Правове регулювання як особлива форма правового впливу

Правове регулювання – це упорядкування суспільних відносин за допомогою системи правових засобів, що є проявом спеціально-юридичного впливу права на суспільне та державне життя. Своєю чергою, правовий вплив - процес впливу права на свідомість і поведінку індивідів, суспільне та державне життя, загалом. Тому правовий вплив і правове регулювання співвідносяться між собою, відповідно як ціле і його частина, оскільки право, крім спеціально-юридичного, здійснює ще виховний та інформаційно-мотиваційний вплив на свідомість людей.
Найважливішою ознакою правового регулювання, насамперед, є його тісний зв'язок з державою. Саме держава в особі її уповноважених органів, виходячи із об’єктивних потреб суспільного життя, шляхом правових форм закріплює загальні засади та основні засоби правового регулювання. Завдяки державі та її органам правове регулювання набуває таких специфічних рис, як усезагальність, обов’язковість, системність, цілеспрямованість, результативність та забезпеченість. Тісний зв’язок правового регулювання з державою зумовлює особливості його предмета - сукупності найбільш важливих для життєдіяльності суспільства та держави відносин, які потребують упорядкування за допомогою відповідного комплексу правових засобів.
Тісний взаємозв’язок правового регулювання з державою зумовлює такі його риси, як усезагальність, обов’язковість та забезпеченість, що зумовлено, насамперед, характером тих специфічних правових засобів (норм права, правовідносин, актів реалізації, застосування норм права), за допомогою яких воно здійснюється. Так, норми права визначаються основою, вихідною «юридичною базою» правової регуляції. Як загальнообов’язкові, формально-визначені правила поведінки, вони закріплюють юридичну модель правових зв’язків між суб’єктами правовідносин, їх права та обов’язки. Невиконання чи неналежне виконання приписів норм права тягне за собою юридичну відповідальність. В актах реалізації прав та обов’язків забезпечується та фактична, реальна правомірна поведінка суб’єктів у площині фактичних правовідносин, той результат, на який було спрямоване волевиявлення суб’єктів нормотворчої діяльності. Своєю чергою, якщо на шляху безпосередньої реалізації норм права зустрічаються перешкоди, акти застосування норм права забезпечують виникнення правовідносин, гарантують здійснення прав та обов’язків.
Функціональне призначення норм права, правовідносин, актів реалізації та застосування норм права, врешті-решт, зумовлює функціональне призначення правового регулювання, в цілому. У зв’язку з цим правове регулювання розглядається, як особлива форма правового впливу на суспільні відносини.
Тобто правове регулювання - це лише одна із форм впливу права на суспільні зв’язки. Предмет правового регулювання є вужчим за предмет правового впливу, оскільки право поряд із спеціально-юридичним, здійснює ще виховний та інформаційно-мотиваційний вплив на свідомість людей. Так, виховний аспект полягає у загальноідеологічному впливі усієї правової дійсності на особу, соціальну групу та спільноту, в цілому. Інформаційно-мотиваційний аспект характеризується впливом правової інформації на формування певних мотивів суб’єктів здійснювати певні дії чи утримуватися від їх здійснення тощо.