Вправа 72.Перепишіть речення. Підкресліть слова, які мають при собі означення, та самі означення. Дайте повну письмову характеристику цих

означень (узгоджене — неузгоджене, непоширене — поширене, препози­тивне — постпозитивне; морфологічне вираження).

1. Осінь віє смутними вітрами. В такі вітри опадає кора з висохлого дерева (Вал. 777.). 2. Кожен крок дається ціною вели­ких зусиль, але перед людиною благородна мета — досягти вершини (В. С). 3. Зненацька став мені перед очима шлях сте­повий — під розімлілим небом, в зелених латках шпоришу, об­кладений по узбіччях припорошеними долоньками подорож­ника, заквітчаний синіми зірочками Петрового батога, в при­темненому сріблі полинів і нехворощі (77. 3.). 4. У пам'ять плив­ла біла хата з ветхою солом'яною стріхою, з образами на по­куті (А. Топч.). 5. Давай говорити мовою осені (О. П.). 6. Море було свинцеве й похмуре. Сіявся дрібний холодний дощ, і обрій танув у брудно'-сірій намітці. Важкі хвилі хльоскали каміння й відходили, згрібаючи дрібне каміння своїми пінявими пазура­ми (3. Т.).1. Зате сіна в Кравчини найкращі — густі та розкішні. Не сіно — чай (7/7. Т.). 8. Непорушна згода поля, людини, дня (77. Ф.). 9. І знову вечір розпинає зеленкувато-сизі крила над затишним, зеленим, співучим містом (В. В.). 10. Біля самого ліжка на тумбочці стояв маленький кошик з свіжими синіми квітами, схожими на проліски (О. Г.). 11. Я пісень кохання ніко­ли не співав між ворогами (Л. У.).

Вправа 73. У поданих реченнях знайдіть прикладки. З'ясуйте їх зна­чення. Яку позицію щодо пояснюваного слова вони можуть займати?

1. Медом акацій пахне зачіплянська вуличка Весела. 2. Жи­вуть на Зачіплянці здебільшого праведні люди, або, як Мико-ла-студент сказав би, правильні. Роботяги. Металурги. 3. Сту-дент-металург уже, а й зараз ще має звичку бовтатись у сазі, полохати в осоці карасів, і щоразу асистентами при ньому всі оті баглайчата, їжаченята, шпаченята, вся та замурзана зачіп­лянська гвардія, що віддана студентові безоглядно... 4. Усе ми, жінки? А де ж ви, самбісти? 5 Для нього, Баглая-молодшого, тут епіцентр життя. 6. Крім Баглая-молодшого, є ще Баглай-старший, що за свій темперамент та задерикуватість раніше був знаний на селищах як Іван-дикий, чи Іван-рудий, а з певного часу відомий більше як «отой Баглай, що в Індії», або просто Віруньчин Іван. 7. А Галька-переросток, що майже й надію втратила на заміжжя, тихо йому, зніяковіло: — Хлопців... 8. Так з'явився на світ ще один Баглай, нащадок металургів. 9. За сто верст упізнав би його Лобода-син... 10. Усміхнувся Іван і знов завів мову про Лободу-батька. 11. Один із тих велетів тисячо­літніх [собор], що розкидані по всій планеті, — то мов похмурі цитаделі стоять з щілинами вікон-бійниць, то стрілчастими шпилями десь черкаються хмар, то в розлогих опуклостях бань

відтворюють образ неба... Серед людських поколінь, серед те­кучих віків височать незрушно, оклечавши себе символами-оз-добами,¹ кам'яними химерами, вкарбувавши в собі пристрасті епох. 12. Поема трагізму, поема нездоланності духу, але якими словами-карбами її викарбовувати? 13. Спить студент, довго­в'язий смаглявець з чорними бровами, усмішка блукає на виш­нево-пришерхлих губах. 14. Хоч би коли на танці дівчину за­просили, скептики нещасні... 15. В цеху її називають ас-механік (О. Гончар).

