Поняття та особливості немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи

Дана група прав покликана забезпечити фізичне існування людини, як біосоціальної істоти. Зокрема право на життя – це юридично забезпечена міра можливої поведінки управомоченої особи стосовно свого життя, тобто, біологічного існування.

Кожна людина має невід’ємне право на життя і може захищати його від протиправних посягань будь-якими, законодавчо на забороненими законом. З цивілістичних позицій зміст права на життя складається з правоваження на збереження життя та правоваження на розпорядження життям.

З правом на життя є тісно пов’язаними такі істотні суб’єктивні права, як: право на охорону здоров'я, право на медичну допомогу, право на інформацію про стан свого здоров'я, право на таємницю про стан здоров'я, право фізичної особи, що перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище.

Право на охорону здоров'я – це юридично забезпечена міра можливої поведінки управомоченої особи щодо стану фізичного, духовного, соціального благополуччя, відсутності хвороб та фізичних дефектів. Охорона здоров'я забезпечується системою діяльності державних та інших організацій, що передбачені Конституцією України.

Право на медичну допомогу – це юридично забезпечена можливість обирати медичний заклад, лікаря, методи медичної допомоги, відмови від лікування.Тільки в разі реальної загрози життю, медична допомога надається без згоди фізичної особи, її батьків, (усиновлювачів), опікунів.

Інформаційне право про стан здоров'я міститьв собі дві складові – право на інформацію про стан здоров'я та право на таємницю про стан здоров'я. Право на інформацію про стан свого здоров’я – це юридично забезпечена можливість отримання достовірної, повної інформації (у тому числі, ознайомлення з відповідними документами, що стосуються здоров'я) про стан свого здоров'я.

У випадку, якщо інформація про здоров'я може погіршити стан хворого або його батьків, (усиновлювачів), опікунів, заважати процесу лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.

Право на таємницю про стан здоров'я – це юридично забезпечена можливість дотримання таємниці про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, і т. ін. При цьому, забороняється вимагати від особи інформацію про діагноз або методи лікування, а особа, якій інформація про стан здоров'я стала відомою у зв’язку з виконанням нею своїх службових обов’язків, або з інших джерел, зобов’язана утримуватися від її розповсюдження.

Право фізичної особи, що перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я – це юридично забезпечена можливість допуску до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, нотаріуса, адвоката, священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду.

Право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище – це юридично забезпечена можливість користуватися здоровим та сприятливим для життя навколишнім середовищем, чистим повітрям, вживати чисту воду, перебувати у сприятливому середовищі на роботі, вдома, в побуті, на відпочинку, навчанні, і т. ін. Це право містить також: право на достовірну інформацію про стан навколишнього середовища, якість їжі та предметів побуту, право на збір такої інформації та її розповсюдження, право вимагати припинення діяльності, що призводить до знищення, пошкодження, забруднення навколишнього середовища.

Право на свободу – це юридично забезпечена можливість особи на свій розсуд здійснювати дії стосовно себе, розпоряджатися своїми вчинками, часом. Свобода включає в себе фізичну, економічну, політичну, особисту (духовну) свободу.

Згідно до вказаного права, ніхто не може бути заарештований або утримуватися під вартою інакше, як на підставах, передбачених чинним законодавством, а затриманий повинний негайно бути звільнений, якщо у встановлений законом термін йому не буде вручене вмотивоване судове рішення про обмеження (позбавлення) волі.

Право на особисту недоторканність – це юридично забезпечена можливість особи на захист від будь-якого посягання, що включає тілесну, психологічну, статеву недоторканність.

Тілесна недоторканність передбачає, що особі, без її згоди, забороняється завдавати тілесних ушкоджень, застосовувати тортури, катування, наносити удари, побої, в інший спосіб завдавати фізичного болю, вживати силу, крім випадків, що передбачені законодавством, заражати інфекціями, вводити в організм препарати, що викликають одурманювання, стерилізувати, штучно переривати вагітність, проводити медико-біологічні дослідження, силоміць брати донорську кров, та ін.

Психічна недоторканність передбачає, що особа, без її згоди, не може бути піддана психічному впливу з боку інших суб’єктів, погрозам, шантажу, та ін.

Статева недоторканність передбачає, що особа, що досягла статевої зрілості, самостійно вирішує питання свого статевого життя, статевої корекції, а також захищеність особи, що не досягла статевої зрілості, від статевих посягань.

Право на сім'ю. Перш ніж розглянути поняття та зміст права на сім'ю, розглянемо власне поняття сім'ї.

Сім'я – це союз осіб, що пов’язані між особою певними правами та обов’язками, що витікають з браку, рідства, всиновлення, або іншої форми прийняття дітей на виховання. Члени сім'ї, як правило, пов’язані між собою місцем проживання, спільним побутом, правами та обов’язками.

Право на сім'ю – це юридично забезпечена можливість особи створити та (або) жити в сім'ї, рівно як і поза її межами. Особа, що досягла шлюбного віку (чоловік – 18 років, жінка – 17 років), або, що не досягла шлюбного віку, але народила дитину, має право на створення власної сім'ї. Право на створення сім'ї може бути надане судом особі, що досягла чотирнадцяти років та подала заяву про це, якщо буде встановлено, що це відповідає її вимогам.

Право на сімю охоплює правомочності: створити сім’ю, зоврема укладенням шлюбу; розірвати шлюб та припинити існування сімї; підтримувати чи не підтримувати звязки із членами сім’ї та родичами незалежно від місця свого перебуванн; вимагати поваги свого сімейного життя.

Право на сім'ю вказує також на те, що ніхто не може бути насильно ізольований від сім'ї, позбавлений її, ніхто не має права втручатися в справи сім'ї, крім випадків, передбачених законом.

Право на опіку та піклування – це юридично забезпечена можливість малолітньої, неповнолітньої особи, або особи, що визнана судом недієздатною або обмежено дієздатною: проживати в сім'ї опікуна (піклувальника); на всебічний розвиток; виховання; освіту; повагу людської гідності; збереження права користування житлом, в якому вона проживала до встановлення опіки (піклування); захист від зловживань з боку опікуна (піклувальника), та ін. Опікуном (піклувальником) може бути повнолітня дієздатна особа, що дала на це згоду. У випадку постійного проживання підопічного (опікає мого) в дитячому закладі, закладі охорони здоров'я, функції опікуна (піклувальника) покладаються на адміністрацію цих закладів.

Поряд з опікою (піклуванням), законодавство вводить нове поняття – патронат. Патронат – це передача органом опіки та піклування, на підставі угоди про патронат, дитини, позбавленої батьківського піклування, на виховання в сім'ю іншої особи (в сім'ю патронного вихователя) до досягнення повноліття, за плату.