Позов про виключення майна з опису

У юридичній науці немає єдності щодо юридичної природи позову про виключення майна з опису (звільнення з-під арешту). В одних випадках такий позов розглядають як різновид віндикаційного, в інших – як негаторний позов[198]. Іноді його відносять до позову про визнання права власності[199].

Не заглиблюючись у дискусію щодо віднесення позову про виключення майна з опису до тієї чи іншої групи слід відмітити, що в залежності від змісту обмежень, встановлених щодо описаного майна (наприклад, коли майно знаходиться у власника, але той позбавлений права розпоряджатися ним, чи вилучене та передане на зберігання третім особам), такий позов може мати ознаки віндикаційного позову, негаторного чи позову про визнання права власності, але все ж таки є самостійним відносно зазначених позовів[200].

Законодавство, з метою захисту інтересів власника чи іншого титульного володільця, не забороняє поряд з вимогою про визнання права власності пред’являти вимогу про виключення майна з опису, бо звернення до суду лише з вимогою про визнання права власності на описане майно не може забезпечити виключення його з опису. Власне про це прямо сказано в ст. 385 ЦПК, згідно з якою, особи, які вважають, що описане майно належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права на описане майно і про виключення цього майна з опису.

Поняття позову про виключення майна з опису. Позовом про виключення майна з опису є вимога про виключення спірного майна з опису, в наслідок фактичного чи юридичного вилучення майна і позбавлення власника права володіння, користування і розпорядження цим майном, чи тільки права розпорядження.

Опис майна провадиться тільки у випадках, прямо передбачених законом. Він є заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення про відшкодування шкоди, чи вироку про конфіскацію майна, на задоволення інших майнових прав громадян і юридичних осіб (наприклад, на ліквідацію заборгованості по аліментним платежам платника аліментів шляхом накладення стягнення на його майно), чи на охорону майнових прав власників або третіх осіб (при відкритті спадщини; при укладенні договору про довірче управління майном особи, визнаної безвісно відсутньою).

В опис інколи помилково включаються цінності (майно), яке належить іншим особам. Як свідчить судова практика, в більшості випадків мова йде про вимоги одного із подружжя щодо виключення із опису його частки в спільному майні або його особистих речей.

Об’єктом позову про виключення майна з опису є спірне майно в натурі, що було помилково включене до опису.

Предмет позову про виключення майна з опису. Предметом вказаного позову є вимога позивача про виключення його майна, помилково внесеного в опис.

Сторони за позовом про виключення майна з опису. Позивачем за даним позовом є особа, відносно якої на момент порушення справи є припущення, що порушено її право власності і вона є носієм суб’єктивного права. Ним може бути власник (або інший титульний володілець), майно якого помилково включене в опис.

Відповідачем за позовом про виключення майна з опису завжди є не одна, а дві (мінімум) особи: по-перше, боржник, майно якого арештоване; по-друге, організації і особи, в інтересах яких накладено арешт на майно (стягувачі, кредитори). Якщо арешт на майно накладено у зв’язку з його конфіскацією, відповідачами є засуджений і відповідний фінансовий орган, який представляє інтереси держави, оскільки майно стягується у власника саме в доход держави.

Умовами задоволення позову про виключення майна з опису є встановлення в суді обставин – юридичних фактів, що підтверджують право власності позивача на описане майно, чи права володіння ним на підставі закону або договору з власником. Крім цього, до обов’язку позивача належить і доказування факту порушення його права – факту опису (накладення арешту) майна, а в ряді випадків – і факту реалізації цього майна.

Коли такі факти будуть встановлені в суді в наслідок представлення правовстановлювальних документів, або надання інших доказів вимога позивача підлягає задоволенню.Наприклад, за позовом К. про звільнення з опису ½ частки домоволодіння, арештованого у зв’язку з конфіскацією майна жінки позивача, доказом, покладеним на обґрунтування судового рішення, став нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, в якому було вказано, що К. і його жінка придбали домоволодіння сумісно і в рівних частинах[201]