Вправа 74. Складіть речення, ввівши у них прикладки на позначення: власної назви предмета, професії, роду заняття, належності до певної організації, національної та територіальної належності, звання, віку, при­значення та характеристики предмета за подібністю, якісної характе­ристики.

Вправа 75. Визначте непоширені та поширені прикладки.

I. Вдарим по струнах з колишньою силою піснею-бурею,
піснею-хвилею. Вдаримо в скелі життя (О. О.). 2. Де ж та
гордість твого духа — вільного орла? (О. О.). 3. Явилась друга
[любов] — гордая княгиня, Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня (/. Ф.). 4. Не оди складали,
А думи народу, Не в стансах прославили милої вроду, А в ти­
хих журливих піснях... Ті вічні пісні, ті єдинії спадки Взяли собі
другі поети-нащадки І батьківським шляхом пішли... (Л. У.).

5.1 хто Поезію-царицю посміє кинуть у в'язницю? (А/. Ворон.).

Вправа 76. Визначте, за якими критеріями розмежовуються означу­вані слова і прикладки.

1.1. Обернулась: перед нею Ігор-князь-. 2. Після князя Рости­слава залишились три сини... 3.1 в Дніпро Перуна-бога з сміхом кидає вона [молодь]. 4.1 на славу Льва-князенка князь назвав це місто Львів (3 те. О. Олеся).

II. 1. Гей, на всі простори, на Карпати-гори розлітайся, сло­
во, розтинайся, клич... (М. Р.). 2. Коли одна з доярок захворіла
і довелось розподілити її групу корів, бригадир віддав Єльці
рекордистку Княгиню, що було неабиякою честю... {О. Г).

III. 1. Гори навкруги... Далі ці зеленкуваті гори-хвилі бу­
дуть менші (Я. К.). 2. А Дніпро мов підслухав: широкий та синій,
підняв гори-хвилі (Т. Ш.).

Вправа 77. Поясніть вживання дефіса, лапок та відсутність дефіса при прикладках.

1.1. Не ніч-страховище лякає, а чим зустрінеш новий день... 2. «Ой хмаронько, ой чаронько, не лети. Зірви з мене це лис­тячко, це листячко-намистечко без краси. У рідненьку роди­ноньку, на милую Вкраїноньку віднеси. 3.0 Українонько-мати! Зглянься, заспокой, Розвій мою страшну розпуку І знову вірою

озброй, І поведи мене на муку. 4. Чолом тобі, о земле-мати, уклін мій, страднице, прийми! 5. Над Каялою-рікою половець­ке військо йде... (З те. О. Олеся).

II. 1. «Запоріжсталь» — завод-велетень (3 газ.). 2. То була
тиха ніч-чарівниця... (Л. У.). 3. Зневажуваний ворогами, він [на­
род] подарував світові велетня Франка (М. Р.). 4. Мов короле­
ва, засідає Вірунька десь аж у піднебессі цеху, десь там торкає
пальчиками залізну гриву свого велетня крана... 5. Отже, поду­
майте, ми охоче взяли б вас до себе, в наш ансамбль «Дніпрова
хвиля». 6. Навіть і кафе можна б назвати: «Козак Мамай», або
«У козака Мамая», хіба ж не здорово було б! (З те. О. Гончара).

III. 1. Пахне'хлібом і землею вогкий вітер-срібнокрил.
2. Крикнула вісниця-птаха, віщо шумить очерет. 3. Тут був го­
тель «Царград». (З те. М. Рильського).

Вправа 78. Перепишіть речення. Підкресліть прикладки. Поясніть, у яких випадках одні прикладки уточнюють зміст попереднього члена ре­чення, а в яких є однорідними членами.

