Поліцейська держава

Поняття правової і поліцейської держави застосовується до реальних сучасних держав. Протилежністю правової держави є поліцейська держава. Це такий тип, де влада мінімально обмежена свободою підвладних. У такій державі закони дозволяють урядово-адміністративним (поліцейським) інститутам влади все, що грубо не порушує права людини. Влада у поліцейській державі постійно прагне вирватися з правових рамок. Закони тут певною мірою обмежують права людини, мотивуючи це необхідністю захисту моральності, державної безпеки, суспільною корисністю тощо. Завдяки цьому поліцейські органи втручаються в сферу мінімальної невід'ємної свободи. Типовими є неправові, хоча й законні, обмеження свободи думки, свободи пересування, недоторканності житла, особистого життя, свободи створення політичних партій та інших громадських організацій і участь у них, свободи зборів і маніфестацій, а також свободи підприємництва. Зокрема, деякі свободи не забороняються (збори і маніфестації), але для їх проведення потрібні дозволи адміністративних органів. У сфері підприємництва влада дозволяє, регулює, контролює, ліцензує діяльність приватних осіб. Поліцейська держава зводить до мінімуму дію принципу "не заборонено те, що дозволено". Поліцейська держава більш-менш ефективно захищає свободу, безпеку і власність від посягань приватних осіб, але не від поліцейського втручання. Для таких держав характерне збільшення чисельного складу поліцейського апарату.