Державний режим як складова частина форми держави

Як вказувалося, для вітчизняного державознавства 60-70-х р.р. ХХ ст. було характерним уявлення про форму держави як про інститут, що включає лише форму державного правління та форму державного устрою. У 80-х роках ХХ ст. політичний режим ототожнювався з державним режимом і розглядався як поняття, що характеризує сутність держави у якості її внутрішньої форми.
На сьогодні прийнято розрізняти політичний режим та державний режим (Таблиця 8.4.). Політичний режим є проявом процесу функціонування політичної влади. Державний режим - реальний прояв організаційно оформленої державної влади, процес функціонування державної влади. Адже лише в умовах демократії політична влада і державна влада - це не тотожні поняття.
Політичний режим, як складова частина «форми держави», безпосередньо взаємопов’язаний з таким суспільним феноменом як «суспільні інтереси», механізм реалізації та забезпечення яких знаходиться в основі політичної системи, зумовлюючи характер здійснення політичної влади та державної влади.
Політичний режим –це рівень гарантованості політичних прав і свобод особи, ступінь відповідності офіційних юридичних форм суспільно-політичним реаліям, кінцевий політичний стан у суспільстві, який складається в результаті взаємодії і протиборства різних політичних сил, функціонування всіх політичних інститутів та характеризується ставленням cуб’єктів політичної системи, (передусім, первинних) до духовно-моральних та правових основ державного і громадського життя, що врешті-решт, виявляється в процесі реалізації політичної влади, як правило, у домінуванні:
- цивілізованих методів здійснення політичної влади (прийняття консенсуальних, правових рішень в процесі вирішення болючих питань суспільства і держави узгоджувальними комісіями із представників держави та суспільства тощо);
- чи, навпаки, неправових методів її здійснення (застосування силового варіанту вирішення конфліктних ситуацій тощо).
Форма державного режиму тісно взаємопов’язана з особливостями соціально-політичного механізму реалізації суспільних інтересів (індивідуальних, групових та загальносоціальних), характер якого, врешті-решт, зумовлює, характер здійснення державної влади (влада здійснюється в інтересах однієї особи, групи осіб або усього загалу, усієї спільноти).
Панівні політичні сили, що прийшли до державної влади, самі визначають конкретні способи і методи, за допомогою яких вони можуть досягти вирішення тих чи інших завдань держави. Вибір таких способів досягнення тих чи інших завдань і цілей значною мірою залежить від рівня політичної і правової культури представників державної влади, від рівня їх професійних знань і умінь в процесі реалізації державної політики тощо. Проте досягти праведних завдань і цілей суспільства і держави без застосування правових, цивілізованих методів їх досягнення є неможливим.
Опанувати багатогранну природу державного режиму дозволяє класифікація за наступними критеріями:
1. В залежності від характеру методів, за допомогою яких здійснюється державна влада виділяють – державний режим, що здійснюється за допомогою цивілізованих, правових методів та державний режим, що здійснюється за допомогою не правових методів.
Державний режим, що здійснюється за допомогою цивілізованих способів та прийомів – характеризує такий стан державного життя, за якого державна влада здійснюється за допомогою цивілізованих способів та прийомів з метою реалізації загальнолюдських інтересів.
Це процес реалізації державної політики, здійснення основних завдань, цілей і функцій держави за допомогою режиму верховенства права та правового закону, законності й правопорядку, забезпечення прав й свобод людини і громадянина, інших загальнолюдських, духовно-моральних цінностей тощо.
Державний режим, що здійснюється за допомогою неправових способів та прийомів – це сукупність форм і засобів, за допомогою яких державна влада реалізується у вузькогрупових, індивідуальних інтересах тощо. Це процес реалізації державної політики шляхом здійснення нецивілізованих, деспотичних, тиранічних та інших неправових прийомів, що об’єктивується відступом від вимог права, прийняттям не правових законів, та призводить до свавілля, обмеження прав і свобод особи, спільноти тощо.
2. В залежності від характеру принципів, на підставі яких здійснюється державна влада виділяють демократичний державний режим та антидемократичний державний режим.
Демократичний державний режим – це вид державного режиму, що характеризує такий стан державного життя, за якого державна влада здійснюється на засадах народовладдя, поділу влади, на основі рівної участі громадян, громадських організацій, партій в управлінні державою, з урахуванням принципу ідеологічного плюралізму.
У сучасний період його головними різновидами є:
- ліберально-демократичний державний режим, де домінують свобода і рівність; насамперед, свобода підприємницької діяльності, рівність суб’єктів підприємництва, рівність усіх форм власності тощо; (якщо справедливість розуміти як демократію свободи і рівності);
- соціал-демократичний державний режим, де домінують доброчесність і свобода; насамперед, свобода підприємницької діяльності та поміркована система оподаткування; (якщо справедливість розуміти як демократію доброчесності і свободи).
Антидемократичний державний режим - це вид державного режиму, який характеризує такий стан державного життя, за якого державна влада, здійснюється на засадах єдиновладдя, узурпації влади, порушення прав громадян, домінування класових цінностей, політичних репресій тощо.
