Механізм правового регулювання: його поняття та стадії

Правове регулювання здійснюється за допомогою відповідного механізму. Механізм правового регулювання - це процес поетапного перетворення вимог правових приписів у площину упорядкованості суспільних відносин, що здійснюється за допомогою системи взаємодіючих між собою правових засобів з метою забезпечення соціального компромісу. Як об’єктивне відображення руху правової дійсності, перетворення моделей поведінки в об’єктивні правові реалії суспільного життя, механізм правового регулювання виявляє глибинний взаємозв’язок між юридичною нормотворчістю, юридичним правом, правовідносинами, правореалізацією.
Зміст механізму правового регулювання передбачає наявність певної мети правового регулювання, досягнення якої здійснюється за допомогою системи правових засобів, що передбачає відповідне поєднання певних методів, способів та типів правового регулювання (правового режиму), які у сукупності спрямовані на забезпечення ефективності правової регуляції. До головних його правових засобів, (тобто таких, які складають основу регулятивної функції юридичного права), відносять: норми права, правовідносини, реалізацію норм права, застосування норм права. Кожен з цих засобів виконує специфічну функцію на певних стадіях механізму правового регулювання в процесі задоволення інтересів суб’єктів правовідносин та досягнення ефективності правової регуляції.
Тобто призначення такого особливого правового феномену, як «механізм правового регулювання», врешті-решт, полягає у досягненні ефективності правового регулювання. Об’єктивна необхідність його існування виявляється, передусім, у тому, аби система правових засобів сприяла безперешкодному досягненню мети, цілей правового регулювання, задоволенню позитивних інтересів і потреб відповідних суб’єктів.
Як особливий правовий феномен, правове регулювання – являє собою вольову діяльність відповідних компетентних суб’єктів, в процесі якої визначаються моделі суспільних відносин, докладаються зусилля до перетворення цих моделей в об’єктивну правову дійсність суспільного життя та оптимальним здобутком (підсумком) якої є фактичне досягнення модельованих результатів, тобто бажаного стану регульованих відносин.
Тому механізм правового регулювання, відображаючи рух правової дійсності, являє собою певний тривалий процес, що включає відповідні, взаємопов’язані між собою стадії:
І. Визначення правила поведінки. Змістом цієї стадії є формулювання правила поведінки, яке спрямоване на задоволення тих чи інших інтересів, які знаходяться в сфері права.
ІІ. Визначення гіпотези норми права (юридичного факту). Змістом цієї стадії є визначення відповідних спеціальних умов, за наявності яких настає дія загальних правил і які дозволяють перейти від загальних правил до більш конкретних ситуацій.
ІІІ. Визначення змісту правовідносин. Змістом цієї стадії є встановлення конкретного юридичного зв`язку з чітким розподілом суб`єктів на уповноважених та зобов`язаних.
ІV. Втілення актів реалізації норм права. Змістом цієї стадії є реалізація суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, за яких правове регулювання досягає своїх цілей – дозволяє інтересу суб`єкта задовольнитися. Реалізація норм права може здійснюватися у трьох формах – дотримання, виконання та використання.
V. Факультативна стадія. Вступає в дію лише у разі, якщо безперешкодна, безпосередня форма реалізації норм права шляхом звичайної правомірної поведінки неможлива, у зв`язку з чим виникає необхідність в правозастосовчій діяльності.
Таким чином, правове регулювання здійснюється заради досягнення певних результатів і тому являє собою особливий механізм, що передбачає відповідні стадії, кожна з яких характеризується використанням особливих правових засобів (норм права, правовідносин, актів реалізації прав та обов’язків, актів застосування норм права)