Система - цілісна єдність взаємопов’язаних між собою елементів; структура – це спосіб упорядкування елементів, що характеризується певною стійкістю; поняття «система» охоплює, як її внутрішні структурні зв’язки (співвідношення, взаємозв’язок і взаємодію її складових елементів, їх цілісний характер), так і зовнішні структурні зв’язки (за яких дана система розглядається як складова системи вищого порядку.
В суспільстві діє розмаїта система інтересів, які постійно взаємодіють
між собою та прагнуть до втілення саме своїх власних:
- загальні (спільні, загальносоціальні) інтереси (на відміну від індивідуальних та групових, які, врешті - решт, сприяють процесам роз’єднання у суспільстві) - це такі вимоги суспільної життєдіяльності, що спрямовані на формування соціальної інтеграції та взаємодії;
- групові інтереси пов’язують з спільністю умов життя на певній території відповідної кліматичної зони, схожістю виконуваних фахових функцій, приналежністю до певного соціального утворення тощо; (усе це, своєю чергою, тягне за собою подібність не лише інтересів, але й інших ознак – традицій, звичаїв тощо), тобто усього того, що немовби „зчіплює” членів групи між собою);
- індивідуальні інтереси відображають особливість кожної людини як конкретної, творчої особистості, кожної особи як окремого індивіда з його різноманітними потребами тощо.
Категорія «політика» (в перекладі з грецької мови „політика” – означає „державні чи суспільні справи”) має багато визначень:
- це мистецтво управляти державою, мистецтво можливого;
- це спосіб організації та здійснення влади;
- є цариною суспільного життя, де відбувається боротьба, змагання за державну владу, здійснюється з приводу і для досягненя державної влади;
- це мистецтво віднайти у великому розмаїтому просторі існуючих колізій, конфліктів, антагонізмів, конфронтації і протистоянь, (які, справді, вирують у будь-якому суспільному організмі, як на мікро -, так і на макро- рівні; і особливо на етапі його формування або переходу від однієї соціальної системи до іншої), відповідно те, що знівелює, пом’якшить усі «гострі кути», допоможе порозумітися, віднайти вихід, компроміс.
Політична система – це соціально-політичний механізм реалізації розмаїтих суспільних інтересів та здійснення політичної влади; соціально-політичний механізм, за допомогою якого в надрах суспільства зароджуються відповідні політичні сили, спроможні просувати суспільство у взаємодії з такою особливою його політико-правовою організацією, якою є держава, у напрямі прогресу, демократії та свободи.
Політична культура – це система цінностей, політичних ідей, символів, переконань, які прийняті членами політичної спільноти, що використовуються для регуляції їх діяльності і відносин.
Політична партія – це громадське об’єднання, створене з метою участі громадян у політичному житті суспільства та представництва інтересів громадян в органах державної та органах місцевого самоврядування. Головними цілями політичної партії є завоювання влади конституційним шляхом, формування громадської думки, політична освіта і виховання громадян, висування кандидатів на виборах у законодавчі (представницькі) органи державної влади і представницькі органи місцевого самоврядування, участь у виборах до цих органів тощо.
Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та ін. спільних інтересів.
Виборча система – це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб. Традиційними виборчими системами є мажоритарна, пропорційна та змішана.Пропорційна виборча система передбачає утворення багатомандатних округів і забезпечує представництво партій у виборних органах відповідно до їх популярності у виборців. Змішана виборча система означає схрещення елементів мажоритарної (безпартійної) та пропорційної (партійної) виборчої систем.
Легітимація (від лат. legitimus - законний) – визнання або підтвердження відповідності праву або законності якогось органу влади, державно-політичного рішення, повноважень громадських представників, прийняття учасниками політичної взаємодії умов та правил гри тощо; легітимація влади – це визнання або підтвердження законності чиїхось прав, повноважень; це згода громадян з правом певних осіб справляти визначальний вплив на інших; тобто це виправданість, правомірність застосування сили та обмеження нею свободи людей.
Легальність (від лат. Lex - закон) – відповідність чинним законам, прийнятність якогось політичного явища чи події, попри те, що вони можуть комусь не подобатись; настає внаслідок здійснення встановлених процедур легітимації – дотримання законів і регламентів, офіційної реєстрації у відповідних державних органах тощо
| Таблиця 7.1.
|
| Система інтересів, які існують у будь-якому суспільстві
|
| Усезагальні (спільні) інтереси(на відміну від індивідуальних та групових, які, врешті - решт, сприяють процесам роз’єднання у суспільстві) - це такі вимоги суспільної життєдіяльності, що спрямовані на формування соціальної інтеграції та взаємодії.
|
| Індивідуальні інтереси відображають особливість кожної людини як конкретної, творчої особистості, кожної особи як окремого індивіда з його різноманітними потребами тощо.
| Групові інтереси пов’язують з спільністю умов життя на певній території відповідної кліматичної зони, схожістю виконуваних фахових функцій, приналежністю до певного соціального утворення тощо; (усе це, своєю чергою, тягне за собою подібність не лише інтересів, але й інших ознак – традицій, звичаїв тощо), тобто усього того, що немовби „зчіплює” членів групи між собою).
|
| Таблиця 7.2.
