осіб одночасно. Перешкодою для такого використання можуть бути не натуральні властивості речі, а тільки право – монополія, обмеження, які встановлені законом. Об’єктом обігу є окремий акт використання існуючого нематеріального об’єкту. Для його повторного багаторазового використання нічого нового виготовляти (створювати) або набувати не треба. Створений об’єкт може використовуватися як завгодно багато разів.[210]

2. Необхідною умовою для цивільного обігу є монополія особи на об’єкт. Оборот існує тоді, коли особа може сказати „моє”, здійснити використання об’єкту та пустити його в обіг. Всі інші не можуть цього зробити без дозволу вповноваженої особи, їх обов’язок утримуватись від дій, які становлять монополію. Це класична формула абсолютного права.

Сама річ – матеріальний об’єкт обмежений у просторі, за своїми властивостями, виконує розмежувальну, відокремлюючи функцію. Відокремити же один твір від іншого, розмежувати два технічних рішення досить важко.

Без чіткого розмежування, відокремлення об’єктів товарний оборот неможливий - нема що вводити в обіг та не ясно кому належить право. Для того, щоб розмежувати нематеріальні об’єкти необхідно встановити ознаки об’єкту або критерії охороноздатності. Такі критерії мають бути встановлені законом.

3. Річ є завжди фізично індивідуалізована і право розповсюджується на певну визначену річ. Якщо монополію на використання нематеріального об’єкту закріпити на йогопевні визначені форми втілення, то вона може бути легко обійдена. Незначні зміни твору, несуттєві додатки до технічного рішення не створюють охороноздатний об’єкт та на нього не повинна виникати правова монополія. Саме тому, право розповсюджується не тільки на чітко визначений об’єкт, а й на тотожні або схожі об’єкти (варіації об’єкту).

4. Річ при використанні зношується, старіє, має фізичний знос. З часом для задоволення тих чи інших потреб необхідно предбати нову річ або ремонтувати стару. Зі знищенням речі припиняється і право. Тому речові права не мають обмежень в часі.

Нематеріальні об’єкти не зношуються. Ідея, яка стоїть за винаходом, може морально застаріти і то не завжди. Наприклад, ідея колеса не застаріла і досі. Винахідники колеса могли б встановити суттєві розміри платежів за використання та зупинити суспільний розвиток. Ця властивість нематеріального об’єкту викликає необхідність встановлювати строк дії права.

5. Для речі практично не існує проблема дії права у просторі, особливо для нерухомості. Важливо, щоб право власності визнавалось на території певної держави взагалі, фізичне володіння дозволяє використовувати річ.

Нематеріальні об’єкти не знають територіальних границь. Викнувши на території однієї держави, нематеріальний об’єкт може використовуватися скрізь. Монополія на використання встановлюється в певній державі. В інших країнах ця монополія не діє, і твір або винахід може використовуватись без обмежень. Ця властивість нематеріального об’єкту спонукає до укладення спеціальних міжнародних угод.

Ґрунтуючись на вказаних відмінностях був створений адекватний правовий механізм.