Правопорушення: поняття, ознаки та види

Правопорушення – винне, соціально небезпечне або соціально шкідливе діяння деліктоздатних суб’єктів, яке порушує (не виконує або неналежно виконує) вимоги приписів норм права. Правопорушенню притаманні наступні ознаки:
1. Правопорушенню притаманна протиправність. Це означає, що протиправна дія або протиправна бездіяльність мають бути зафіксовані у приписах норм права як правопорушення, за які настає певна юридична відповідальність. Правопорушення являє собою порушення заборон, зазначених у законах і підзаконних актах, невиконання обов'язків, що випливають із нормативно-правового акта, акта застосування норм права або договору, укладеного на основі закону тощо.
2. Правопорушення характеризується наявністю відповідного складу як сукупності взаємопов’язаних між собою його невід’ємних елементів, відсутність, хоча б однієї із яких, не дозволяє розглядати діяння як правопорушення (суб’єкти, об’єкти, суб’єктивна сторона, об’єктивна сторона).
3. Правопорушенням визнається лише винне протиправне діяння, тобто дія, яка виражає негативне внутрішнє ставлення правопорушника до інтересів людей, завдає своєю дією (чи бездіяльністю) збитки суспільству і державі, містить вину. Вина — це психічне ставлення особи до свого діяння і його наслідків.
4. Правопорушення є виключно свідомо-вольовим діянням, тобто в момент вчинення правопорушення залежить від волевиявлення і усвідомлення суб’єктом винності скоєного ним протиправного діяння, перебуває під контролем волі і свідомості, здійснюється усвідомлено і добровільно. Відсутність свободної волі є юридичною умовою, за якою діяння не визнається правопорушенням, навіть якщо воно і мало шкідливі наслідки. При чому правопорушенням визнається лише протиправне діяння деліктоздатного суб’єкта, тобто суб’єкта який може відповідати за свої діяння (наприклад, малолітні і душевнохворі особи деліктоздатними не визнаються).
5. Правопорушення є суспільно шкідливим (наприклад, прогул без поважних причин) або суспільно небезпечним діянням (посягання на життя людини тощо). Суспільна шкідливість (проступок, провина) і суспільна небезпечність (злочин) — головна об'єктивна ознака, що відрізняє правомірну поведінку від неправомірної, протиправної. Юридичний аспект суспільної небезпечності та суспільної шкідливості виражається у порушенні суб'єктивних прав і обов'язків або перешкоді їх виконанню, матеріальний — у заподіянні учаснику правовідносин матеріальних або моральних збитків.
6. Правопорушення виражається у протиправній дії (крадіжка, розбій, наклеп, образа) або бездіяльності (залишення особи в безпомічному стані тощо). Думки, наміри, переконання, які зовні не виявилися, не визнаються чинним законодавством об'єктом переслідування. Практика переслідування за інакомислення є проявом репресивної суті тоталітарного режиму в державі.
7. Скоєння правопорушення спричиняє застосування до правопорушника заходів державного примусу та юридичної відповідальності у вигляді позбавлень особистого, організаційного і матеріального характеру. Застосування державного примусу до правопорушника має на меті захистити правопорядок, права і свободи особи, суспільства та держави.
Опанування складної природи цього суспільного феномену дозволяє його класифікація за певними критеріями. Зокрема, за сферами громадського життя розрізняють: правопорушення у сфері соціально-економічних відносин; у суспільно-політичній сфері; у сфері побуту і дозвілля тощо. За колом осіб виділяють: індивідуальні - вчинені однією особою; групові (колективні) – вчинені в результаті винного протиправного діяння членів певної групи, що характеризуються певним ступенем спільності інтересів, цілей, єдністю дій та особливостями суб’єктивної сторони кожного її члена. За об'єктами посягання (громадський правопорядок, міжнародний правопорядок тощо) виділяють, зокрема, такий особливий вид - міжнародні правопорушення. Так, міжнародні правопорушення - це винні протиправні діяння (дії або бездіяльність), які посягають на міжнародний правопорядок, суперечать нормам і принципам міжнародного права або власним зобов'язанням і заподіюють шкоду чи становлять небезпеку для суб'єктів міжнародного права або для усього міжнародного співтовариства. Види міжнародних правопорушень: міжнародні делікти (проступки) - наприклад, порушення торгових зобов'язань); міжнародні злочини - наприклад, работоргівля, піратство, міжнародний тероризм та ін.
Традиційним є виокремлення видів правопорушень саме за ступенем суспільної небезпечності (шкідливості), в результаті чого виділяють злочини та провини (проступки).
Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність) вчинене суб’єктом злочину (ст.11 Кримінального кодексу України). Особливість цього виду правопорушень полягає, передусім, у суспільній небезпечності діяння, що посягає на суспільний лад держави, її політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, правопорядок. Вичерпний перелік злочинів міститься в Кримінальному кодексі України. Тобто, злочином визнається лише таке суспільно небезпечно діяння, яке передбачено кримінальним законом і тягне за собою застосування заходів кримінального покарання.
Тому, якщо суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), не заборонене кримінальним законом, воно злочином не визнається. Відповідно проступки - це усі інші правопорушення, які не віднесені до злочинів. Тобто провина (проступок) - це суспільно шкідливе, винне діяння, яке суперечить вимогам норм права. Виокремлюють такі головні види проступків: адміністративні, дисциплінарні, матеріальні та цивільно-правові. Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Суб’єктами адміністративних проступків можуть бути фізичні та юридичні особи. Особливістю адміністративних проступків є те, що ці суспільно шкідливі діяння заважають здійсненню нормальної виконавчої і розпорядчої діяльності державних і громадських органів і організацій, посягають на суспільний або державний порядок, власність, права і законні інтереси громадян. Як правило, адміністративні проступки регулюються адміністративним, митним, фінансовим та іншими галузями законодавства (наприклад, порушення правил протипожежної безпеки; незаконне використання спеціальних технічних засобів; порушення правил діяльності на ринку цінних паперів; порушення митних правил тощо).
Дисциплінарні проступки — це суспільно небезпечні протиправні діяння, які полягають у невиконанні працівником (робітником, службовцем), виробничих, службових обов'язків, порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку. Тобто, врешті-решт, дисциплінарні проступки спрямовані на порушення трудової дисципліни, підрив якої завдає шкоди нормальній діяльності підприємств, установ, організацій. Зокрема, відповідно до ст.40, ст.46 Кодексу законів про працю України до дисциплінарних правопорушень відносять: систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони та ін. За загальним правилом, порушення трудової дисципліни вважається таким за умови, якщо воно відбулося у робочий час. Суб’єктами дисциплінарних правопорушень можуть бути тільки фізичні особи. Дисциплінарне правопорушення (проступок) – неправомірне винне діяння, що виявляється у невиконанні трудових обов'язків, які складають зміст трудової функції працівника, та порушенні норм трудового права (наприклад, поява на роботі працівника у нетверезому стані; вчинення прогулу тощо). Тому не слід вважати протиправним діянням невиконання трудових обов'язків працівником, зумовлене станом його здоров'я чи внаслідок недостатньої кваліфікації. Будь-які дії працівника, які відповідають законам чи іншим нормативно-правовим актам, є правомірними і не можуть кваліфікуватися як дисциплінарне правопорушення (наприклад, відмова від переведення на іншу роботу тощо).
Хоча дисциплінарні проступки мають багато спільного з матеріальними (здійснюються при виконанні трудових обов’язків працівників), проте на відміну від дисциплінарних (які спрямовані на порушення трудової дисципліни), матеріальні проступки заподіюють шкоду майновим інтересам підприємств, установ, організацій, а також майновим інтересам працівників. Тому матеріальні проступки - це суспільно небезпечні протиправні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережному) заподіянні шкоди майну підприємства, установи, організації, або заподіянні шкоди майновим інтересам працівника при виконанні ними трудових обов’язків. Шкода, завдана працівнику, полягає у повній чи частковій втраті заробітної плати, яка зумовлена: протиправними діями службової особи, винної в незаконному звільненні, переведенні працівника; протиправними діями керівника підприємства установи, організації, винного в несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць тощо (ст.134 Кодексу законів про працю України).
Цивільно-правові проступки - це суспільно небезпечні протиправні діяння, які полягають у порушенні громадянами і організаціями майнових і особистих немайнових відносин, що складаються між суб'єктами права і становлять для них матеріальну і духовну цінність (наприклад, невиконання зобов'язань за цивільно-правовим договором, поширення чуток, що принижують честь і гідність людини тощо). На відміну від злочинів цивільні проступки не мають вичерпного переліку в законодавстві. Залежно від характеру цивільно-правового порушення розрізняють: договірні правопорушення - пов'язані з порушенням зобов'язань сторін цивільно-правового договору; позадоговірні правопорушення — пов'язані з недодержанням або невиконанням вимог цивільно-правових норм.
Усі види правопорушень взаємопов’язані між собою, оскільки кожен з них є антиподом правомірної поведінки. Крім того, трапляються випадки, коли одним винним протиправним діянням особа скоює декілька правопорушень (наприклад, матеріальне правопорушення може потягнути одночасне порушення норм адміністративного та цивільного права тощо)