Форма державного правління: поняття та види

Форма держави зумовлена її змістом, що, своєю чергою, пов`язаний з її походженням, а також з її метою, призначенням, а врешті-решт – з її сутністю.
На сьогодні панівною є думка, згідно з якою форма держави включає три складові: форму державного правління; форму державного режиму; форму державного устрою (Таблиця 8.1).
При цьому такий підхід до визначення форми держави склався історично, починаючи ще від Арістотеля. Розглядаючи різні форми державного правління, мислитель стародавнього світу Арістотель пов’язував їх з політичною системою: «Оскільки форма державного устрою - це те ж саме, що політична система, остання ж уособлюється з верховною владою в державі, звідси неминуче витікає, що ця верховна влада має бути в руках або одного, або декількох, або більшості...».
Питання щодо форми державного правління як однієї із складових поняття форми держави також варто розглядати саме в контексті вивчення держави як особливої форми політичної організації суспільства. Джерелом державної влади може бути визнана воля однієї особи, певної панівної верстви або усього народу. Такий підхід до критеріїв виділення форм державного правління склався історично, ще за часів Стародавнього світу та епохи середньовіччя. З одного боку, здавалося суттєвим, число пануючих (правителів) – одна особа, група осіб, більшість, а з іншого, - характер правління (у чиїх інтересах правлять – в особистих, вузько-групових чи загально-соціальних); відповідно виділяли три пари форм державного правління, які мають тенденцію переходити одна в одну за законом кругообігу: монархія - в тиранію, аристократія - в олігархію, демократія – в охлократію; при цьому мислителі вважали змішану форму як гармонійне поєднання монархічних, аристократичних та демократичних елементів; (зокрема, Нікколо Макіавеллі зазначав, що „...Лікург встановив своїми законами у Спарті порядок, за яким і Цар, і Аристократи, і Народ отримали кожен свою частину, так що держава його проіснувала більш ніж вісімсот років у великій шані та в повному спокої...”). Крім того, форми держави виокремлювали також за психологічною основою їх існування: «Як для республіки потрібна доброчесність, для монархії – честь, так для деспотичного правління потрібен страх».
На сьогодні форму державного правління розрізняють, передусім, за вихідними засадами організації, співвідношення та взаємодії відповідних вищих органів державної влади, (які виявляють, у чиїх інтересах здійснюється державна влада) (Таблиця 8.2.).
Принцип поділу влади, що впроваджується в умовах демократії з метою недопущення узурпації та свавілля влади, покликаний сприяти політичній стабілізації соціальної системи, створюючи тим самим так званий зворотній зв’язок між державою і суспільством.
Державна влада єдина, що зумовлено єдністю її джерел і мети, неподільністю державного суверенітету. Принцип поділу влади, створюючи, відповідний баланс між гілками влади, передусім, спрямований на забезпечення легітимності державної влади, на створення умов для стабілізації політичного клімату та активізацію зворотного зв’язку між державою і народом, на визначення певного місця кожному органу держави в залежності від його призначення та наділення органів держави відповідним колом функціональних повноважень.
Впродовж усієї багатовікової історії розвитку державності існує проблема пошуку найкращої державної «форми», «моделі», «системи» тощо.
Практика демократичного державотворення передбачає існування великої кількості специфічних державних форм, які в умовах конкретних історичних реалій є проявом особливості відповідних соціальних систем; тобто державна форма зумовлена в кожній окремо взятій країні світу цілою сукупністю різних за характером чинників (політичних, економічних, національних, релігійних та ін.), а тому і практика державотворення, поки що не знає єдиного стандарту організації влади в правовій державі.
Водночас все ж таки існують критерії класифікації державних моделей правового характеру. Серед таких головних критеріїв класифікації виділяють відповідний характер принципу поділу влади (Таблиця 8.3.).
За часткової моделі поділу влади вирішального значення, як правило, набуває парламентська більшість, яка за наявності політичної структурованості суспільства, здійснює функції політичного центру та стає справжнім фактором стабільності політичної системи.
Жорстка модель поділу влади, що існує в умовах президентської республіки, передбачає наявність двох органів первинного представництва – Президента та органу законодавчої влади, кожен з яких має певну окреслену законодавством компетенцію. Водночас за цієї моделі функції політичного центру здійснює система взаємодії, співпраці та взаємоконтролю усіх гілок влади, і при цьому передбачена наявність, насамперед, конституційно-наглядових органів.
Щодо змішаної системи поділу влади, (котра, як правило, характерна для багатопартійних політичних систем), слід зазначити, що кожна її модель має свої особливості в залежності від певного рівня політичного, соціально-економічного, культурного розвитку певного суспільства.
Таким чином, на сьогодні форми державного правління розрізняють, передусім, за вихідними засадами організації, співвідношення та взаємодії відповідних вищих органів державної влади