II. На прощання

Прощай, моя мила! Ти юність згадала мені... Космеєю сонця цвіла ти в моєму вікні. Прощай, моя мила, буває усе на віку. Ти цвітом горітимеш вічно в моєму рядку! Ти гордою мальвою сходь у світанки п'янкі. Далеко від мами зустрінуться люди... Які? Далеко від хати, від Росі, від саду, і все ж... Зорю-Україну ти в серці своїм збережеш?!

Добре бачить тільки серце Екзюпері

Нескорену силу —

барвінку з собою візьми.

І душу ніколи

не бійся облити слізьми.

Живи переможно,

долаючи відстаней щем.

Я вірю й надіюсь —

з тобою зустрітись іще...

Ти вибери друзів, —

ти вибери вірних собі,

Червоним і чорним

ти виший зажурений спів.

І мамі вклонися

за серце її золоте,

За те, що навчила іти із добром

до людей... (Н. Півторацька).

Вправа 39. Перепишіть. Підкресліть спонукальні речення. Визначте відтінки спонукання до дії.

1. — Записка? Де? Від кого? Яка? Покажи негайно! (Я. 3.).

2. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше (Я. те.).

3. Експонати руками не чіпати! 4. Ти послухав би, що він каже
(О. К.). 5. А гляньте, лишень, що воно тюпає лугом? 6. — То-

пись, топись, одною гадиною менше буде, — припрошувала її з берега Орися. — Так і знай: побачу ще раз із Тимком — очі кислотою повипікаю. 7. Приліг би та задрімав трохи,—томила­ся вона серцем біля чоловіка. — Вважай, біля тих корів накру­тився, що й ніженьки мліють. 8. Пропуск є?.. — Є. Відкривай. — Давай сюди папір (3 те. Г. Тютюнника).

Вправа 40. Прочитайте речення, знайдіть серед них окличні. Потре­нуйтеся читати їх виразно. Прокоментуйте особливості інтонації залежно від змісту речень.

1. Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинить вас! (/. Ф.). 2. Я довго, Петре, думав над цим і додумався ось до чого: не можна просьбою — бери силою! Бийся! борися, — а бери, добувай! (Я. М.). 3. — Що? — закричав Гнат. — Геть! Я тут закон! (Г. Т.). 4. Ану! Бо як бухну, так і очима блимнеш. — Ну-ну, без жартів (Я. 3.). 5. Від себе відштовхнув гонець По вінця повний поставець: «Ні, я не буду з вами пить! Ідіть од мене! Геть ідіть!» (М. Б.). 6. Світ, крики і захват в очах!.. (Газ.). 7. Глянь, де вода! — Ого-го! Далеченько (О. Г.). 8. Ой ви, сльози, дрібні сльози! Ви змиєте горе (Т. ПІ.). 9. Не вмерло Слово у народі і Кобзаря палка любов! (Я. Я.). 10. Половіють жита! (К. Ч.). 11. О, як солодко пахне ласкава земля чебрецем і поли­ном (М. Ор.). 12. Світ який — мереживо казкове!.. Світ який — ні краю, ні кінця (В. Сим.).

Вправа 41. Схарактеризуйте речення за метою висловлювання та емо­ційним забарвленням. Поясніть вживання розділових знаків у кінці ре­чень.

1. Ні, се не портрет, Се в місячнім світлі зимової ночі Стоїть він, живий, наш великий Поет! Стоїть і з докором хита голо­вою... Мій Боже! Либонь, він говорить зі мною?! (М. Ворон.).

2. Ах, скільки срібних мрій літає! В які слова людські їх влить?!

3. Воля!? Воля!? Сниться, може? 4. Швидше б ранок! Чом так
тихо на селі?! 5. Гніздо? Чи хмари і вітри, і сизі гори, і яри? Чи
тиха радість і зітхання, чи море мук і раювання!? (З те. О. Оле­
ся). 6. Той, кого навчила ти літати, з піднебесся зроду не впаде!
(А. М.). 1. Хто не зріс між вами, не зрозуміє вас! (Л. У.). 8. Про­
щай, кохання білокриле, і сум нічний, і сяйво днів! (М. Р.). 9. Чо­
лом тобі, життя стражденне! Хай стисне зранена рука, Як меч,
перо своє натхненне! Хай сяє нам благословенне Ім'я славетно­
го Франка! (М. Ворон.).

Вправа. 42. Перепишіть. Підкресліть граматичні основи речень. Ви­значте їх тип за будовою (просте чи складне). З'ясуйте відмінність між ними.

1. Доцвітають кульбаби. Вранці гори димлять, а на травах блискуча роса. Відчуваєш — болить, наче рана відкрита, душа.

