Німеччина. "Юнкерський", або "воєнно-державний", імперіалізм

Така назва німецької економіки на межі ХІХ – ХХ ст. зумовлена провідною роллю в економіці поміщиків-юнкерів, які зберегли свої позиції у сільському господарстві, контролювали армію, брали участь у розвитку промисловості та банківського сектору. Ще однією причиною перерозвитку воєнної промисловості Німеччини і приготувань до війни стало бажання німецької буржуазії перерозподілити колоніальні володіння інших країн на свою користь.

Крім того, раніше ніж будь-де в Німеччині посилилась роль держави у розвитку економіки: розміщувалися державні замовлення, створювались державні підприємства, здійснювався вплив на приватні підприємства з метою найшвидшої мілітаризації економіки.

На межі століть економіка Німеччини розвивається швидше за світове господарство в цілому, що дозволило їй стати другою в світі, поступившись лише Сполученим Штатам. Цьому сприяло об’єднання германських земель в єдину державу (1871 р.) і перемога над Францією (1870 – 1871 рр.), після якої Німеччина отримала Ельзас і Лотарингію, багаті на залізну руду і значну контрибуцію, яку було цілком використано на модернізацію промисловості та розвиток інфраструктури.

Після модернізації головними галузями промисловості країни стали металургія та хімічна промисловість, на перше місце в світі вийшла німецька електротехнічна промисловість. Німеччина стає класичною державою монополістичного капіталізму. Перші картелі в Німеччині з’являються в середині 70-х рр., а у 1890 р. їх було вже 210. Характерним для німецьких монополій був їх розвиток, переважно, у сфері обігу та з метою зовнішньоторговельної експансії через слабкість внутрішнього ринку.

Особливе місце серед німецьких монополій займав воєнний концерн Круппа, для якого була характерна високий ступінь вертикальної інтеграції. В електротехнічній промисловості з’явилися товариства AEG і "Сіменс", в традиційних галузях переважали монополії низького рівня – наприклад, "Рейнсько-вестфальський вугільний синдикат" і "Німецький стальний синдикат".

Також успішно розвивається банківський капітал, дев’ять найбільших банків Німеччини контролювали 85 % банківського сектору країни. На початок ХХ ст. у Німеччині формується надлишок капіталу, який
не знаходить застосування в країні і питання про переділ колоній загострюється. Починається будівництво залізниці Берлін – Белград – Багдад, що розглядалося як зазіхання на англійські інтереси на Близькому Сході.