1. Син Яця-коваля, Іван рудоволосий, Рибалка і мудрець, поет і каменяр, Не надився на блиск і на позверхній чар, На Чайльд-Гарольдів плащ, на Лорелеї коси (М. Р.). 2. Народе мій, мій рідний краю, життя моє, любов моя! (М. Р.). 3. Я не хочу нікого любити, тільки тебе, матусеньку мою, зірочку мою! (Г. К.-О.). 4. Хвиля коси розпускає, убирається в каміння, — в перли, яхонти, топази, в срібло, золото, смарагд (О. О.). 5. На похорон приїздив дядько Ягор, материн брат, заводчанин. 6. Хто вона, та порушниця заводчанського спокою, баламутка юнацьких ночей? 7.1 після тебе прийдуть, житимуть на цій землі люди іншого складу, інших професій, кібернетики які-небудь, астронавти... (З те. О. Гончара).

Вправа 79. Прочитайте, випишіть окремо складні слова і прикладки з пояснюваними словами, написані через дефіс. Визначте семантику при­кладки, спосіб творення складних слів.

1.1. Щоночі ти свої лілеї-руки кладеш на голову мою... 2. Все втонуло в пісні-морі, Все забулось, як вві сні... 3. Там всі мої слова-пісні, там все, що я забув, згадаю... 4.1 можеш ти вірити звукам-словам?! 5. В золотій смушевій шапці Циган-вечір схо­див з гір, Ніс він ніченьці-циганці 3 срібла кований набір. 6. Пролетіла зоря, та лишила вона срібну стеженьку-слід після себе... 7. Ой не розбуркуй суму-жалю. 8.3 серцем, повним смут-ку-горя, утомився я ходить... 9. О моя Русалко з русою косою, Чом не розірвеш ти мого суму-лиха?.. 10. І не виніс я щастя-муки, І задзвеніли в серці звуки, І розітнувсь мій перший спів... 11. Невже твої вуста-коралі У морі щастя не знайду?.. 12... Смут­ком брата-товариша звать. 13. Тремтіть же, тікайте, кати-во-

роги... 14. Прощай, моя мати-природо... 15.1 почув би, може, я, Як за горами-лісами Плаче рідная земля безутішними сльо­зами (3 те. О. Олеся).

II. 1. Пісне, напоєна горем-отрутою, час тобі вже на спокій (/. Ф.). 2. Як забуду, що ти, бідна, у тяжкій неволі, не віддам тобі [Україні] сил-труду, — най не знаю долі (У. К.). 3. Благо­словенна синь озер, і Псло, і повів рути-м'яти... (М. Р.).

НІ. 1. Серед повоєнних нестатків нікому не було легко, а як уже тій матері-одиначці, що не вміла з правління вимагати, вміла тільки працювати чорно! 2. Німотна музика собору, му­зика отих гармонійно піднятих у небо бань-куполів — вона для тебе реально існує, ти здатен її чути, хоча інші, здається, до неї глухі. 3.1 Єлька-Оленка весь час біля неї, у колі цих інтересів. 4. Так і зветься сорт: груша-безнасінниця (О. Гончар).

Вправа 80. Розмежуйте іменні складені присудки і прикладки, відповід­но підкреслюючи їх.

1. Бережімо честь народу—найкоштовнішу перлину (Я. Т.). 2. Боротьба за чистоту, красу і багатство української мови — це наша спільна справа 3. Він жив між нас, найкращий серед нас, серед людей, у кого зброя — слово. 4. Його дума, до смерті молода, цвіла в книжках — у квітах пурпурових. 5. Що одна правиця — сонце, друга — місяць-молодик (3 те. М. Риль­ського). 6. Тебе побачу знову, мій ти раю, Мій батьку рідний — степ без краю (А/. Верб.). 7. Погасло сонце — мрія чарівна, і я блукаю знов без світла... 8. Хоча пізно, а все ж діждемось ми весни, — свята волі, і світла, і втіхи {З те. О. Олеся).

Вправа 81. Користуючись енциклопедичною літературою, подайте короткі відомості про діяльність М. Максимовича, М. Петренка, М. Дра-гоманова, М. Вербицького, П. Чубинського, Д. Яворницького, з тим щоб одні й ті самі мовні конструкції виступали то в ролі іменного складеного присудка, то в ролі прикладки.

