Методика відтворення форми предметів, конструкції, пропорцій

За програмою початкових класів з образотворчого мистецтва малювання з натури один з основних видів навчально-творчої роботи. На цих уроках опановується форма, конструкція, об'єм предметів, їх забарвлення, закономірність світлотіні. Основна увага учнів 1-4 класів спрямовується на визначення і передачу загального просторового положення пропорцій, конструкції, кольору об’єктів, предмети для малювання з натури малювання у фронтальному чи профільному положенні. В малюнках форма предмета передається лініями і світлотінню. Важливо завжди пам’ятати, що всі різновиди форми предметів, створених природою і руками людини мають форму плоских або об’ємних геометричних фігур (коло, квадрат, трикутник, овал, куб, куля, циліндр, конус). Тому малюючи предмети навколишньої дійсності, завжди слід їх порівнювати з геометричними фігурами і тілами. Учитель повинен допомогти учням усвідомити, які геометричні фігури лежать в основі форм предметів і показати порядок їх з'єднання в єдине ціле, навчити бачити будову предмета.

Для правдивого відтворення форми предметів навколишнього світу завжди слід дотримуватися правил зображення.

1. Уважно вивчати форму предмета і вірно передавати загальну форму і взаємовідношення частин між собою.

2. Завжди слід в першу чергу помітити і вірно передати будову предмета, навіть в тому випадку, коли ми можемо її лише уявити.

3. Передавати в малюнках зовнішній контур предмета, враховуючи побудову і загальну форму.

Для зображення в 1-2 класах предметів умовно-плоскої форми, наприклад, листя необхідно мати на кожній парті роздатковий матеріал для кращого їх сприймання. Для відтворення симетричних форм використовують осьові лінії. Починати роботу слід від загальної форми моделі. Слід допомогти дитині побачити центральну прожилку листка – вісь симетрії, яка поділяє овальну форму навпіл. У процесі відображення діти передають такі деталі як зубчики листя, корінець, бічні прожилки.

З 1 класу діти вчаться визначати і відображувати на папері співрозмірність частин предмета між собою. У ході виконання таких завдань дітей слід вчити спостерігати, розвивати їх зорову систему, тобто навчати передачі пропорцій. Співвідношення частин предмета за величиною називається пропорціями. Краса форми предметів - це перш за все пропорційність їх частин. Пропорції передаються у всіх малюнках обов’язково.

Кожен педагог повинен для себе вирішити, який прийом передачі пропорцій є найбільш дієвим. Можливим є поєднання різних прийомів і методів. Так на одному уроці можна використовувати візуальний прийом, а на іншому – порівняння. Учні можуть спочатку визначити пропорції на око, а потім шляхом візування, примруживши одне око і витягнувши руку з олівцем порівнювати висоту і ширину, співвідношення частин предмета між собою.

Правила визначення пропорцій предмета.

1. Порівняти висоту з шириною.

2. Визначити що в предметі більше - висота чи ширина.

3. Уявно визначити, наскільки висота більша ширини або скільки разів ширина предмета вкладається в його висоті. Помітити це на папері.

4. При передачі окремих частин предмета, порівнювати їх.

5. Всі виміри проводимо візуально за допомогою олівця у витягнутій руці.

6. Малюючи групу предметів, слід взаємопорівнювати їх за формою і розміщенням.

В кінці 2-3 класу починається вивчення дітьми закономірностей перспективи, конструкцій, світлотіні. Вивчаючи конструктивну будову об’єктів зображення, їх просторове зображення, пропорції, форму, колір, розподіл світлотіні учні одночасно пізнають і закони краси, що приховані у формі, пропорціях, кольорі і які виражаються в плавності, витонченості ліній і обрисів.

Опановуючи форми навколишнього світу у початкових класах учні виконують завдання на зображення силуетів. Насамперед, варто пояснити дітям, що таке силует? Силует - це узагальнене, однотонне зображення люди­ни, тварини, рослини або предмету, що нагадує їхню тінь. Варто відштовхуватися від поняття тіні від предмету, театру тіней. Корисно пояснити дітям як обирати розміщення силуетного зображення. Силуети можна використовувати для виконання завдань на малювання з натури, за уявою, на ілюстрування. Виконуючи силуетні зображення варто використовувати тонований папір світлих відтінків, чорний і білий. Виконання силуету потребує дотримання чіткого контуру, відчуття краси чорно-білих поєднань. Варто продемонструвати учням силуетні графічні твори Георгія Нарбута (див. Додаток А).

Силуетні зображення можна отримувати у техніці друкування. Для цієї роботи варто підготувати різні види штампів. Це можуть бути відбитки з листя, картопляні штампи. Дані форми покриваються фарбою і шляхом притискання до паперу отримують відбитки на площині.

