Техніко-економічне обґрунтування проектів

Передінвестиційна фаза відіграє важливу роль у процесі реалізації інвестиційного проекту, оскільки саме у цій фазі закладаються основи оптимізації вартісних і кількісних параметрів, досягається розумне співвідношення між витратами і ризиками при прийняття рішень з питань реалізації проекту. Саме цим обумовлена особлива ретельність при проведенні передінвестиційних досліджень.

Передінвестиційна фаза включає три стадії:

· ідентифікація інвестиційних можливостей;

· підготовка обґрунтування, яке включає в себе попереднє обґрунтування, розробку бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту, техніко-економічне обґрунтування;

· оцінку проекту і прийняття рішення про інвестиції.

Поділ на три стадії дає змогу виключити можливість переходу від ідеї проекту безпосередньо до завершального техніко-економічного обгрунтування без послідовної перевірки ідеї проекту для визначення можливості альтернативних рішень, відкинути багато надлишкових досліджень, що суттєво не вплинуть на інвестиційну фазу, полегшити оцінку проекту різними фінансовими організаціями.

А. Стадія „Аналіз можливостей” складається з трьох етапів:

- визначення інвестиційних можливостей;

- аналіз загальних можливостей;

- аналіз можливостей конкретного проекту.

На цій стадії повинні бути виявлені можливості інвестування і здійснені попередні нариси проекту, які (як тільки буде попередньо доведено перспективність інвестиційної пропозиції) підлягають подальшому дослідженню шляхом аналізу:

· потенційно прийнятних для використання у виробництві природних ресурсів;

· можливостей покращення існуючої структури сільського господарства, що служить основою для галузей промисловості, що переробляють сільгосппродукцію;

· можливостей збільшення майбутнього попиту на окремі споживчі товари у результаті зростання кількості населення або збільшення його купівельної спроможності або появи нових товарів – субститутів;

· імпортованих товарів з метою заміщення імпорту;

· секторів обробної промисловості, що успішно функціонують в інших країнах, що мають подібні показники по рівню технічного розвитку, підготовці робочої сили та іншим факторам;

· можливих зв’язків з іншими галузями вітчизняного и зарубіжного виробництва;

· шляхів розширення існуючих виробничих ланцюжків на основі інтеграції з іншими підприємствами;

· можливості диверсифікації;

· можливості розширення існуючих виробничих потужностей з метою отримання вигод від оптимального масштабу виробництва;

· інвестиційного клімату в країні і регіоні, що розглядається;

· промислової політики держави;

· наявності і вартості виробничих факторів;

· експортних можливостей.

Б. Стадія „Підготовка обґрунтування” включає три етапи:

- попереднє обґрунтування;

- допоміжні дослідження;

- техніко-економічне обґрунтування.

Проведення техніко-економічного обґрунтування, що дозволяє прийняти рішення стосовно проекту – задача для вирішення якої потребуються значні кошти і час. Саме цьому перед виділенням коштів на таке дослідження повинна бути здійснена додаткова оцінка ідеї проекту за допомогою попереднього обґрунтування.

Основним елементом інвестиційного рішення є вибір способу фінансування проекту. Здійснення ТЕО має сенс лише тоді, коли стануть відомими спонсори проекту, які готові фінансувати і активно підтримувати дане обґрунтування самостійно або за допомогою консультантів.

До основних питань передінвестиційного дослідження відносять:

1) рамки проекту;

2) не передбачувані витрати і інфляцію;

3) вартість і фінансування передінвестиційних досліджень.

1. Рамки проекту повинні бути чітко визначені для підготовки надійних прогнозів по капітальним витратам, витратам на виробництво і збут. Термін „рамки проекту” передбачає:

· усі види діяльності, які по плану повинні бути представлені на виробничих площах;

· додаткові операції пов’язані з виробництвом, видобуванням корисних копалин, очищенням стічних вод і викидів;

· зовнішній транспорт і склади для сировини і матеріалів, зовнішній транспорт і склади для результатів виробництва (готова продукція, побічна продукція, відходи і викиди);

· зовнішні доповнюючі види діяльності (житлові, професійної підготовки, загальноосвітні програми, створення рекреаційних об’єктів – у масштабах необхідних для досягнення цілей проекту).

