Народ та політичні партії як суб’єкти політичної системи суспільства

Рух соціального розвитку в історичному розрізі відбувався в бік розширення демократичних засад. Сучасна демократична держава, як правило, не єдина політична організація у суспільстві, оскільки вона завжди перебуває в оточенні інших суб’єктів політичної діяльності, які разом з державою та її органами і посадовими особами беруть безпосередню участь у здійсненні політичної влади.
Політична система суспільства взаємопов’язана з політичним режимом, який характеризується якісною та кількісною мірою участі народу, націй, соціальних прошарків і груп у політичній діяльності, а також методами здійснення політичної влади, тобто, іншими словами, характером і способами взаємодії держави, особи та суспільства. У зв’язку з цим виділяють авторитарні, тоталітарні та демократичні політичні режими. За авторитаризму та тоталітаризму, (які функціонують на основі пріоритету класових, національних чи релігійних цінностей тощо), народ такої можливості позбавлений, і тому уся політична влада концентрується в руках державного апарату або окремих осіб. Тобто лише в умовах демократії політична влада і державна влада - це не тотожні поняття і лише в умовах демократичного політичного режиму у народу є реальна можливість брати участь у здійснення політичної влади.
У зв’язку з цим, слід зауважити на особливій значущості у структурі первинних суб’єктів політичної системи за демократичного політичного режиму народу як центрального інституту політичної системи. Зокрема, народ вважається суб’єктом політичної системи тоді, коли він бере участь у вирішенні питань, що мають суспільне значення - участь у загальнодержавних і місцевих референдумах, у виборах, у створенні політичних партій тощо (Таблиця 7.8.).
Тому у демократичному суспільстві політична влада розглядається як явище більш ширше, ніж влада державна, оскільки демократія (влада народу) надає реальні, фактичні можливості народу брати участь у політичній діяльності та впливати на політичний розвиток суспільства. В демократичному суспільстві суверенітет держави обмежений суверенітетом народу, якому і належить визначати основи державного і суспільного ладу.
Загальною основою народовладдя є громадянське суспільство, а його вихідними засадами - принципи: верховенства права, національного суверенітету, народного суверенітету, поділу та взаємодії влад, принцип суспільного плюралізму, рівності усіх громадян перед законом та інші.
Крім того, в умовах демократії у структурі первинних суб’єктів політичної системи велике значення відіграють такі канали реального впливу на процес реалізації політичної влади як політичні партії.
Політичні партії – це об’єднання громадян прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формування органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі (Закон України «Про об’єднання громадян» від 16.06.92 р.).
Політичні партії виступають найбільш активними суб’єктами політичної системи, оскільки вони виражають політичну волю громадян, беруть участь у виборах та інших політичних заходах тощо, тобто головною метою їх створення є реалізація політичної діяльності. Саме політичні партії прагнуть здобути і утримати державну владу, здійснювати вплив на формування державної політики. Членами політичної партії можуть бути лише громадяни України (Закон України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 р.).
Політичні партії мають свою програму, систему цілей, які ними активно пропагуються, розгалужену внутрішню організаційну структуру.
Політичні партії – це необхідний атрибут політичного життя, що зумовлюється, передусім, їх призначенням, яке полягає:

1. у здійсненні ними функцій представництва інтересів різних соціальних груп на загальносоціальному рівні;
2. в їх активній діяльності щодо інтеграції соціальних груп, підвищення рівня організованості політичного життя, залучення до політичної діяльності широких верств населення.

Політичні партії поділяють за спрямованістю їх програми і діяльності (на ультра ліві, ліві, центристські, праві, ультра праві), за представництвом у вищих органах влади (на правлячі та опозиційні), за методами втілення своїх програмних цілей (революційні, реформаторські).
При цьому партії можуть бути:

1. класовими, тобто представляти інтереси соціальних верств, які виокремлюються за своїм місцем у структурі виробничих відносин (селянські, робітничі, партії середнього класу, партії малого, середнього і великого бізнесу тощо);
2. проблемними, тобто зорієнтованими на вирішення актуального соціального завдання (екологічні партії тощо);
3. державно-патріотичними, тобто зорієнтованими на мобілізацію представників усіх соціальних верств і груп щодо забезпечення цілісності та стабільності держави; (такі партії, як правило, з’являються в історичні моменти, коли виникає реальна чи надумана загроза життєздатності суспільства та держави тощо);
4. такими, що формуються навколо певної харизматичної політичної фігури (партія БЮТ тощо) та ін.

Саме партії пов’язують державу з суспільством, оскільки під час виборчих кампаній (в умовах пропорційних та змішаних виборчих систем) партії змагаються між собою за місця в представницьких органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Виборча система – це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб (Таблиця 7.9.).