І.Котляревський – драматург

«Наталка-Полтавка» (1819р.) започаткувала становлення національної драматургії. П’єса поєднала в собі риси кількох жанрів та напрямів, що на той час були представлені в літературі: сентименталізму з його прагненнями викликати співчуття; просвітительського реалізму та класицизму. Автор зберігає класицистичний закон єдності місця, часу та самої дії. Характерологічне прізвище Терпилиха (терпіти лихо) також має своє коріння в класицизмі.

Сюжет є традиційним для європейського сентиментального письменства: нещасливе кохання, на яке не погоджуються батьки, намір нелюба одружитися з дівчиною. Майже кожен персонаж у п’єсі переживає внутрішній конфлікт: Наталка любить Петра та хоче догодити матері, тому подає ушники нелюбу; Петро здатен пожертвувати ласним щастям заради благополуччя Наталки; мати поважає Петра, але вигідне одруження доньки її зваблює більше. Кульмінаційний момент у п’єсі настає, коли шляхетність Петра вражає Тетерваковського і возний теж спромігся на великодушний вчинок і відступився від коханої. Майнова та соціальна нерівність стає причиною драматичних переживань.

«Наталка-Полтавка» сприймається як твір досконалий з погляду жанрово-композиційної майстерності: дія розгортається природно, конфлікт загострюється поступово, дійові особи виявляють сутність особи у життєво-достовірних ситуаціях. Новаторство Котляревського:

· Невелика кількість дійових осіб;

· Вдало вибраний конфлікт;

· Напруженість і природність розвитку сюжету;

· Стрункість композиції;

· Органічно вмонтовані в текст пісні (народні пісні чи авторські, створені на зразок дум);

· Індивідуалізована мова персонажів;

· Народний гумор.

Народність п’єси підсилюють пісні, які є не просто музичними номерами, як у тогочасних комічних операх, а один з найголовніших засобів розкриття характеру людини. Деякi з них мають фольклорне походження. Це - "Гомiн, гомiн по дiбровi", "Та йшов козак з Дону", "Ой пiд вишнею, пiд черешною". Решта була складена самим Котляревським iз стилiзацiєю пiд фольклор настiльки вдалою, що й цi пiснi переплелися з народними й самi стали такими: "Вiють вiтри, вiють буйнi", "Сонце низенько" та iншi. Хiба що професiйнi фольклористи та знавцi iсторiї лiтератури можуть вiдрiзнити однi вiд iнших. До речi, музику до п'єси Котляревського "Наталка Полтавка" написав один з найвiдомiших українських композиторiв - М. Лисенко, що дуже добре вiдчував найтоншi нюанси народної музики.

П’єса стала праматір’ю українського театру і драматургії: і «Сватання на Гончарівці» Григорія-Основ’яненка і “Назар Стодоля» Т.Шевченка, і «Чорноморський побит» Я.Кухаренка, - усі вони пішли від кореня безсмертної «Наталки-Полтавки». Від неї ж і основи оперного мистецтва в Україні.Говорячи про Котляревського як драматурга, треба згадати ще одну його «водевіль» “Москаль чарівник» - обробка легкого анекдоту за зразком французького водевіля: до Тетяни, коли відсутній чоловік, зачастив канцелярист Финтик; їх викриває чоловік Тетяни, а москаль –постоялець, який підслухав розмову Тетяни з Финтиком, видає себе за чарівника і виганяє Финтика «чорта» з дому. Брехун і панський блюдолиз Финтик («Москаль-чарівннк»), який «в нынешнее просвещенное время» соромиться рідної матері «за мужицкие наряды», теж втрачає совість і зрікається своїх природних почуттів під впливом чиновницького середовища. Цей представник крючкотворного «крапивного Семени», в якого «совесть купоросом подправлена», не боїться ніякого осуду за неповагу до своєї матері. Таке ставлення до неї випливає з моральних норм суспільства, що і є для цього головним: «Надобно сообразоваться времена н по оному поступки и чувства свои располагать».У цій п’єсі також є багато пісень, засуджуються і висміюються панівні верхівки.

Поклавши своїми п'єсами «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» початок українській драматургії й національному театрові, Котляревський виступив прибічником нових, просвітительських ідей. На відміну від «високої» класицистичної трагедії, яка за допомогою абстрактно-логічного узагальнення показувала подвиги і страждання великих людей, та комедії, де об'єктом смішного виступав простий народ, Котляревський виводить на сцену представників простого народу -- як героїв, гідних поваги й наслідування. Характерно, що на відміну від Дідро, який висував на перше місце рух ситуацій, їх зіткнення (типові обставини), та Лессінга, який, певною мірою нехтуючи фактичною й історичною достовірністю обставин дії, вимагав насамперед зображення родових типів, Котляревський намагається у своїх п'єсах показати дії типових характерів у конкретних національних обставинах свого часу. Замість основного класицистичного конфлікту -- між людиною і суспільством -- у драматургії Котляревського з'являється типовий життєвий конфлікт у середовищі самого суспільства, між окремими його членами, що має в «Наталці Полтавці» досить виразну соціальну основу.

На появу «Наталки Полтавки» І «Москаля-чарівника» безперечний вплив мали розвиток російської драматургії XVIII ст. (Фонвізін, Капніст, Княжнін, Плавильщиков та ін.) І театрального життя, зокрема могутній талант М. С. Щепкіна. Великою мірою п'єси Котляревського були пов'язані і з традиціями українського народного театру (вертепу), з інтермедіями XVIII ст. та з фольклорно-пісенною стихією, так широко представленою у цих творах, Можна твердити, що в такому важливому аспекті, як увага до соціального змісту образів персонажів, Котляревський багато в чому пішов далі типової європейської «міщанської» драми. (вперше поставлені 1819р.)