Правове регулювання договірних відносин щодо проектного фінансування

Усі організаційно-економічні та правові відносини між суб’єктами проектного фінансування, що виникають у процесі реалізації інвестиційного проекту, оформляються у вигляді договорів.

Договір — це угода між окремими особами або організаціями, в якій визначені права та обов’язки договірних сторін. Тобто він визначає відповідальність учасників угоди і юридично закріплює їх зобов’язання.

Будь-який договір можна умовно розділити на чотири частини: преамбулу (вступну частину); предмет договору; додаткові умови договору; інші умови договору (див. рис. 5.1).

Зміст кожного договору може бути різний, однак основною умовою під час укладання будь-якого договору є необхідність чітко знати, які цілі потрібно досягти після його реалізації, і уточнити найбільш важливі моменти, пов’язані з його оформленням, підписанням і виконанням. Спочатку розглядається головний напрям наступ-ної роботи, а потім її розбивають на окремі етапи з оцінкою ризиків.

Порядок укладання угоди полягає в тому, що одна сторона направляє іншій свою пропозицію про укладання угоди (оферту), а інша сторона, отримавши оферту, приймає пропозицію укласти угоду (акцепт). Відповідно особа, від якої вийшла пропозиція, є оферентом, а особа, що прийняла пропозицію — акцептантом (адресатом).

Рис. 5.1. Структура типового договору

Під офертою розуміють пропозицію про укладання угоди, що відповідає низці обов’язкових вимог.

Основними видами договорів, які укладаються в процесі реалізації інвестиційного проекту, є:

Ø угода про банківський;

Ø договір купівлі-продажу;

Ø договір поставки;

Ø договір продажу підприємства;

Ø договір оренди;

Ø договір фінансової оренди (лізингу);

Ø договір концесії (концесійний договір);

Ø угода про розподіл;

Ø консорціумний договір;

Ø договір підряду

Найпоширенішою формою правового регулювання договірних відносин у інвестиційній сфері є договір підряду

Розрізняють кілька видів договорів підряду: генеральний, річний субпідрядний і прямий.

Укладаються такі договори шляхом проведення конкурсів (тендерів) або за результатом переговорів замовника з підрядником. Заздалегідь оголошений замовником конкурс дозволяє йому вибрати з багатьох запропонованих договорів найбільш вигідний. При цьому замовник керується двома критеріями: вартістю будівництва і його тривалістю (за умов забезпечення якості). Конкурс оголошується за умови фінансового забезпечення і затвердженого кошторису. Кошторисом передбачено прибуток підрядника, що спонукає його до зниження поточних витрат на будівельно-монтажні роботи.

Розрізняют кілька видів договорів: генеральний, річний субпідрядний і прямий. Генеральний договір укладається між інвестором (замовником) і генеральним підрядником, можливо з генеральним проектувальником (стосовно великих об’єктів). Він укладається на виконання будівельних та інженерних робіт, постачання й монтаж устаткування, благоустрій території (іноді й пусконалагоджувальних робіт).

На рис. 5.2 наведено традиційну схему генерально-підрядних відносин.

Підрядник виконує основну масу загальнобудівельних робіт (кам’яних, бетонних та столярних, монтаж залізобетонних і металевих конструкцій), здійснює значну частину поставок матеріальних ресурсів для будівництва. При цьому замовник також бере на себе зобов’язання здійснити частину поставок і робіт як самостійно, так і за окремими прямими договорами. В цих умовах підрядник зветься генеральним і бере на себе координацію робіт, передбачених у генеральному договорі, з роботами, передбаченими іншими договорами, які укладені ним особисто.

Рис. 2.5. Традиційна схема генерально-підрядних відносин

В окремих випадках у разі тривалих термінів будівництва крім генерального договору можуть укладатися річні договори, де деталізуються й уточнюються обов’язки сторін. Вони можуть укладатися в рамках генеральних, якщо строки будівництва (проектування) перевищують два роки.

Різновидом генерального договору є договір «під ключ», відповідно до якого підрядник бере на себе зобов’язання виконати комплекс робіт і поставок, несе відповідальність за спорудження об’єкта й замінює замовника щодо інших учасників інвестиційного проекту. При цьому частина робіт і поставок може залишатися за замовником, але відповідальність за здачу «під ключ» несе підрядник, який повинен здати об’єкт повністю підготовленим до експлуатації, відповідно умовам договору й гарантійним обов’язкам.

Генеральний договір «під ключ» може мати дві модифікації: «проектування — будівництво» (рис. 5.3) і «проектування — управління» (рис. 5.4).

Рис. 5.3. Модифікація договору «під ключ» «проектування — будівництво»

Рис. 5.4. Модифікація договору «під ключ» «проектування — управління»

Субпідрядні договори укладаються між генеральним підрядником (генпроектувальником) та субпідрядними фірмами на виконання окремих спеціалізованих видів робіт. Прямий договір укладається між замовником і заводом-виготовлювачем технологічного обладнання. У прямому договорі може бути передбачено шеф-монтаж обладнання, якщо воно того потребує. Такі договори звичайно укладаються замовником (інвестором) у разі, коли він є автором (власником) технології виробництва, передбаченого в інвестиційному проекті. Окремо замовник укладає договір з банком, який здійснює фінансування будівництва та виконує розрахунки між суб’єктами інвестування.

Для генерального підрядника, з точки зору правової організації взаємовідносин учасників, різниці між прямим (окремим) і субпідрядним договором немає. Взаємозв’язки суб’єктів інвестиційного процесу показано на рис. 5.5.

Рис. 5.5 Схема взаємодії суб’єктів інвестиційного процесу

Звичайно в договорах передбачаються умови припинення відносин між учасниками. Умови розірвання договору визначають обов’язки сторін щодо відшкодування збитків. Такими причинами можуть бути низька якість робіт та порушення строків будівництва з боку підрядника чи неплатоспроможність з боку замовника.