Його різновидами є деспотичний, фашистський, тиранічний, диктаторський, тоталітарний та інші; так, за авторитарного державного режиму усі функції управління суспільством концентруються в руках однієї особи, органу, групи осіб тощо; за тоталітарного - відзначається жорсткий контроль з боку держави в усіх сферах життя суспільства, що призводить до значного обмеження прав і свобод особи, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх верств населення тощо

ної влади. Державний режим - реальний прояв організаційно оформленої державної влади, процес функціонування державної влади. Адже лише в умовах демократії політична влада і державна влада - це не тотожні поняття.
Політичний режим, як складова частина «форми держави», безпосередньо взаємопов’язаний з таким суспільним феноменом як «суспільні інтереси», механізм реалізації та забезпечення яких знаходиться в основі політичної системи, зумовлюючи характер здійснення політичної влади та державної влади.
Політичний режим –це рівень гарантованості політичних прав і свобод особи, ступінь відповідності офіційних юридичних форм суспільно-політичним реаліям, кінцевий політичний стан у суспільстві, який складається в результаті взаємодії і протиборства різних політичних сил, функціонування всіх політичних інститутів та характеризується ставленням cуб’єктів політичної системи, (передусім, первинних) до духовно-моральних та правових основ державного і громадського життя, що врешті-решт, виявляється в процесі реалізації політичної влади, як правило, у домінуванні:
- цивілізованих методів здійснення політичної влади (прийняття консенсуальних, правових рішень в процесі вирішення болючих питань суспільства і держави узгоджувальними комісіями із представників держави та суспільства тощо);
- чи, навпаки, неправових методів її здійснення (застосування силового варіанту вирішення конфліктних ситуацій тощо).
Форма державного режиму тісно взаємопов’язана з особливостями соціально-політичного механізму реалізації суспільних інтересів (індивідуальних, групових та загальносоціальних), характер якого, врешті-решт, зумовлює, характер здійснення державної влади (влада здійснюється в інтересах однієї особи, групи осіб або усього загалу, усієї спільноти).
Панівні політичні сили, що прийшли до державної влади, самі визначають конкретні способи і методи, за допомогою яких вони можуть досягти вирішення тих чи інших завдань держави. Вибір таких способів досягнення тих чи інших завдань і цілей значною мірою залежить від рівня політичної і правової культури представників державної влади, від рівня їх професійних знань і умінь в процесі реалізації державної політики тощо. Проте досягти праведних завдань і цілей суспільства і держави без застосування правових, цивілізованих методів їх досягнення є неможливим.
Опанувати багатогранну природу державного режиму дозволяє класифікація за наступними критеріями:
1. В залежності від характеру методів, за допомогою яких здійснюється державна влада виділяють – державний режим, що здійснюється за допомогою цивілізованих, правових методів та державний режим, що здійснюється за допомогою не правових методів.
Державний режим, що здійснюється за допомогою цивілізованих способів та прийомів – характеризує такий стан державного життя, за якого державна влада здійснюється за допомогою цивілізованих способів та прийомів з метою реалізації загальнолюдських інтересів.
Це процес реалізації державної політики, здійснення основних завдань, цілей і функцій держави за допомогою режиму верховенства права та правового закону, законності й правопорядку, забезпечення прав й свобод людини і громадянина, інших загальнолюдських, духовно-моральних цінностей тощо.
Державний режим, що здійснюється за допомогою неправових способів та прийомів – це сукупність форм і засобів, за допомогою яких державна влада реалізується у вузькогрупових, індивідуальних інтересах тощо. Це процес реалізації державної політики шляхом здійснення нецивілізованих, деспотичних, тиранічних та інших неправових прийомів, що об’єктивується відступом від вимог права, прийняттям не правових законів, та призводить до свавілля, обмеження прав і свобод особи, спільноти тощо.
2. В залежності від характеру принципів, на підставі яких здійснюється державна влада виділяють демократичний державний режим та антидемократичний державний режим.
Демократичний державний режим – це вид державного режиму, що характеризує такий стан державного життя, за якого державна влада здійснюється на засадах народовладдя, поділу влади, на основі рівної участі громадян, громадських організацій, партій в управлінні державою, з урахуванням принципу ідеологічного плюралізму.
У сучасний період його головними різновидами є:
- ліберально-демократичний державний режим, де домінують свобода і рівність; насамперед, свобода підприємницької діяльності, рівність суб’єктів підприємництва, рівність усіх форм власності тощо; (якщо справедливість розуміти як демократію свободи і рівності);
- соціал-демократичний державний режим, де домінують доброчесність і свобода; насамперед, свобода підприємницької діяльності та поміркована система оподаткування; (якщо справедливість розуміти як демократію доброчесності і свободи).
Антидемократичний державний режим - це вид державного режиму, який характеризує такий стан державного життя, за якого державна влада, здійснюється на засадах єдиновладдя, узурпації влади, порушення прав громадян, домінування класових цінностей, політичних репресій тощо.
Його різновидами є деспотичний, фашистський, тиранічний, диктаторський, тоталітарний та інші; так, за авторитарного державного режиму усі функції управління суспільством концентруються в руках однієї особи, органу, групи осіб тощо; за тоталітарного - відзначається жорсткий контроль з боку держави в усіх сферах життя суспільства, що призводить до значного обмеження прав і свобод особи, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх верств населення тощо