Правовідносини розуміють як врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, що охороняються і гарантуються державою.
Склад правовідносин – сукупність взаємопов’язаних елементів, без наявності яких, вони не розглядаються як правовідносини. Cеред елементів складу правовідносин, передусім, виділяють суб’єкти, об’єкти та зміст.
Суб’єкти правовідносин – це учасники правовідносин, завдяки взаємодії яких вони виникають, змінюються та припиняються. Аби стати учасником правовідносин, передусім, слід набути правосуб’єктність (правоздатність та дієздатність).
Об’єкти правовідносин – це те, заради чого правовідносини виникають, змінюються та припиняються (матеріальні інтереси та потреби). Предмети правовідносин – це певні матеріальні та нематеріальні блага, які слугують засобом або джерелом задоволення відповідних потреб суб’єктів.
Правоздатність – це визнана державою здатність бути учасником правовідносин, тобто здатність мати права та обов’язки.
Дієздатність – можливість реалізувати свою правоздатність, здатність власними діями набувати і здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки, яка включає угодоздатність та деліктоздатність. Угодоздатність – здатність особи укладати угоди; деліктоздатність – здатність особи нести юридичну відповідальність.
Юридичний зміст правовідносин відображає конкретно визначений правовий зв’язок, що існує між суб’єктами правовідносин через їх права і обов’язки, які закріплені в нормах права.
Фактичний зміст правовідносин -це реально здійснювані суб’єктами правовідносин діяння, спрямовані на реалізацію їх суб’єктивних прав та суб’єктивних юридичних обов’язків.
Юридичні факти – це передбачені гіпотезою правових норм конкретні обставини, з настанням яких виникають, змінюються або припиняються правовідносини
| Таблиця 18.1.
|
| Склад правовідносин – сукупність взаємопов’язаних ознак, без наявності яких, вони не розглядаються як правовідносини:
|
| Суб’єкти: фізичні особи, юридичні особи, спільноти, які на підставі норм права можуть володіти правосуб’єктністю
| Зміст: - Юридичний –суб’єктивні права та юридичні обов’язки (можливість певної поведінки уповноваженого суб’єкта, необхідність відповідних дій або необхідність утримання від заборонених дій зобов’язаного суб’єкта); -Фактичний – реальна поведінка суб’єктів
| Об’єкти: Духовні, матеріальні та інші соціальні блага, з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини і реалізують свої суб’єктивні права та юридичні обов’язки
| Юридичні факти: конкретні життєві обставини, передбачені гіпотезами норм права, які зумовлюють виникнення, зміну та припинення правовідносин (правомірні юридичні діяння та юридичні події)
|
| Таблиця 18.2.
|
| Юридичні факти виділяють:
|
| За юридичною природою
Правомірні юридичні факти –як юридичні акти та юридичні вчинки – є підставами виникнення, зміни та припинення правовідносин як правомірних юридичних діянь
Неправомірні юридичні факти -це злочини і проступки – є підставами неправомірних діянь – правопорушень
| За характером правових наслідків
Правоутворюючі -це конкретні життєві обставини, із настанням яких норма права пов’язує виникнення правовідносин Правозмінюючі - це конкретні життєві обставини, із настанням яких норма права пов’язує зміну правовідносин Правоприпиняючі -цеконкретні життєві обставини, із настанням яких норма права пов’язує припинення правовідносин
|
