Набуття та припинення права власності

У новому ЦК законодавець Главу 24, яка встановила підстави виникнення права власності помістив вслід за загальними положеннями про право власності. Тим підкреслена вимога правомірності власності та значення підстав за умов зміни питомої ваги різних ворм власностьі.

Для виникнення права приватної власності на те чи інше майно потрібні певні юридичні факти. Такі юридичні підстави необхідні для виникнення права власності і в інших її суб'єктів, але повного збігу їх може не бути. З часів розквіту римського права підстави виникнення права власності поділені на первісні і похідні.

До первісних способів набуття права власності належать: створення нової речі внаслідок виробничої діяльності (виробництва), переробки речі (специфікації) володіння плодами і доходами, знахідка, скарб, бездоглядна худоба. Слід враховувати, що одні способи характерні для виникнення будь-яких форм власності (виробництво, переробка речей, плоди і доходи), інші – лише для державної власності (скарб).

Серед способів набуття права власності найпершим визначено в иробництво — створення речі у промислових масштабах чи єдиному екземп­лярі. Відповідно до ст. 331 ЦК право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Певні особливості визначені для набуття права власності на новостворене нерухоме майно. Право власності на такі об'єкти виникає з момен­ту прийняття їх в експлуатацію, якщо договором або законом передбачається пе­редача нерухомості в експлуатацію. Якщо об'єкт підлягає державній реєстрації, право власності на нього виникає з моменту державної реєстрації.

Подібним до нього чи тісно зв’язаним з виробництвом є с пецифікація, яка охоплює переробку ре­чі, внаслідок чого створюється нова. Право власності на сировину по суті внаслідок її переробки перетворюється у право власності на річ як функціональний об’єкт чи комплектуючі, які можуть бути використані разом ін іншими речами. ЦК закріпив і правила набуття права влас­ності на перероблену: особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває права власності на неї і зобов'язана відшкодувати власни­кові матеріалу його вартість. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з мате­ріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за бажанням особа, яка здійсни­ла таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана від­шкодувати власникові матеріалу моральну шкоду.Якщо право власності на виготовлену з чужого матеріалу річ набуває влас­ник матеріалу, він зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не визначено договором.

До первісних пособів відноситься й заволодіння загальнодоступними дарами природи. Зоврема,особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі, тощо, є їхнім власником, якщо вона діяла згідно з законом, місцевим звичаєм або загальним дозволом власника відповідної земельної ділянки (ст. 333 ЦК).

Н абувальної давності як, спосіб набуття права власності, що застосовувася ще римлянами, є новелою ЦК. Відповідно його ст. 344 особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим май­ном — протягом 5 років, набуває право власності на це майно, якщо інше не пе­редбачено нормами ЦК. При тому за правилами набувальної давності може переходити право власності на без­хазяйні речі (ст. 335 ЦК) та легалізовуватися наслідки пропуску строку позовної даності.

Інститут б ездоглядної домашньої тварини (с татті 340 і 341 ЦК) визначають порядок набуття права власності на бездоглядну домашню тварину (робочу або велику рогату худобу, інші домашні тварини). Він розширений порівняно із таким інститутом у ЦК УРСР 1963 р.

Перетерпів зміни й інститут знахідки. За умов, передбачених статтями 337, 338 ЦК, особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести міся­ців з моменту заявлення про знахідку.

Набутття від попередніх власників, за похідних — право власності виникає у суб'єкта вна­слідок волевиявлення попереднього власника (численні цивільні договори, спадкування за законом і заповітом). Вони також л окремий випадок правонаступництва у цивільному праві. Зоврема при ліквідації юридичної особи її майно піяля погашення всіх заборгованостей переходить до власника.

До похідних способів набуття права власності визнаються договори купівлі-продажу, поставки, дарування, міни, позики, які передбачають передачу майна у власність. Похідним є такий спосіб набуття права власності, як спадкування.

Окремо йдеться про набуття права приватної власності. Досі застосовується приватизації об'єктів державної власності, що визначається Державною програмою приватизації майна державних підприємств та законами України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про приватизацію державного житлового фонд та іншими законодавчими актами.

Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду — це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Здійснюється вона шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 кв. м. загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю і продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам, що мешкають у них або перебувають у черзі на поліпшення житлових умов. Усі громадяни України мають право одержати житлові чеки і використати їх при приватизації державного житлового фонду. Важливо те, що громадяни, які мають житло на праві власності мають право використати такі чеки для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Серед інших підстав виникнення у громадян права приватної власності слід виділити такі: а) одержання дивідендів від цінних паперів і вкладів у кредитних установах; б) отримання пенсій, різних державних допомог, стипендій тощо; в) отримання грошових сум чи іншого майна в порядку відшкодування заподіяної шкоди; г) отримання коштів за аліментними зобов'язаннями; д отримання різних премій (наприклад, за досягнення в галузі науки, культури, мистецтва), виграшів (наприклад, лотерейних), призів (наприклад, від участі в конкурсах, спортивних та інших змаганнях). Безумовно серед цих способів окреме місце посідає заробітна плата та інші доходи трудового характеру.

Похідні способи набуття права власності – зворотній бік втрати цього права попередніми власниками. Способи припинення права власності не дарма у ЦК розташовані вслід за підставами набуття у його Главі 25. Припинення права власності не завжди пов'язується із правонаступництвом: знишення речі у процісі її споживання, що характерне для споживчих речей (продуктів харчування).

Право власності припиняється при дерелікції (відмови від речі, знищення, викидання), загибелі від випадкової події стихійного характеру чи протиправ­них дій інших осіб. Право власності припиняється й помимо волевиявлення попереднього власника у результаті прийняття відповідного акта органами державної влади (вилучення худоби при епізоотіях з метою припинення її поширення), конфіскації, реквізиції та націоналізації.

У ст. 346 ЦК передбачено підстави припинення права власності, що деталізуються у подальшому: відчуження власником свого майна; відмова власника від права власності (ст.347 ЦК); припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі (ст.348 ЦК), що у адміністравному праві визначене як вилучення майна; знищення майна (ст.349 ЦК); викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю (ст.350 ЦК): в припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене (ст.351 ЦК); викуп пам'яток історії та культури (ст.352 ЦК); реквізиція (ст.353 ЦК); конфіскація (ст.354 ЦК); звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; припинення юридичної особи чи смерть власника.

Право власності може припинятися і в інших випадках, передбачених законом.