Життєвий і творчий шлях М.Шашкевича

Маркіян Семенович Шашкевич (1811-1843). Увійшов в історію України і літератури як організатор і керівник літературного гуртка «Руська трійця».

Народився 6 листопада 1811 року в с. Підлиссі, тепер Золочівський р-н. Вчився в Львівській духовній семінарії, відвідував лекції філософського факультету в Львівському університеті.

Це був час, коли австрійські і польські колонізатори твердили, що немає й ніколи не було ані Галицької Русі, ані руської (тобто української) мови. Не погоджуючись з таким твердженням, Маркіян Шашкевич організував гурток ентузіастів рідної мови, рідної пісні, до якого, окрім однодумців Якова Головацького та Івана Вагилевича, входили й інші прихильники запровадження рідної мови в школу, науку, літературу. Він діяв 1833-1837 роки в Львівській семінарії. Девізом гуртка було: «Йти в народ…вчитися в нього його мудрості». Вступом до другої збірки «Зоря» теж виступив своєрідний девіз – слова з народної пісні із збірки Михайла Максимовича: «Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде.» Свою діяльність вони розпочали з вивчення життя рідного народу, збирання фольклору, наголошували на історичній, культурній і мовній єдності українців, що опинилися по різні боки кордону: Австо-Угорщини та Росії. Члени цього гуртка підготували фольклорно-літературні збірники «Син Русі» та «Зоря», які свого часу видати не вдалося.

1837 року «Руська Трійця» видала в Будапешті український альманах: «Русалка Дністровая», який знаменував початок західноукраїнського національно-культурного відродження. В альманасі було надруковано вірш М. Шашкевича «Згадка», у якому втілено заповітне бажання всіх діячів «Руської трійці» - возз’єднання українських земель.

Композиційно альманах складається з чотирьох розділів: «Пісні народні», «Складання», «Переводи», «Старина». Розділ «Складання» - 10 оригінальних творів укладачів альманаху. Серед них «Згадка», балада «Погоня», «Веснівка» та ін. М. Шашкевича (2 балади Вагилевича, «Два віночки» Головацького).

М. Шашкевич у «Передслів’ї» до альманаху писав про несправедливість історичної долі галичан, висловлював впевненість в тому, що інші народи зрозуміють конкретну національно-історичну ситуацію, яка склалася в країні, і не сулитимуть гостро «Русалочку з-над Дністра» за її скромний убір, узятий від природи й свого простодушного й добросердечного народу.

«Образ Русальчки й автори, й читачі осмислювали дуже широко, - пише Петро Хропко, - розуміючи, що йшлося про народження нового письменства в західноукраїнських землях, про бажання, щоб «сестриці», тобто інші, зріліші слов’янські літератури, підтримували нову словесність, прийняли її до себе.

У поетичній спадщині М. Шашкевича виділяють три тематичні групи: громадянську, інтимну та пейзажну, історичну лірику.

Поезія М. Шашкевича на історичні теми відзначається щирим патріотизмом, оптимізмом, близькістю до народної творчості. Прогресивний романтик – розбудження енергії у своїх сучасників, засіб нагадування про сучасну неволю народу.

Вибирає для поетичного опису яскраві події і видатних героїв минулого: «Болеслав Кривоустий під Галичем», Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, запорожці, бандуристи.

«Хмельницького обступлєніє Львова»: мудрий полководець двічі оточував Львів (1648 і 1654), борючись проти шляхти. «Строєм народної пісні» розкривається у творі могутня постать гетьмана-визволителя, національного героя. Характерні вигуки, колядкові сполучники, постійні образи коня, шаблі, численні постійні епітети. Паралельне дієслівне римквання, змінний ритм, астрофічність нагадують народні думи. У суто романтичній манері автор створює метафоричні гіперболи.

У громадянській поезії наявні особисті риси Шашкевича, який всією душею вболівав за долю мови і народності «бо му то з серця йшло, він цілий тим духом жив і віддихав» (Головацьккий)

Вірш сповнений романтичних ідеалізованих закликів, вірш відзначився щирою безпосередністю у звертанні до прихильників розпочатої «Трійцею» справи. Проте, якщо тут лунають просвітительські заклики, то у вірші «Руська мати нас родила» йдеться про велику і конкретну справу – про мову народу, про ставлення до неї галицької інтелігенції.

Анафора, повтор як головний художній засіб автора змушує прислухатись до констатації фактів і до поставлених поетом риторичних запитань.

Інтимна і пейзажна лірика. Найінтимніша, або тим більше, пейзажна лірика повинна хвилювати інших, нагадувати читачеві власні інтимні життєві моменти, а найчастіше словом-думкою, словом-образом викликати певний настрій, ідентичний чи близький поетові, зробити його свїм співбесідником, співучасником, співпереживачем. Така поезія мусить бути щира і природна.

«Туга», «Сумрак», «Лиха доля», «До милої». Перлиною у пейзажній ліриці є вірш «Веснівка». М.Шашкевич зберіг усталені в народі і літературі риси проліска, а разом з тим його веснівка несподівано постає в образі щирої, сердечної дитини, яка хоче скрасити собою луг, принести радість людям, приголубити світ. Поетичним відкриттям є й образ весни-матері, яка, бажаючи добра своїй доні, застерігає її від лиха.

Її теж розглядають як алегорію: у рисах «цвіткидрібної» бачать «Руську трійцю», її пориви, початок нової «весни».

Шашкевич- поет – це талановитий новатор, для якого характерне жанрове розмаїття. Є зразки сонета (Сумрак вечірній); думки і думи, байки-притчі (у «Читанці»)

Історичне значення мають переклади творів світової літератури українською мовою, які були розміщені в «Русалці». Це мало культурне значення _ підносило мову до рівня тих народностей, які теж мали поетичні переклади…

Уперше на Україні (?) переклав «Слово о полку Ігоревім». До нас дійшов лише уривок «Плач Ярославни»

1835 рік – пише відому статтю «Азбука і абецадло», в 1836 – «Читанку для діточок в народних училах руських». Яку забороняли видавати, бо не сподобався ні правопис, ні зміст церковникам.

Після закінчення семінарії і одруження отримує місце священника в бідних селах. Постійні нестатки і переслідування стали причиною туберкульозу. 7 червня 1843 року у віці 32 років помирає. Після смерті Шашкевича «Руська трійця» припинила свою діяльність.