Ще один спосіб отримання друкарських силуетів – це виконання робіт у техніці „монотипії”. Монотипія – це своєрідний вид напівживопису - напівгравюри (див. Додаток А). Виконується один-єдиний відбиток на папері. Для цієї роботи слід аркуш паперу попередньо скласти навпіл. На одній половинці зобразити половину симетричного об’єкта метелика, стрекози, людини. Далі половинку зображення розфарбувати і притиснути половинки аркуша одну до одної. В результаті утворюється симетричний малюнок.

Спостерігаючи навколишнє оточення, споглядаючи предмети, явища, природу, учні прагнуть передати свої враження в малюнках, але, не маючи достатніх навичок малювання, опиняються у нелегкому становищі. Завдання вчителя - ознайомити учнів із принципами і методами реалістичного зображення, навчити їх передавати навколишнє середовище правдиво, емоційно і грамотно.

Щоб майбутній педагог міг успішно проводити уроки образотворчого мистецтва у школі, він повинен поряд з оволодінням грамотою образотворчого мистецтва, вивчати методику викладання предмета. Йому потрібно знати послідовність побудови малюнка з натури, а також характер навчальних завдань у кожному класі. У відповідності з програмою початкових класів з образотворчого мистецтва, малювання з натури є одним з важливих видів навчально-творчої роботи, що розвиває величезні можливості вивчення і естетичного осмислення форми, конструкції, об’єму предметів, кольорового забарвлення, закономірностей світлотіні, перспективи, композиції.

Перш ніж зображати будь-який предмет, учень повинен навчитися аналізувати його форму, розуміти, з яких частин вона складається і не випускати з уваги головного - характеру обрисів предмета в цілому. „Цілісність” зорового сприйняття є найважливішою умовою зображення з натури. Проте намалювати предмет відразу не можна, а зображення окремих частин обов’язково призведе до помилок. Тому треба спочатку усі деталі зображувальної натури звести до найпростішої характерної форми і починати свій малюнок „від загального”. Вже першокласники повинні засвоїти, що насамперед слід визначити місце узагальненої форми предмета на аркуші паперу. Для цього спочатку треба позначити межі майбутнього малюнка, визначити його „ габарити”: розміри по висоті і ширині, а також, якщо маємо справу з групою предметів, відношення розмірів окремих предметів та їх основних частин. Уточнивши загальну форму, можна промальовувати деталі, не випускаючи з уваги характер натури. Такі знання і практичні вміння необхідні при зображенні натюрмортів „Осінні дари”.

У методичній літературі іноді зустрічається твердження про те, учні початкових класів можуть відразу сприймати всю форму предмета, а тому повинні починати рисунок не з загальної форми, а з окремих частин.

Основні етапи побудови лінійного малюнка такі:

1. Композиційне розміщення малюнка на аркуші паперу, визначивши габаритні розміри натури та її форму.

2. Передача пропорцій предмета, його конструктивної будови та видимої реальної форми.

3. Виявлення світлотінню форми предмета.

4. Передача кольору предмета.

5. Художнє узагальнення малюнка.

Тваринний світ дуже цікавий і різноманітний за формою і кольором. У початкових класах ці форми найчастіше малюють у профіль, що дає змогу зменшити вплив перспективних змін на зображення. Наочністю для малювання форм тваринного світу можуть бути іграшки, опудала тварин і жива натура. Майбутній учитель повинен уміти виховувати любов до малювання складних форм тваринного світу: показувати методи зображення їх, послідовність виконання малюнків. Щоб виконати це завдання, необхідно знати теорію і практику малювання форм тваринного світу. Створення правдивих зображень тварин вимагає досконального вивчення їх життя, зовнішньої поведінки, характеру та будови тіла, особливостей середовища, що їх оточує.

Для навчання дітей зображенню тварин варто використовувати художні твори анімалістичного жанру. Вони вчать берегти і любити світ тварин, природу. Художники-анімалісти оспівують дивний світ живої природи. Тварини зображені у творах багатьох українських художників: С.Світославського, А.Монастирського, М. Пимоненка, С.Васильківского, М.Самокиша та ін. Аналогія між рисами обличчя людини і мордами тварин, між поведінкою тварин та вчинками людей часто використовуються при створенні образів сатиричних і казкових.

В обрисі тіла будь-якого птаха можна побачити найпростіші геометричні фігури (коло, овал), коли узагальнити той чи інший образ. Щоб грамотно зобразити характерні особливості птаха, необхідно мати деякі знаня і практичні навики. Насамперед потрібно знати особливості анатомії птахів, будову скелета, тому що пір’я часто приховує справжню будову тіла. Принцип побудови скелета в усіх птахів майже одинаковий. Різниця може бути лише у пропорціях (у співвідношенні довжини шиї, ніг, величини голови).