Оцінки інвестиційних витрат, які можна класифікувати відповідно до точності, вартості і часу на їх реалізацію, здійснюють різними методами:

- проголошення тендеру (відкритих торгів) для постачальників сировини, комплектуючих і обладнання (це найбільш точний, проте і найбільш дорогий і тривалий метод);

- використання цін з аналогічних проектів, що вже реалізовані для підрахунку витрат, що базуються на специфікаціях і номенклатурі сировини, комплектуючих і обладнання (метод використання бази кошторисних даних по об’єктам аналогам);

- використання питомих вартісних показників (метод використання одиничних розцінок на загально будівельні і спеціальні роботи, що включені до збірників, що щорічно видаються асоціаціями генпідрядників і субпідрядників з урахуванням усіх змін цін на матеріали, конструкції, обладнання, тарифні ставки робочих, транспортні та інші тарифи. Ці збірники містять показники нормативного денного виробітку і трудовитрат на одиницю кожного виду робіт);

- сумарної оцінки по групам обладнання або функціональним частинам проекту, що ґрунтується на порівнянні вартості аналогічних реалізованих проектів.

2. Непередбачувані витрати поділяються на матеріальні і фінансові. Матеріальні непередбачувані витрати пов’язані з точністю прогнозу продажу, проектних вимог, матеріалів і послуг. На передінвестиційній фазі не завжди можна точно визначити кількість сировини, допоміжних виробничих матеріалів. Їх нестача компенсується за рахунок компенсується за рахунок певного додаткового збільшення фізичних обсягів.

3. На практиці не існує встановлених норм для величини витрат на передінвестиційні дослідження. Вартість досліджень залежить від таких факторів як важливість і характер проекту, тип, масштаб і глибина передпроектного дослідження, зусилля необхідні для збору і оцінки необхідної інформації.

Затрати на передінвестиційні дослідження виражаються, як правило, у людино-місяцях. Ці витрати, в розрахунку на один людино-місяць включають: заробітну плату, витрати на відрядження, переїзд і проживання, витрати на креслення, картування, написання, друк, а також конторські накладні витрати.

При розробці ТЕО обов’язково мають бути оцінені чотири альтернативних варіанти стратегії маркетингу стратегія проникнення на ринок, (головними засобами реалізації є реклама і торгівля, наголос робиться на існуючих продуктах); стратегія розвитку ринку (проникнення з існуючими продуктами у нові географічні області, нові споживчі сегменти ринку, зростання продажу через існуючі канали розподілу); стратегія розвитку продукту (розробка своєї продукції для заздалегідь визначених клієнтів); стратегія диверсифікації (нові продукти на нових ринках).

§ наявність інфраструктури і низьких транспортних витрат;

§ можливість утилізації відходів майбутнього виробництва;

§ близькість до джерел сировини і

§ енергії;

§ наявність ринків збуту і т.д. (навіть розміщення потенційних конкурентів).

Кращим варіантом розміщення є той, при якому досягається мінімальний рівень витрат виробництва і реалізації продукції. У випадках, коли рівень витрат при різних варіантах розміщення є приблизно однаковим, вирішальне значення можуть мати соціально-економічні і екологічні фактори.

До найважливіших розділів ТЕО відносять “Планування процесу здійснення проекту” та “Фінансовий аналіз і оцінка інвестицій”. отребує постійного моніторингу витрат.

У розділі “Фінансовий аналіз і оцінка інвестицій” розробляються різні варіанти фінансування проекту виходячи з цілей і задач аналізу з використанням різних методичних принципів.

Етап розробки техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту після ознайомлення з його результатами зазвичай закінчується загальними зборами учасників проекту на якому:

· затверджуються (або не затверджуються) результати ТЕО;

· приймаються рішення про фінансування учасниками і залученню зовнішніх інвесторів для реалізації проекту з парафуванням угоди з фінансових питань;

· підписуються документи по створенню спільної компанії для реалізації проекту;

· визначається фінансова установа для незалежної оцінки проекту з наступним наданням їй усіх необхідних документів (бізнес-план, ТЕО, парафована угода з фінансових питань, плани і звіти по фінансуванню довиробничих витрат).

В. Стадія „Оцінка проекту і рішення стосовно інвестицій” є заключною стадією передінвестиційної фази і складається з двох етапів:

оціночного звіту;

підтримки інвестиційного проекту.