Зміст і методика уроків тематичного малювання у початкових класах

Малювання на теми в початкових класах ведеться по пам’яті, на основі попередніх спостережень і за уявою, супроводжується виконанням начерків і зарисовок з натури. Важливе місце у початкових класах посідає ілюстрація літературних творів (казок, байок, віршів, оповідань), тобто малювання за уявою.

Зміст даного розділу занять у початкових класах складає малювання на теми оточуючого життя на основі спостережень або за уявою та ілюстрування казок. Перед дітьми ставиться завдання передати в малюнках змістовний зв’язок між об'єктами, передати просторові властивості предметів (основи близьких предметів на аркуші паперу зображуються нижче, дальших предметів - вище; передні предмети зображуються крупнішими, від таких самих, але віддалених предметів), пропорцій, передачі свого емоційно-естетичного ставлення до об’єктів і явищ дійсності.

В процесі малювання на теми у дітей вдосконалюються тазакріплюються навички грамотного зображення пропорцій, будови, об’єму, просторового розташування, освітлення, кольору предметів. Важливого значення набуває вироблення уміння виразно виконувати рисунки. Слід заохочувати самостійність дітей у виборі теми і її розкритті, емоційність, виразність, оригінальність композиції і виконання.

В процесі роботи з кольором діти повинні вчитися передавати в рисунках кольорові співвідношення зображуваних предметів, своє емоційно-естетичне ставлення до навколишньої дійсності; шляхом співставлення світлих і темних тонів, чистих і змішаних барв зображувати природу в різні пори року. Одночасно вони повинні навчитися: відчувати і визначати гармонійне поєднання кольорового забарвлення предметів, витонченість їх форм, обрисів; композиційними прийомами виділяти цікаве, найбільш виразне у сюжеті, підкреслювати головне у рисунку; використовувати світловий контраст - темне на світлому і світле на темному; визначати і передавати зміну кольору в залежності від його віддаленості, розрізняти кольоровий тон зелені дерев, кущів, трав.

Знайомлячись з основними закономірностями композиції, діти отримають початкові знання про лінію і рівень горизонту, перспективу, точку зору, контрасти світла і тіні, вчаться виділяти головне - смисловий композиційний центр.

Оволодіння образотворчою грамотою включає малювання таких об'єктів, які необхідні для виконання сюжетно-тематичної композиції. Учитель, який проводить уроки образотворчого мистецтва в початкових класах повинен вміти надавати допомогу учням для правдивої і образної передачі їхнього враження про навколишні предмети і явища. А для цього потрібно навчитися зображувати і фігуру людини, і вулицю, і будинок, і кімнату, і пейзаж. Методика навчання малюванню використовує в таких випадках приклади, які широко використовуються в житті і є доступними для учнів.

В процесі навчання малювання на теми доцільними методичними прийомами є:

1. Демонстрація на класній дошці (педагогічний малюнок) приблизних варіантів тематичної композиції, послідовність виконання композиції, окремих компонентів сюжету.

2. Демонстрація на класній дошці за допомогою магнітів виразних аплікативних засобів, фрагментів різних сюжетів тематичної композиції.

3. Порівняння і аналіз школярами окремих учнівських малюнків.

4. Порівняння зображуванних в композиції об’єктів з реальними, наприклад гілок дерев, тварин, предметів побуту.

5. Попереднє виконання невеликого схематичного робочого ескіза. При цьому важливо слідкувати, щоб учні не змальовували з дошки приблизний варіант композиції. В ряді випадків для розвитку самостійності учнів можна не показувати приблизних варіантів композиції, діти самі вирішують композицію заданої теми.

В удосконаленні техніки малювання, засвоєнні деяких прийомів композиції допомагає, зокрема, гра у „фотографування”. На екскурсіях у природу, прогулянках дітям пропонується видошукач - картонна рамка розміром 15x10 см з віконечком близько 10х7см. Класовод загадує кожному „сфотографувати” те, що найбільше сподобалось, а після уроку образотворчого мистецтва, під час наступної прогулянки учні колективно вгадують, який предмет чи куточок природи зображено на тому чи іншому малюнку.

Константність сприймання форми, розмірів і взаєморозміщення предметів позначається на їхньому зображенні. Учитель має враховувати це і розвивати в учнів спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і передавати побачене в зображеннях.

