Зміст та характеристики інвестиційних проектів

Формою реалізації інвестиційної діяльності на підприємстві є інвестиційний проект. Інвестиційний проект представляє собою системно обмежений і закінчений комплекс заходів, документіві робіт, економічним результатом якого є зростання багатства інвестора, фінансовим результатом – прибуток (дохід), метеріально-речовим – нові або реконструйовані основні фонди (комплекси об'єктів), або ж придбання і використання фінансових інструментів або нематеріальних активів з наступним отриманням доходу.

Специфічним для інвестиційного проекту є те, що він направлений не тільки на вирішення якоїсь окремої задачі або на досягнення певної мети, а забезпечує поступальний розвиток підприємства у економічному, технічному та соціальному напрямках та підвищення його конкурентного статусу

У країнах з ринковою економікою існує декілька типів класифікації інвестиційних проектів. Одним з таких типів є розбивка на великі, середні та дрібні інвестиційні проекти. Великі проекти мають стратегічний характер і представляють собою принципово нові об'єкти, вартість реалізації яких складає більше 2 мільйонів доларів США; середні проекти мають вартість від 300 тисяч до 2 мільйонів доларів США; дрібні – до 300 тисяч доларів США.

Другим типом класифікації є розподіл проектів по видам. Існують проекти з затвердженими фондами (затвердженим фінансуванням), які знаходяться на тій або іншій стадії реалізації (але не закінчені). Проекти з незатвердженим фінансуванням поділяються на залежні від (а) самого підприємства – рішення стосовно інвестування приймає керівництво підприємства, (б) споживача – фінансування відкривається лише у тому випадку коли підприємство виграє на тендері контракт на постачання продукції.

За типом взаємозв'язку проекти поділяються на незалежні, альтернативні, компліментарні та заміщення, а за формою власності на державні, індивідуальні, колективні, спільні.

З практики відомо, що немає потреби розглядати проблему групування проектів у випадку коли їх затрати і вигоди є незалежними одні від одних. Нехай PVB(A) - теперішня вартість вигод від проекту А у випадку коли цей проект буде реалізовано окремо, а PVC(A) - теперішня вартість витрат по цьому ж проекту яка включає в себе як капітальні так і операційні витрати в тому випадку коли цей проект буде реалізовуватися окремо. Відповідно PVВ(B) репрезентує теперішню вартість вигод від проекту В у випадку реалізації цього проекту окремо, а PVВ(АB) - теперішню вартість вигод у випадку спільної реалізації проектів А і В. Подібні позначення використаємо і для витрат. Два проекти можна вважати незалежними з точки зору отриманих від них вигод коли

PVB(AB) = PVB(A) + PVB(B).

І вони будуть вважатися незалежними з точки зору витрат у тому випадку коли

PVC(AB) = PVC(A) + PVC(B).

Звідси, проекти є:

(a) Комплементарними (взаємодоповнюючими) за отриманою вигодою коли PVB(AB) > PVB(A) + PVB(B);

(b) Сабститутивними (взаємозамінними) за отриманою вигодою коли

PVB(AB) < PVB(A) + PVB(B);

(c) Комплементарними за витратами коли PVC(AB) < PVC(A) + PVC(B);

(d) Сабститутивними за витратами коли

PVC(AB) > PVC(A) + PVC(B).

Тепер припустимо, що чиста теперішня вартість якогось проекту або групи проектів N = PVB - PVC. Основний принцип відбору інвестиційних проектів до реалізації полягає у максимізації теперішньої вартості.

Підготовка і аналіз реальних інвестиційних проектів суттєво залежать від того, якого саме роду ці інвестиції, тобто на вирішення якого з завдань що стоїть перед підприємством вони спрямовані. З цієї точки зору усі можливі різновиди інвестиційних проектів можна (звісно, з певним ступенем умовності) звести у наступні групи.

1. Інвестиційні проекти, що мають на меті підвищення ефективності. Метою таких проектів є насамперед створення умов для зниження витрат підприємства за рахунок заміни обладнання, підвищення кваліфікації персоналу, переміщення виробничих потужностей у регіони з більш вигідними умовами виробництва.

2. Інвестиційні проекти з розширення виробництва мають на меті розширення можливостей випуску товарів для вже сформованих ринків в рамках існуючих виробництв.

3. Інвестиційні проекти з створення нових виробництв забезпечують створення абсолютно нових підприємств, де планується виробляти товари (або надавати послуги), що раніше підприємством не випускалися, або ж дозволять підприємству вийти на нові для нього ринки з товарами що вже випускаються.

4. Інвестиційні проекти реалізація яких задовольнить вимоги органів державного управління. Необхідність у реалізації таких проектів виникає у випадку, коли підприємство стикається з необхідністю задовольнити вимоги влади стосовно екологічних стандартів, безпеки продукції або ж інших умов функціонування, які не можуть бути забезпеченими лише за рахунок удосконалення процесів, видів, типів, форм і методів управління.

Такого роду класифікація реальних інвестиційних проектів обумовлена різним рівнем ризику, що асоціюється з кожною групою проектів.

Будь-який інвестиційний проект має п'ять стадій.

Перша стадія: передпроектні дослідження, проектування та освоєння інвестицій (народження проекту). Стадія характеризується великими витратами власних коштів, можливо залучених та отриманих у борг. На цій стадії проект підлягає різноманітним ризикам. Прибуток відсутній.

Друга стадія: початок експлуатації проекту. На цій стадії інвестор відчуває великі потреби у банківських позичках чи венчурному капіталі. Звичайно він не сплачує дивідендів. Якщо прибуток присутній, він реінвестується. Починають діяти ризики, пов'язані з конкуренцією ринку.

Третя стадія: швидке зростання. Підприємство починає диктувати власні ціни на продукцію, проте конкуренція зростає. Рівень продажу зростає і значно покриває витрати виробництва. Також характерним є високий рівень прибутку, але існує потреба у великих витратах на маркетинг. Існує також велика потреба в інвестиціях. Компанія може здійснювати додаткову емісію акцій, але сплачує невеликі дивіденди. Банк, якщо і надає позичку, то під високі проценти.

Четверта стадія: стабільне функціонування підприємства. На цій стадії компанія відшкодовує власні борги. Високий рівень конкуренції не дозволяє диктувати ціни, але невисокі витрати дозволяють отримувати середні по галузі прибутки. Це вже добре відома компанія з доброю репутацією. Вона має великі можливості в отриманні позичок та реалізації акцій. У неї добре диверсифікований великий інвестиційний портфель, сплачуються солідні дивіденди, проте немає потреби у великих інвестиціях. На цій стадії компанія повинна розробляти стратегію запобігання занепаду. Ці заходи, як правило, пов'язані зі значним підвищенням інвестиційної активності. Стратегія "другого народження" передбачає дуже різноманітні шляхи: купівля інших компаній галузі (вертикальне та горизонтальне злиття), купівля компаній інших галузей, інвестування нових проектів.

П'ята стадія життєвого циклу проекту (занепад або друге народження). На цій стадії продукція підприємства припиняє користуватись попитом. Дуже висока конкуренція. Банки незацікавлені у співробітництві, а якщо і дають позики, то лише під відсоток значно вищий за середній по галузі. Акції підприємства перестають користуватися попитом. Зменшення доходів призводить до зменшення дивідендів, що нараховуються по акціям. Якщо на попередній стадії не було розроблено стратегію відродження та не було залучено солідні інвестиції, на підприємство очікують занепад і банкрутство.