Послідовність роботи така: спочатку треба визначити легкими лініями положення тулуба (горизонтальне чи вертикальне), напрями шиї, голови, ніг; далі знайти загальну форму і співвідношення величини тулуба, шиї, голови, ніг, хвоста, уточнити обриси птаха, форму його голови, дзьоба, крил, хвоста; штрихами визначити світлотінь. Постійно треба тримати в уяві обриси шиї, голови, ніг. Намалювавши якогось птаха, вловивши його характерні особливості, корисно намалювати його в декількох рухах: летить, п’є воду, їсть.Це дасть змогу краще запам'ятати характерні особливості будови його тіла, пропорції.Такий вид роботи розвиває творчу уяву і зорову пам'ять.

Будова тіла тварини набагато складніша, ніж птаха, але послідовність виконання малюнка і принципи зображення однакові. Тим, хто не має навичок малювання тварин, можна користуватися таким прийомом, коли спочатку намічається напрямок тулуба, ніг, голови, хвоста. Далі визначається форма тіла, при цьому якомога точніше визначити характер, рух і пропорції тварин (див. Додаток А).

Для того, щоб навчитись малювати фігуру людини, майбутнім вчителям необхідно знати основні пропорції тіла. У наш час за одиницю виміру береться висота голови людини. Звичайно кожна людина має свої характерні риси. Та основні пропорції тіла в усіх людей схожі. Назвемо їх:

1. Висота голови становить 1/7 - 1/8 частину висоти усієї фігури дорослої людини.

2. Довжина ніг - половина фігури.

3. Лікті знаходяться на рівні талії.

4. Довжина рук сягає середини бедра.

5. Коліна ділять ноги на половину.

6. Ширина плеча дорівнює висоті обличчя.

7. Довжина кисті рук приблизно дорівнює висоті обличчя.

8. Довжина стопи приблизно дорівнює висоті голови.

Пропорції тіла дітей інші, ніж у дорослих. Голова у семирічної дитини становить п'яту частину всього зросту, в десятирічної - шосту. Плечі - вужчі.

Малювання людини у спокої можна виконувати, використовуючи такий прийом: спочатку намалювати схему, що визначає пропорції частин тіла і положення їх у просторі, поступово домальовуючи всі частини тіла повністю.

Щоб навчитися малювати людину у русі, доцільно розпочати вивчення даної теми з малювання схем в альбомах і на шкільній дошці. Це можуть бути лінійні схеми, схеми з овалів. При цьому також необхідно дотримуватись основних пропорційних співвідношень. Щоб передати той чи інший рух, потрібно уявити його та проаналізувати положення тулуба, ніг, рук, голови. Наприклад, зображення людини, що біжить.

Зображення постаті людини починають з узагальненого начерку. Легкими штрихами намічають рух постаті (нахил, поворот), визначають співвідношення окремих частин - пропорції (низька чи висока постать, товста чи тонка, струнка чи сутула). Потім узагальнено окреслюють межі основних об’ємів, промальовують і уточнюють дрібніші форми. Таким чином, процес малювання з натури можна порівняти з роботою скульптора, що спочатку робить каркас, на який накладає глину, намагаючись виявити загальний об’єм. Так само і той, хто малює, накидавши каркас малюнка та вивіривши його, встановлює співвідношення основних форм, а потім уже переходить до деталей. Слід підкреслити важливість одночасного зображення парних частин.

Починати будь-яке зображення предмета не слід з окремих його деталей, а з пошуків загального вигляду, форми предмету. Характер поверхні того чи іншого предмета визначає його форму.

Лекція 7 (2 год.)

Тема. Зміст і методика формування знань, умінь та уявлень учнів 1-4 класів у галузі образотворчого мистецтва з навчальної проблеми „колір”

Головні напрямки роботи за навчальною проблемою „колір” в програмі „Образотворче мистецтво” для 1-4 класів.

Систематизований обсяг знань, умінь та уявлень учнів 1-4 класів у галузі образотворчого мистецтва стосовно навчальної проблеми „колір”

Формування поняття про колір та його властивості у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва.

Формування практичних навичок роботи з різними художніми матеріалами під час виконання вправ на розвиток відчуття кольору молодших школярів.

Методика кольорового вирішення предметів умовно-плоскої та об'ємної форми у початкових класах.

Формування навички емоційно-естетичної оцінки колориту художніх творів на уроках - бесідах про мистецтво.

Усвідомлення молодшими школярами ролі кольорових сполучень у декоративних роботах.