Зразок: Микола Костомаров — український і російський історик, етнограф, письменник. Микола Костомаров, етнограф і письменник, був також одним з перших українських літературних критиків.

Вправа 82. Перепишіть речення. Підкресліть обставини місця разом з пояснюваними словами. Над обставинами напишіть питання, на які вони відповідають. З'ясуйте відтінки значення, спосіб морфологічного вира­ження обставин.

1. Бреду обніжками й житами. (А/. Д. -X.). 2. Понад гаєм, над водою стеляться тумани (Г. Барв.). 3. Іноді де на горбочку за­лягали в житі (А. Г.). 4. Як колись, в цей провулок, садами я повз верби пройшов, через гать... (В. Сос). 5. З надвечір'я ви­зирає ніч. У вікнах всесвіт сліп. Вулицею здибають тебе незна­йомі люди (В. Ст.). 6. Обабіч Пруту туляться одне до одного тісні села покутські (77. К.). 7. Ми житами підемо по стежині

(М. Шост.). 8. Віддалеку побачив рідну хату (В. Ш.). 9. Через вулиці нахололі повз очей зачарований хміль йшла ти в со­нячнім ореолі невідомо куди і звідкіль (В. Сим.). 10. Десь ходи­ла дума по стерні під житяно-пахкою виссю (Т". Се.).

Вправа 83. Прочитайте. Випишіть обставини часу разом з пояснюва­ними словами. Визначте семантику та спосіб їх вираження.

Володимир Олександрович Васляєв помер 4 жовтня того ж року... Востаннє я бачився з ним дванадцятого червня у Фео­фанії під Києвом, де його лікували. Знав чи не знав, що йому взагалі вже часу ні на що не залишилося, крім страждань?

Мабуть, знав. Весь час намагався розвеселити мене, кепку­
вав із себе і сміявся з усякого приводу — володів собою по-
справжньому. /

Розповідав про матір і батька, що й того дня чекали його в Миколаєві, про братів по зброї, про сина загиблого друга, якого всиновив і вивів у люди. Особливо яскраво, з гумором розка­зав, як на початку війни їздив у Ленінград вступати у Вище військово-морське інженерне училище, як відмовився вступа­ти в інтендантське, яке йому натомість запропонували, а потім повернувся в Донбас із Ленінграда, маючи в кишені три копій­ки. Він просився на фронт спочатку вдома, потім у Ростові, а пізніше на Волзі, але йому відмовляли, бо двадцять четвертий рік ще не підлягав мобілізації. Задушевно, з легким смутком пригадував, як сторожував на баштанах за Волгою і бачив но­чами тамтешніх вовків біля куреня. Я запам'ятав його розповіді на все життя і гадаю, що розповідав він усе це недаремно: хотів, щоб хтось це знав, крім нього самого, щоб колись це перепові-ли вже без нього...

Ми ніколи не взнаємо, що думають люди перед смертю. Особливо ті, що йдуть від нас назавжди і знають про це зазда­легідь. Але страшно й моторошно уявити собі їхній стан і са­мотність перед лицем смерті. Ніхто з усіх, хто їх любить, не зможе ні полегшити страждань, ні врятувати... (За О. Сизо-ненком).

Вправа 84. У поданих реченнях знайдіть обставини мети. З'ясуйте, якими частинами мови та формами вони виражені.

1. Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі (О. О.). 2. Збіжжя стелилися чудові на паску, на коро­вай (Б. Л.). 3. А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! {Л. У.). 4.... Я все стерплю ради.дітей! (7. Котл.). 5. Для нього [щастя] віддавали все найдорожче, гу­били себе і других, сльози й кров лились річками во ім'я його (Л. У.). 6. Тепер от вийшов землю культивувати (О. В.). 7. Ове­чата ледве сновигали по траві, шукаючи тіні (77. А/.).