Неправильне визначення пропорцій у зображуваних предметах властиве малюнкам дітей будь-якого віку. Це пояснюється низьким рівнем знань у дитини, мало розвиненим окоміром. Подібні помилки в дитячих малюнках зникають з нагромадженням свідомих спостережень і зображень, а також із загальним та розумовим розвитком дітей. Тільки при наполегливій і систематичній праці можна досягти значного успіху в передачі правильних пропорцій зображуваних предметів у просторі.

Правильне зображення предмета в просторі досягається в процесі всебічного вивчення справжнього і перспективного вигляду предметів, за допомогою різних систематичних вправ, передбачених шкільною програмою з образотворчого мистецтва. Слід навчати дітей правильно бачити форму, розуміти і зображувати її на площині такою, якою вона їм здається. Для цього треба розвивати в учнів спостережливість, уміння порівнювати частини предмета і самі предмети один з одним, знаходити характерні особливості їх.

Діти 7 -8 років сприймають плоскі форми (квадрат, прямокутник, трикутник, коло, еліпс), вчаться визначати пропорції. У 7 - 8 років дитина дедалі більше захоплюється просторовим зображенням, коли для неї розкриваються такі поняття, як „вгорі – знизу”, „праворуч –ліворуч”, „ближче – далі” та ін.

На розвиток спостережливості, окоміру, вміння порівнювати, композиційне правильно розміщувати предмети на малюнку і послідовно вести роботу вчитель звертає увагу з перших уроків. Він навчає учнів оволодівати прямою лінією і її напрямом (горизонтальним, вертикальним, похилим), знаходити середину лінії, правильно тримати альбом під час малювання і користуватися олівцем і гумкою, розміщувати зображення на аркуші і методично правильно вести і закінчувати малюнок. Зображуючи плоскі й умовно-плоскі предмети, що мають незначну товщину, у фронтальному положенні, учні молодших класів повинні навчитися зображувати двовимірні предмети з їхніми характерними особливостями і вміти порівнювати предмети один з одним.

Для спостереження і зображення треба вибирати прості знайомі і зрозумілі дітям предмети. Завдання з малювання слід давати методично правильно, за принципом послідовного ускладнення об'єктів зображення і поступового підвищення вимог до завершення й точності зображення.

Одночасно з малюванням умовно-плоских тіл у фронтальному положенні з натури в 1-2 класах треба привчати учнів спостерігати й визначати різницю у розмірах предметів, а також розташування їх у просторі („ближче” і „далі”), правильно сприймати навколишнє життя, розуміти його і вміти зображувати бачене, а також передавати в малюнках нескладний сюжет казки, оповідання чи розповіді вчителя, свої враження від баченого під час відпочинку влітку, екскурсії.

За програмою на розвиток умінь тематичного малювання відводиться значна кількість годин, і їх треба вміло використати. Тематичне малювання є важливим розділом малювання і потребує вміння передати на малюнку те, що учень може розповісти на задану тему.

Основою тематичного малювання є спостереження та уява. Вчителю на уроці з тематичного малювання потрібно скеровувати увагу учнів на навколишню дійсність, вчити їх аналізувати бачене, відбирати з нього характерне, запам'ятовувати його. Слід пам'ятати, що учні перших класів не мають ще цілком правильного уявлення про навколишні предмети і реальну дійсність. Тому завдання вчителя - допомогти їм правильно сприймати і зображувати бачене.

У дітей молодшого шкільного віку ще не розвинене критичне ставлення до своїх малюнків, тому вони з великим бажанням беруться за виконання дуже складних завдань з тематичного малювання. У малюнках на задані теми учні 1 4 класів довірливо розкривають свій внутрішній світ: передають графічними засобами те, що прагнуть сказати на цю тему, відповідно до свого розуміння і образотворчих здібностей. Малювання на теми з навколишнього життя, що ґрунтується на цілеспрямованих спостереженнях, допомагає учням правильно спостерігати і зображувати дійсність, розвиває творчі здібності, пам'ять.

Першокласниками доцільно поставити завдання проілюструвати народні казки („Колобок”, „Півник і Курочка”, „Рукавичка”) або вірші про пори року, прочитані вчителем, в яких образами ілюстрацій є птахи, тварини, предмети пейзажу (дерева, річка, будинки). У 3 -4 класах, малюючи за спостереженням чи з пам'яті такі теми, як „Спогади про літо”, „Фруктовий сад”, „Святкова вулиця”, „Новорічне свято”, діти вчаться зображувати людину в русі в зв'язку з образами тематичного малюнка. Тому учням з метою удосконалення малювання птахів, тварин і людини в єдності з пейзажем доцільно давати для ілюстрування такі літературні твори, як „Заєць та їжак” І.Франка, „Тече вода з-під явора”, „Садок вишневий коло хати” Т.Шевченка.

