Поняття , сутність та ознаки держави

Ще на початку ХХ ст. Л.Гумплович у «Загальному вченні про державу» висловив думку, що вчення про відмінність держав є хитким, як і визначення понять держави. Така точка зору залишається актуальною, оскільки держава є одним з самих багатогранних і динамічних соціальних явищ у суспільстві.

У сучасній науці під терміном (словом) "держава" розуміють:

─ по-перше, визначений спосіб організації суспільства, основний елемент політичної системи, порядок створення публічної влади, яка розповсюджується на все суспільство, виступає від імені суспільства і діє на основі організованого і легітимного примусу;

─ по-друге, сукупність офіційних органів влади (парламент, уряд, суди) із характерною для них структурою, що діють у масштабах усієї країни;

─ по-третє, держава може бути представлена як юридична особа, як своєрідна корпорація, що відрізняється від інших корпорацій лише більшими масштабами;

─ по-четверте, як суб'єкт міжнародного публічного права це специфічна юридична особа зі своїми властивими інтересами, носій суверенітету і юридична персоніфікація певного народу (держава-нація) у міжнародних стосунках;

─ по-п'яте, як "живий біологічний механізм". За цим підходом суспільство ототожнюється з організмом, а держава є основним органом, що забезпечує життєздатність громадян.

Сьогодні у політико-правовій літературі можна віднайти різноманіття понять держави. Традиційним можна вважати наступні.

Держава— це суверенна, політико-територіальна організація суспільства, що наділена владою, яка здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм та забезпечує захист і узгодження суспільних, групових та індивідуальних інтересів, при необхідності, опорі застосовуючи примус (О. Ф. Скакун).

Держава — це територіальна, суверенна організація політичної влади в неоднорідному суспільстві, що з допомогою законів робить свої веління обов'язковими, забезпечує їх організованим примусом і володіє монополією на збір податків (О.Ф. Черданцев).

На думку В.С. Нерсесянца держава в цілому охоплює єдність трьох елементів: населення держави (нація, державно-організований народ),державної території, державної влади. Погоджуючись із підходами названих авторитетних державознавців до визначення держави, спробуємо проаналізувати основні ознаки держави, які дають можливість дати юридичну характеристику терміно-поняттю «держава».

Визначення ознак держави не є дискусійною проблемою сучасної правової науки. Майже усі державознавці виділяють наступні ознаки.

1. Територія — матеріальна основа існування держави. Сама територія не породжує державу, вона тільки створює простір, у межах якого держава поширює владу на населення. Територія породжує громадянство — юридичний зв'язок особи з державою, що виражається у встановленні спільних прав і обов'язків, основним її призначенням є здійснення владних, управлінських функцій у суспільстві. Лише ізраїльські вчені-державознавці не визнають (із політичних міркувань) територію як основу «життєздатності» держави.

2. Населення, яке пов'язане з державою громадянством чи підданством.

3. Держава має організацію особливої публічної влади: держава — це така публічна влада, яка не зливається з суспільством, а стоїть над ним; це система спеціальних професійних органів як єдине ціле, що виконує функції, пов'язані з управлінням суспільними справами; держава формально зовні представляє все суспільство.

4. Це організація влади, яка має у своєму підпорядкуванні апарат примусу (армія, поліція, виправні установи), побудований на правовій основі.

5. Не менш важливою ознакою держави є суверенітет – політико-правова властивість державної влади, що виявляється в її:

- верховенстві (відсутності іншої, більш високої, чим державна, влади на території країни, можливості скасовувати рішення іншої суспільної влади);

- незалежності (можливості самостійно приймати рішення усередині країни і за її межами під час дотримання норм міжнародного права і суверенітету інших країн);

- неподільності та єдності (єдності влади загалом і тільки функціональному поділі гілок влади);

- повноті (поширенні державної влади на всі сфери державного життя і на все населення країни);

- рівноправності в зовнішніх відносинах (наявності в міжнародних відносинах таких же прав і обов’язків, як і інших держав).

6. Наявність загальнообов'язкових правил поведінки (правових норм), які розробляє, приймає і охороняє держава. Вони визначають сферу відносин, що охороняються державою, роблять державні рішення обов'язковими на рівні суспільства та встановлюють можливі міри покарання за порушення встановлених норм. Без права, законодавства держава не в змозі ефективно управляти суспільством, забезпечувати виконання прийнятих нею рішень.

Крім перелічених основних ознак, іноді вказуються допоміжні: державна символіка, грошова одиниця, мова, традиції, норми моралі та ін. З цього переліку лише державна символіка (гімн, герб, прапор) є ознакою держави. Грошова одиниця у сучасному світі вже не характеризує державу. Мова, традиції, норми моралі та інше – скоріше ознаки нації, країни, а не держави.

Таким чином, можна зробити висновок, що в юридичному сенсі держава – це універсальна політична, публічна та суверенна організація володарювання, яка складається зі спеціально створених органів і установ, що володіють правом встановлення певного правопорядку, його підтримування та захисту, зокрема, за допомогою примусових засобів.

Повертаючись до пізнання сутності держави, слід наголосити, що сутність будь-якого явища – це сукупність його внутрішніх характерних рис і властивостей, без яких явище втрачає свою особливість, своєрідність. З’ясування сутності держави припускає виокремлення головного і визначального в процесі як виникнення, так і подальшого розвитку функціонування держави.

З моменту виникнення держави визначились два аспекти її сутності:

─ класовий аспект — захист інтересів економічно домінуючого класу при допомозі легітимного організованого примусу. Такий підхід відображає ідею держави як знаряддя економічно і політично пануючого класу.

─ загальносоціальний — захист інтересів всього суспільства, забезпечення всіх благ громадян; підтримка громадського порядку, виконання інших суспільних потреб.

Оцінюючи ці два підходи, слід зазначити, що в сутності держави залежно від історичних умов першорядним може стати або класова основа (насильство), що характерно для експлуататорських держав, тоталітарних держав «соціалістичної орієнтації», або загальносоціальне (компроміс), що усе більше виявляється в сучасних посткапіталістичних і постсоціалістичних суспільствах.

Зміст діяльності сучасної демократичної держави набув нових якостей, а саме:

─ держава стала на шлях подолання суспільних протиріч не насильницькими методами, а на основі досягнення компромісу, терпимості, сприяння розвитку громадянського суспільства;

─ вона у своїй діяльності широко використовує такі загальнодемократичні ідеї та інститути, як розподіл влади, плюралізм думок, авторитетне становище суду, гласність;

─ основу діяльності держави складає захист всіма засобами людини праці, соціальний захист усіх громадян;

─ на міжнародній арені держава проводить політику, побудовану на взаємних уступках, компромісах, спільних домовленостях з іншими країнами.

Отже, сутність держави, на думку професора О. Ф. Скакун, — це внутрішній зміст діяльності цього інституту, який виражає єдність загальносоціальних і групових (класових) інтересів людей. Сутність держави має свою динаміку, вона залежить від певного стану суспільства, від соціальних завдань та конкретизується, насамперед, у відповідних напрямах діяльності держави, в її функціях.