Вправа 85. Знайдіть у поданих реченнях обставини причини. З'ясуйте спосіб вираження їх.

1. Вітер віє-завиває, аж стогне спересердя (М. І.). 2. Мабуть, захотілося небові десь там, унизу, у_ Бессарабії порахуватися з Іваном через його Маріору, бо на Йвана усі ляки, що горох до стіни (В. Лев.). 3. Повільно повзуть трактори один по другому, мов по черзі, псуються і відходять на сторону (У. С). 4. Гірко жилося Тарасові в рідній сім'ї через злидні та недостачі (77. М.). 5. Ріка лякала людей не від своєї примхи, а зі страху перед не­бом (В. Лев.). 6. Скривлене коліно ниє, але згарячу він ще не відчуває різкого болю (Я. Кол.). 7. Роман, по молодості, і не догадався збагнути тривогу матері (А/. С). 8. На вимогу ком­бата артилерійський підтримуючий полк вислав дві самохідні гармати (О. Г.). 9. Зашуміла вода на низині, шукаючи виходу (Я. М.).

Вправа 86. Підкресліть і схарактеризуйте обставини умови та до-пусту.

1. При щирості між людьми, при глибокій і міцній симпатії ніякий риск не страшний {Л. У.). 2. Незважаючи на спеку й ду­хоту, косарі співали косарських пісень; їх голоси змішувались з пташиним щебетанням, з тріщанням трав'яних коників (/. Н.-Л.). 3. Й уже усенький світ їй би [душі] облітати, обма­цати, осягнути, аби нагадати тобі та й собі, що, попри буден­ні потреби, є ще й вищі, духовні, без яких їй жити якось не спідручно (В. Лев.). 4. Незважаючи на таку рань, було вже зо­всім тепло (О. Г). 5. Лежавши на печі, держави не збудуєш (М.Д.-Х.).

Вправа 87. Знайдіть обставини способу дії. Поясніть, чим вони вира­жені. З'ясуйте їх семантичні відтінки.

I. 1. На клумбах, загонисто, розмашисто, закинувши назад
голівки, мріють в безсоромній знемозі тюльпани, півонії, півни­
ки (В. В.). 2. Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шу­
міли (А/. К.). 3. Дорога текла втомлено, мов ріка (Я. 3.). 4. Вал­
ка тоді розсипалася по степу й сунула цеп за цепом усе ближче
(А. Г.). 5. Над бором хмари муром (Я. Т.). 6. Може, моя то Вкраї­
на біліє черідкою хат (Л. К). 7. Василина розходилася у танцях.
Вона то плавала лебедем, то йшла павою, то пурхала метели­
ком, то линула ластівкою (/. Н.-Л.).

II. 1. Життя кінчається і починається... Та сама вічність, з
якої ми приходимо і до якої знов повертаємося. Все просто,
мудро й моторошно. 2. Лисицею по сивих стернях літ підкра­
лася похмура старість. 3. Дивився спідлоба, важко кудись вдалеч
і міряв землю — за кроком крок, за сажнем сажень. 4. А дощ
стояв стіною... (З те. В. Шевчука).

Вправа 88. Знайдіть обставини міри вияву дії або ознаки. Які слова в реченні вони пояснюють? На які питання відповідають? Якими частина­ми мови та морфологічними формами виражені?

1. Колишні панські будівлі люди вкрили, як горобці копи жита, і розбирали по деревині, по цвяхові, по черепичині (С. Ч.).

