Система цивільно-правових засобів захисту права власності

Засоби, за допомогою яких цивільне право забезпечує захист відносин власності, за своєю юридичною природою є неоднорідними і поділяються на кілька груп. Цивільне законодавство не містить певної класифікації засобів захисту права власності, однак вона розроблена в науці цивільного права. За загальним правилом, засоби, що забезпечують захист відносин власності, поділяються на речово-правові та зобов'язально-правові.

Речово-правові засоби спрямовані безпосередньо на захист права власності як абсолютного права. Вони захищають повноваження власника на володіння, користування та розпорядження майном, яке є індивудуально-визначеним та існує в натурі за умови, що порушення права власності не пов’язано з невиконанням зобов’язань, що існували між власником та особою, яка порушила його право. До речово-правових засобів належать: позов власника про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позов про захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння (негаторний позов), позов про визнання права власності та позов про виключення майна з опису. Вимога про визнання акту державного органі та органу місцевого самоврядування незаконним та повернення стягнутого за ним. позоа про визнання закону, що порушеє право власності неконституційним та поверненн стягнутого за ним. самозахист. Зазначені позови є абсолютними, оскільки спрямовані на захист абсолютного права власності, та можуть бути заявлені до будь-якої особи, яка порушила це право.

Вказані засоби протиставляються зобов’язально-правовим засобам захисту права власності, які застосовуються у випадках, коли власник майна не пов’язаний з правопорушником зобов’язальними відносинами. Прикладом зобов’язально-правових засобів захисту відносин власності є позов про відшкодування завданої шкоди майну власника, позов про повернення майна, що придбане або збережене за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав та ін. Зазначені засоби захисту права власності мають відносний характер, оскільки враховують конкретні зобов’язальні правовідносини між сторонами, та можуть мати своїм об’єктом будь-яке майно.

Зазначені дві групи заходів захисту не охоплюють усіх засобів захисту права власності, тому можна визначити ще одну групу засобів захисту, об’єднавши в ній інші засоби, наприклад, норми щодо визнання правочинів недійсними, норми щодо захисту права власності померлих та осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошених померлими та ін. У науці цивільного права існують й інші, більш детальні класифікації засобів захисту відносин власності, які містять додаткові критерії такої класифікації, наприклад, з точки зору підстав виникнення та припинення права власності або засоби захисту, що витікають із різних інститутів цивільного права[195].

У цій главі розглядаються лише вище вказані речово-правові засоби захисту права власності, як найбільш близькі за юридичною природою до самого цього права. Що ж до інших засобів захисту права власності, то вони розглядаються в інших главах підручника, присвячених окремим видам зобов’язань.