Щоб успішно навчати тематичного малювання, вчитель повинен знати, який саме обсяг умінь і навичок має бути в учнів 1 — 4класів. Малюнки на теми в початкових класах учні виконують, як правило, з пам'яті та з уяви, на основі попередніх спостережень.

У бесіді з тематичного малювання вчитель пояснює учням, що про свої враження вони можуть не лише розповісти усно або письмово, а й зобразити їх на малюнку. Для цього треба обрати один з найцікавіших епізодів, уявити собі свій майбутній малюнок. Потім легенькими тонкими лініями позначити основні предмети, головне (композиційний центр) виділити розміром, відповідним розміщенням, кольором. Закінчується робота детальним промальовуванням предметів і передачею кольору. Теми малюнків дає вчитель або їх вибирають самі учні.

Виконуючи програмові завдання на уроках тематичного малювання, учні вчаться реалістично передавати свої враження від спостережуваної дійсності чи прочитаного літературного твору. Вчитель повинен подбати про творче, виразне і грамотне виконання малюнка на тему чи ілюстрації.

Щоб дітям було доступніше відтворювати звірів або інших персонажів казок, оповідань, учителеві треба підготувати іграшки та малюнки цих звірів, а якщо є можливість, то й показати чучела (зайчика, лисички та ін.). Показ їх треба завжди супроводжувати аналізом твору, незалежно від того, візьмуть діти для графічного вирішення теми ці персонажі чи ні. Це сприятиме розвитку образної уяви учнів.

Для успішного виконання теми бажано, щоб деякі компоненти композиції (дерева, хату, тин тощо) вчитель малював на класній дошці, даючи відповідні пояснення. Це дуже зацікавлює учнів, особливо коли це казкова тема. Треба, щоб учні сміливо, з захопленням і вільно приступали до виконання композиції. Вчитель повинен дати можливість учням організувати свої дитячі враження від побаченого, прочитаного чи почутого, подбати, щоб діти повністю віддалися творчій праці.

Стежачи за самостійним виконанням учнями тематичного завдання, учитель своєчасними порадами запобігає помилкам тих, хто швидко „усе вже намалював”. Типові помилки учнів учитель узагальнює й пояснює всьому класові. Такими загальними помилками у композиції можуть бути неправильні перспективні зображення дерев, дороги, будинків тощо. Деяким учням учитель допомагає знайти глибше вирішення теми, іншим вказує на неправильне в малюнку, радить намалювати нові деталі, щоб розкрити тему, тощо. Учителеві потрібно звернути увагу на те, щоб усі учні творчо працювали. Чим більше учень захопиться роботою, тим менше він звертатиметься до вчителя за допомогою. Краще, якщо вчитель не виправляє помилок у малюнку учня, а допомагає йому самому побачити і зрозуміти свої помилки, підказує, як їх виправити.

Після закінчення роботи олівцем учні з дозволу вчителя починають малювати фарбами. Вчитель нагадує, як користуватися кольоровими олівцями, фарбами і пензлем, пояснює, як закінчити роботу в кольорі. Учні, які не встигли домалювати у класі, закінчують малюнок вдома. Закінчення роботи в кольорі не слід відкладати на довгий час, бо зникне гострота першого враження дітей і вони працюватимуть без належного бажання.

Закінчені малюнки вчитель аналізує разом з учнями, допомагає їм помітити свої помилки, ставлячи відповідні запитання. Таке обговорення привчає дітей уважніше виконувати тематичні завдання і не повторювати помилок. Бажано, щоб найкращі учнівські роботи експонувалися на шкільній виставці, це стимулює учнів до творчості. Такі виставки дають змогу учням порівнювати свої малюнки з малюнками товаришів, сміливіше і більш творчо працювати в майбутньому над тематичними малюнками й ілюстраціями до літературних творів.

В основі занять із сюжетної композиції лежить виховання у тих, хто малює, уміння передавати в малюнку з пам'яті та з уяви спостереження реальної дійсності, що сприяє більш глибокому вивченню методики викладання цього розділу образотворчого мистецтва в школі.