2. Шаблій на ходу збирав їх [колоски] — по одному, по два
(Д. Бедз.). З Буде усім по сім (А/. Ном). 4. Коропи в нього пів­
пуда нагулюють (М. С). 5. По вінця повні ярості й любові,
стояли ми, замислені (А/. Б.). 6. Отже, слухай, щебетуха, зако­
хався я по вуха в молоду твою натуру (В. І.). 7. Вона була дуже
схожа з лиця на Нимидору (/. Н.-Л). 8. Ще було зовсім темно,
коли вони вибралися за Троянівку (Г. Т.).9. Про життя своє я
міг би написати або дуже багато, або зовсім мало (М. К.).
10. Зовсім утих вітер (С. Ч.). 11. Я люблю тебе, давно люблю,
над життя, над усе на світі (Л. У.). 12. Шерстюк був блідий і
схвильований надзвичайно (О. Довж.). 13. Погода була напро­
чуд гарна (/. Ф.).

Вправа 89. Підкресліть всі обставини. Визначте їх групи за значенням та спосіб вираження.

1. Не раз, заблудившись, навмання йшли мандрівники тай­гою, намагаючись знайти правильний шлях (О. Донч.). 2. Обабіч громадяться, мчаться в безвихідь тіні прадавніх століть (А/. Б.).

3. Та й жив ти не в трояндовім вінку, Лаврового по правді заслу­
живши (А/. Р.) 4. І я стою на воротях батьківського краю, що
починається чи кінчається на нашому подвір'ї, оглядаю все тут,
ніби востаннє {О. С). 5. Додому з верхів Федьо повернувся аж
опівночі. Зосліпу гримнувся лобом об одвірка (В. Лев.). 6. Див­
лячись униз, бачили безодню. 7. Давно минув той час, коли ти
бігав по селу разом із хлопцями, заглядав у криниці, шукаючи
найглибшу, кричав у їхні душі, в їхню безодню, в їхню таємни­
цю, прислухаючись до тих незрозумілих і бентежних у своїй
незрозумілості відповідей, які давали криниці (3 те. Є. Гуцала).

Вправа 90. Із поданого тексту випишіть обставини разом з пояснюва­ними словами, з'ясуйте їх значення та способи вираження. Поясніть пра­вопис прислівників.

Все почалося просто: з-за обрію тихо виткнувся ріжечок ледве помітної синьої хмари. Залитий сонцем степ одразу при­нишк, затаїв подих, мовби чекаючи, що з цього вийде. А ріже­чок тим часом уперто вигонився угору, розростався вшир, по­ступово перетворюючись в тучу, в темно-синій гірський хребет, що незабаром уже закрив собою величезний сектор неба.

І ось раптом хребет розломився, вогняна тріщина прокоре-нилась впоперек нього, згори до самого низу. Загриміло, і по­легшено зітхнув степ, радісніше стало навкруги (О. Гончар).

Вправа 91. Із творів художньої літератури випишіть речення з обстави­нами всіх типів. Після кожного в дужках зазначте тип обставин.

Вправа 92. Розмежуйте обставини і неузгоджені означення, виражені прийменниковими конструкціями, та конструкції з синкретичним (обста­винно-означальним) значенням.

1. Височить ось, як і восени, прадідна груша, куняє, мов ста­рий кінь, знайомий журавель над криницею (П. К.). 2. Дружно курились димарі хат, рипіли журавлі біля криниць (А. Г.). 3. Над селом стояв звичайний в обідню пору туман (М. К.). 4. Школа над морем (О. Донч.). 5. Серед Росі неначе лежав невеличкий острівець із прездорового каміння, без ладу накиданого купа­ми (/. Н.-Л.). 6. Пішла слава, що Дротівна Маруся і горда і пиш­на; і за тутешніх парубків не хоче, а жде собі панича із-за моря (Г. К.-О.). 7. Марія встала із-за прядки і почала додому збира­тись {А. Г.). 8. До батька Миколи приїхали гості, із заходу сон­ця і сходу країни (О. Мак.). 9. — Матусю моя, лебідонько моя! Звідкіль тебе ждати, звідкіль виглядати? Чи з заходу, чи з схо­ду, чи з синього моря, чи з широкого степу? (/. Н.-Л.).

Вправа 93. Складіть із поданими сполученнями слів речення так, щоб вони виступали то в ролі обставин, то як означення.