|
| Співвідношення політичної влади та державної влади за політичного режиму, що здійснюється на засадах народовладдя та за допомогою правових методів
|
| Влада політична
| Влада державна
|
| Це поняття є ширшим, оскільки політична влада здійснюється усіма безпосередніми учасниками політичної влади
| Це поняття є вужчим, оскільки принцип державного суверенітету обмежується принципом народного суверенітету
|
| Таблиця 7.3.
|
| Політична система - („ політика” в пер. з грецького – державні або суспільні справи) - особливий соціально-політичний механізм забезпечення усезагальних суспільних інтересів шляхом правових (цивілізованих) засобів вирішення конфліктних питань у розвинутому суспільстві, що спрямований не на загострення відносин між його учасниками, не на роз’єднання, а на перетворення суспільства у єдиний цілісний організм, та становить єдність чотирьох взаємодіючих підсистем (структура політичної системи у широкому значенні цього поняття):
|
| Інституційна Підсистема
включає народ, політичні партії, групи інтересів, представницькі органи держави та місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи та ін.
| Ідеологічна підсистема
включає політичну свідомість, культуру, пануючу у суспільстві політичну ідеологію тощо.
| Інформаційно- комунікативна підсистема
встановлює зв’язок між інститутами політичної системи, що виявляється у різних видах і формах політичних відносин.
| Регулятивна підсистема
включає політичні норми і традиції, правові норми, політичні принципи, норми моралі тощо.
|
| Таблиця 7.4.
|
| Структура політичної системи України (у вузькому її розумінні)
|
| Первинні (безпосередні) суб’єкти політичної системи
| Вторинні суб’єкти політичної системи
|
| Громадяни Народ Політичні партії Представницькі органи державної влади (первинного та похідного представництва) Органи місцевого самоврядування
| Громадські організації, трудові колективи та ін.
|
| | Таблиця 7.5.
|
| Класифікація політичних систем
|
| Критерій
| Види політичних систем
|
| В залежності від типу політичної культури
| однорідна, перехідна, змішана політичні системи.
|
| В залежності від основоположних засад, на підставі яких реалізується політична влада, в залежності від характеру співвідношення та взаємозв’язку між первинними суб’єктами політичної системи
| виокремлюються демократичні та антидемократичні політичні системи.
|
| В залежності від характеру методів, способів реалізації політичної влади
| соціально-демократичні, ліберальні, комуністичні, тоталітарні, авторитарні політичні системи.
|
| В залежності від налагодженості соціально-політичного механізму узгодження розмаїтих суспільних інтересів, від здатності політичної системи інтегрувати суспільство, від наявності зворотнього зв’язку між державою та народом виокремлюються
| розвинені, динамічні політичні системи та політичні системи, які знаходяться на етапі становлення
|
| Таблиця 7.6.
|
| Види політичної опозиції:
|
| Радикальна політична опозиція
| Нерадикальна політична опозиція
|
| Ставить за мету зміну суспільного ладу, зокрема, форм власності на засоби виробництва, або державного ладу, зокрема, форми правління чи державного устрою
| Прагне до зміни форм, методів, темпів здійснення державної політики, її певної переорієнтації, до заміни осіб, що очолюють вищі органи державної влади
|
| Таблиця 7.7.
|
| ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВИ ЯК СУБ’ЄКТА ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ: Особливості держави (в порівнянні з іншими носіями політичної влади) безпосередньо залежать від тієї мети, яку ставить перед собою держава:
|
| Мета держави – (людина, загальнолюдські цінності або класові цінності)
|
| Особливості державної влади, які визначають місце держави в політичній системі – суверенність, універсальність, здатність владно-примусового впливу на поведінку людей;
|
| Державна влада має бути інституційним вираженням загальної, спільної для всіх людей волі, інтегруючою основою, яка скріплює суперечливі фрагменти соціуму в сталу цілісність.
|
| Таблиця 7.8.
|
Народовладдя, його вихідні засади та форми Народовладдя (демократія) як влада, що здійснюється народом, характеризується:
- Загальною основою його організації є громадянське суспільство.
- Вихідними засадами народовладдя є принцип верховенства права, принцип національного суверенітету, принцип народного суверенітету, принцип поділу та взаємодії влад, принцип суспільного плюралізму, принцип рівності усіх громадян перед законом, рівності виконання усіма громадянами громадянських обов’язків та ін.
Наявність особливого механізму реалізації народовладдя, що здійснюється через відповідні форми: безпосередню і представницьку форми демократії.БЕЗПОСЕРЕДНЄ (ПРЯМЕ)Народ здійснює владу безпосередньо: через форми народної нормотворчості (референдум);через форми народного державотворення (вибори) ПРЕДСТАВНИЦЬКЕ (НЕПРЯМЕ)Народ здійснює владу через органи держави та органи місцевого самоврядування;Президент України, Верховна Рада України, органи місцевого самоврядування – це органи первинного представництва відповідно на рівні держави та на рівні суспільства.
|
| Таблиця 7.9.
|
| Виборча система – це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб.
|
| Традиційними виборчими системами є мажоритарна, пропорційна та змішана.
|
| Пропорційна виборча система передбачає утворення багатомандатних округів і забезпечує представництво партій у виборних органах відповідно до їх популярності у виборців. Змішана виборча система означає схрещення елементів мажоритарної (безпартійної) та пропорційної (партійної) виборчої системи.
|