І дорога кудись поспіша (В. О.). 2. Як срібнотіло трави полягли: торкнись рукою — вмиються сльозою. Кришталь намиста до­щових краплин дзвенить навкіл тендітною красою. І дощ... І шлях... І ти на мить завмер. Душа розквітла радістю неждано, а дощ шумить, клопочеться, пере — немов з душі змиває все погане... 3. Лиш дитинства поріг задивився у небо високе. Може, й щастя оце, що в дитинства є царство своє... (З те. Я. Півто-рацької).). 4. Поблідла свічка. В хату входить сонце. І світиться калина самоцвітом, і дихає теплом той житній хліб, і загорівсь узір на рушникові... Усе живе у променях живих! (Я. Я.).

Вправа 43. Визначте граматичну основу кожного речення. Поясніть, які з них двоскладні, а які — односкладні.

1. Пахне м'ята холодна... По вінця гіркоти налито. І дорога між гір повилась, як змія на хвості (В. О.). 2. І осінні далі сумну мелодію навіяли мені (В. Сим.). 3. Вишиває осінь на канві зе­леній золоті квітки. 4. Сум. Безнадійність. Руїни (З те. О. Оле­ся). 5. В зимовий вечір свічі запалю. 6. Не спіши свою душу відда­вати печалі. 7. Світло золотого сподівання пронесла я гордо крізь жалі (3 те. Я. Півторацько'і). 8. Переболіло, переклекоті-ло. Я вас люблю в розлуці ще сильніш (О. Куг.). 9. І знову зустріч. Спокій. Радість. Тиша (О. Куг.). 10. Насунуло під вечір хмаровище. Заблискало. Дощ, як з відра, полив (Д. Г.). 11. Ди­тинно-мудрі погляди конвалій (/. Павл). 12. На довгій ниві днина не одна завіяним зерням скотилась в осінь. 13. Люблю старі дво­ри! А як тривожно їм. Знесуть вже скоро: йдуть мікрорайони! 14. Біля літньої пічки затишно. Підкладаю бадилля спроквола (З те. К. Чернишова). 15. І все сліди, сліди, і все сніги, сніги. Папір і тиша. І потреба слова. 16. Нема чим дихать. Тяжко. Прокидаюсь (3 те. Я. Нікуліної).

Вправа 44. Визначте всі члени речення. Поясніть різницю між непо-ширеними і поширеними реченнями.

1. Небо скуйовджене і розколисане дрантя спустило на темні бори. 2. Умань! Добра ласкава Умань. 3. Тиша хмарою про-плива. Тиша важчає. 4. Розлогі верби. Затишок і тіні (3 те. В. Симоненка). 5. Сонце ходило в надвечір'ї і сліди залишило рожеві окрай хвиль. 6. Засвітилася черлено писанка в долоні {З те. Н. Нікуліної). 7. Іду стежиною. 8. Зацвітають жита. 9. Хо­лодний вітер душу пронизав. 10. Грайливо в'юниться вода ліло­во-синіми стрічками (3 те. К. Чернишова).

Вправа 45. Розмежуйте повні і неповні речення, мотивуйте свій вибір.

1. Галява простора. За лісом, наче скибка кавуна, ущербний місяць. Мла напівпрозора. Ступити хочу. Перехопило дух. Жахлива мить! (М. Д.-Х.). 2. Замело, засніжило навколо. 3. Нежданий сніг—на перші квіти. 4. Щось тривожне і знадли-

ве в осені (3 те. Я. Півторацько'і). 5. Світає. Вечоріє. Крик на­вколо (В. Г.). 6. На мертвих мовах — німоти печать (Я. Я). 7. Дитячі оченята, далебі, перед тобою — совістю святою (В. М.). 8. Бузиною пропахли дні погрозові (К. Ч.). 9. А обабіч шляху з тихим шумом хлюпались зелені хвилі хлібів. Плинули, плинули... 10. Тиша в хаті. У хаті поночі (3 те. А. Головка). 11. Десь при вечірньому столі — батьків моїх тужіння згорьо-ване (В. Ст.).

Вправа 46. Прочитайте. Випишіть прості речення. Дайте їм повну ха­рактеристику за структурними ознаками: 1) двоскладне чи односкладне; 2) непоширене чи поширене; 3) повне чи неповне.

І. 1. Вирує день у буйному гіллі, у чорних блискавицях лас­тівок бентега вітру молодого грає — це на землі. В задумі неба, розімлілого від спеки, де вицвілу блакить до обріїв розлито, стоять соборами високі білі храми в сріблясто-перламутровій оздобі — це над світом. І марення степів, і гомінливе місто, в своїм неспокої довіку незбагненне, — все світло й тінь! З них зіткана земля, і зшите з них безмежне небо — це круг мене. 2. Застиглий дим осінніх вечорів мені навіює прозорість смут­ку. Холоне зір від срібних кольорів, і паморозь ляга на теплу серця грудку. Ген вже роки, мов прибрані поля, відлунюють дзвінкою далечінню. Лиш спогад-птах, що лине звідтіля, бува, майне в душі збентеженою тінню (3 те. К. Чернишова). 3.1 дже­рело замерзло. Зимно так... І хуга серце обіймає сумно. І ко­си Мавки в сніговій задумі... Та тільки в серці ще квітує мак (Я. Я).