Над озером, на узліссі, в кінці городу, в росі, без втрат, на світанку.

Вправа 94. Виконайте синтаксичний аналіз членів речення за схемою:

1. Головні члени речення:

а) підмет — простий або складений, чим виражений;

б) присудок — тип за структурою (простий, складений чи
складний) та морфологічним вираженням.

2. Другорядні члени речення:

а) додаток—прямий чи непрямий, морфологічне вираження;

б) означення — узгоджене чи неузгоджене, тип зв'язку з оз­
начуваним словом, непоширене чи поширене, морфологічне
вираження;

в) обставина — різновид за значенням, морфологічне вира­
ження.

1. Люблю я ліс. Дрімотний ліс. Він партизанові приніс жа­даний захист і спочинок (П. В.). 2. Рад би ще він раз побачить отаку зиму! (В. Сос). 3. Червоніло ціле море колосків пшениці (М. К.)Л. Двоє каченят випливали на плесо (О. Г.).5. Плинуть думоньки, думи-гуси, прагнуть в бурях морських спочить (Г. Св.). 6. Хмарини сизіють від бурі, з шаленства (В. Бар.). 7. На довгій ниві днина не одна завіяним зерням скотилась в осінь (К. Ч.). 8. Єдина стеля мистецтва — правда (Л. К.). 9. Чумаць­кий Шлях на небі був схожий на росистий слід на землі (Г. Т.).

10. Поет не може бути власністю. Він не може звикнути до при­нижень (Л. К). 11. Тьмяно заблищали на сонці одвернуті ле­мешами скиби землі (Г. Т.). 12. Опівночі, на критому току го­рять жовті ліхтарі, освітлюючи купи зсипаної тут пшениці... (Є. Гуц.).

ОДНОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

§ 29. Загальні поняття про односкладні речення

Односкладними називають речення, які, не маючи окремого граматичного вираження для суб'єкта або предиката, представ­лені лише одним складом, тобто одним головним членом (по­ширеним чи непоширеним), який сам або разом із другорядни­ми членами водночас називає предмет, явище, стан, дію і за допомогою граматичних форм слів та інтонаційних засобів установлює їх відношення до дійсності, тобто оформлює і пре­дикативність, і модальність — необхідні ознаки будь-якого ре­чення. Головний член односкладного речення своєю формою збігається або з присудком, або з підметом, а своїм значенням співвідносний з ними.

Односкладні речення становлять особливий структурний тип речень, який за будовою відрізняється від двоскладних. Односкладні речення співвідносні із судженнями, в яких один із членів не має словесного вираження. Відсутність другого головного члена чи його синтаксичної групи становить струк­турну особливість односкладних речень і не є ознакою непов­ноти речення. Від неповних речень односкладні відрізняються тим, що відсутній у них головний член не можна встановити ні за контекстом, ні із ситуації мовлення. Тому немає жодних підстав відносити односкладні речення до неповних.

Головний член односкладного речення може співвідноси­тися з одним із головних членів двоскладного — присудком чи підметом, за значенням і граматичною формою головного чле­на односкладні речення можна поділити на дві групи: 1) одно­складні речення, головний член яких виражений дієсловом і співвідносний з присудком двоскладного речення; 2) одно­складні речення, головний член яких виражений іменником і співвідносний з підметом.

Кожна із зазначених груп односкладних речень має свої різновиди. Так, серед односкладних речень, головний член яких співвідносний з присудком, виокремлюють: 1) означено-осо­бові; 2) неозначено-особові; 3) узагальнено-особові; 4) безосо­бові; 5) інфінітивні. Односкладні речення, головний член яких

співвідносний з підметом, дістали загальну назву номінатив­них і мають такі різновиди: 1) екзистенційні, або буттєві (ре­чення буття); 2) власне номінативні, або називні; 3) вказівні та деякі інші. Проте якоїсь одностайності щодо виокремлення різновидів цих речень у наукових працях ще немає.

ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ,