Лірика Сковороди, її жанрові різновиди і майстерність

Лірика Сковороди. Її жанрові різновиди та майстерність.

«Сад божественних пісень» - лірична збірка, яка включає 30 пісень. Провідні в збірці – барокові мотиви уславлення Христа, любові до нього й посвяти себе йому, здолання пристрастей суєтного світу, відкидання влади плоті над душею. Ліричний герой збірки – весь у пошуках правди, добра, щастя, він (як і автор) – великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою, виливає журбу, тривогу. Всі ці вірші об’єднує ідея Святого письма.

Свобода – найвище благо суспільства – така думка стверджується в поезії «De Libertate» «До свободи». У цій оді оспівано волю як найбільше багатство людини Усі думки ліричного героя про те, як би не втратити волю. Батьком свободи називає автор Богдана Хмельницького:

Будь славен вовік, о муже ізбранне,

Вольності отче, герою Богдане!

Своєрідним диптихом-двовіршем є 9-та та 10- та пісня «Всякому городу нрав і права». Основною ідеєю, якого є змалювання державної кріпосницької системи, загалом викриття її як антилюдяної і аморальної. Сковорода ставить в один ряд всіх, кого засуджує:пияків, ледарів, здирників. Це пани, які користають з праці простих людей, купці, які обманюють чесний люд, чиновники, що зловживають своїм становищем. На противагу моралі цих людей протиставляє життя з розумом, без заплямування совісті. Тут ліричний герой позбавлений будь-якої суєти, бо перед смертю всі рівні, смерть тут виступає як суддя людських діянь, вона не страшна лише тим, у кого «совість, як кришталь». Ця пісня набула широкої популярності в народі, вона використана і Котляревським в «Наталці Полтавці», модифікована в поемі Т.Шевченка «Сон».

Отже, у цих віршах Сковорода змальовує моральні цінності людини, що є провідним мотивом у творчості.

Ще одним з основних мотивів «Саду….» є гармонійність людини із собою, з навколишнім світом. Щастя людини – у внутрішньому стані, єдності з природою. Зокрема, у поезії «Ой ти, птичка желтобока» відчутне замилування автора красою рідного краю. Поет використовує народну пісню «Стоїть явір над водою», проте творчо перероблює її.

На вибір і формування жанрів творів Сковороди впливала укр. поезія 17-18ст., зокрема твори Феофана Прокоповича, і антична філософія – Епікур, Сократ, Платон, а також фольклор рідної України. Перед кожною піснею у збірці - епіграф-джерело, яке давало автору натхнення, - це книги Святого Письма. Звідси логічно випливає й назва збірки: «Сад божественних пісень». Хоч Сковорода усі свої вірші назвав піснями, але вони не однотипні за особливостями викладу. Серед них є власне пісні, оди,романси, вірші-присвяти, панегірики, псалми. Об’єднує ж усі поезії Сковороди медитативність, філософський характер – про високе призначення людини на землі. Найвизначнішим дослідником творчості Сковороди є Шевчук.