Під час виконання ескізів, сюжетної композиції на основі спостережень навколишнього життя учні вчаться бачити і зображувати природу, життя людей, їхні творіння, закріплюють набуті уміння передавати форму, пропорції, будову та колір натури.

У процесі малювання на теми з пам'яті (на основі попередніх спостережень) і з уяви слід змоделювати певну ситуацію, персонажів малюнка, знайти його композицію, використовуюючи в творчому процесі замальовки з натури пейзажу, різних предметів, людей. Саме у процесі навчання досить активно розвиваються творча уява, зорова пам'ять і мислення.

Успішне виконання ескізів сюжетних композицій також залежить від відповідної підготовчої роботи, яка охоплює такі аспекти.

1. Розуміння завдань у роботі над ескізом сюжетної композиції та розкриття теми засобами композиції. Підготовча робота, спрямована на розуміння завдань у роботі над сюжетною композицією, проводиться у вигляді бесіди про значення малювання на теми на основі спостережень навколишнього життя, а також бесіди про роботу художника над картиною.

1. Збагачення тих, хто малює, необхідними спостереженнями і замальовками реальної дійсності для роботи над сюжетною композицією. Для виконання ескізу сюжетної композиції доцільно організовувати спеціальні групові екскурсії або виконувати індивідуальні завдання, мета яких цілеспрямоване спостереження натури (її форми, пропорцій, конструктивної будови, кольору).

2. Активізація творчої уяви у тих, хто малює. Для активізації творчої уяви у тих, хто малює, потрібні:

а) аналіз теми, цікавих замальовок до неї, композиційних схем викладача, використовуючи закони, правила, прийоми і засоби композиції;

б) показ репродукцій картин та ескізів сюжетних композицій на відповідну тему;

в) використання в бесіді літературних і музичних творів.

Правильна побудова сюжетної композиції залежить не лише від творчої уяви, а й від глибини знань тих, хто малює, та уміння застосовувати їх у творчій роботі (основних законів лінійної та повітряної перспективи; потрібних даних з кольорознавства; основних пропорцій, конструктивної будови людини та інших знань з пластичної анатомії; найважливіших правил та елементів композиції).

Послідовність виконання ескізу сюжетної композиції і процес роботи над ним можуть бути такими:

3. Вибір сюжету.

4. Попереднє компонування сюжету.

5. Цілеспрямоване спостереження навколишнього життя в зв'язку з темою та замальовування потрібних образів до неї (дерев, будівель, транспорту, тварин, птахів, людей).

6. Доробка кількох ескізів теми з використанням попередніх замальовок з натури та вибір кращого варіанта композиції.

7. Побудова основного ескізу сюжетної композиції на великому форматі олівцем.

8. Виконання ескізу сюжетної композиції в кольорі.

9. Аналіз сюжетної композиції.

Вибираючи сюжет для композиції на теми дитячих казок, педагог повинен наполегливо і творчо працювати над його виконанням. Важливо заздалегідь націлити складну роботу над ескізами на цікаве живописне чи графічне вирішення композиції. Працюючи над основним ескізом сюжетної композиції на великому форматі, насамперед слід подбати про вірне композиційне розміщення предметів і персонажів, про те, щоб добре були передані композиційний центр і ритм, рівновага, єдина точка зору та інші елементи композиції.

Основою реалістичного зображення сюжетної композиції є цілеспрямоване спостереження і вивчення життя, коли художник прагне виявити в ній найсуттєвіше, вдаючись до образного, картинного вирішення. При виконанні ескізів, сюжетної композиції на основі спостережень навколишнього життя ми вчимося бачити і зображувати природу, життя людей, їхні творіння, закріплюємо набуті уміння передавати форму, пропорції, будову та колір натури. У процесі малювання на теми, як правило по пам’яті і за уявою слід вимислити певну ситуацію, персонажів малюнка, знайти його композицію, використовуючи в творчому процесі зарисовки з натури пейзажу, різних предметів, людей. Саме в процесі навчання активно розвивається творча уява, зорова пам’ять, мислення.

Успішне виконання ескізів сюжетних композицій значною мірою залежить від підготовчої роботи. Насамперед від розуміння завдань у роботі над ескізом сюжетної композиції та розкриття теми засобами композиції. По-друге, збагачення тих, хто малює, необхідними спостереженнями та зарисовками реальної дійсності для роботи над сюжетною композицією. По-третє, від активізації творчої уяви у тих, хто малює.