Глава 1. Теорія держави і права як наука

1.Теорія держави і права – фундаментальна наука

2. Теорія держави і права в системі суспільних і юридичних наук

3. Об’єкт та предмет теорії держави і права.

4. Характеристика системи юридичних наук.

5. Функції теорії держави і права.

1. Теорія держави і права – фундаментальна наука

Проблеми виникнення, сутності держави і права, закономірностей їх розвитку відносяться до найскладніших. Теоретичне обгрунтування цих проблем є передумовою розробки шляхів прогресивного розвитку суспільства, створення механізмів ефективного управління суспільними процесами. Саме життя висунуло теорію держави і права на рівень фундаментальних наук, тобто тих наук, які займаються дослідженням законів взаємодії базисних структур природи, суспільства та мислення. Кожна наука проходить декілька етапів свого розвитку: від формування однієї парадигми (“дисциплінарної матриці”) – сукупності теоретичних стандартів, методологічних норм, ціннісних критеріїв - до виникнення наступної, яка створює якісно новий світогляд. Таким “революційним” шляхом відбувається саморозвиток науки.

Теорія держави і права пройшла шлях свого становлення та розвитку від філософії права до самостійної науки, яка виокремила особистий інструментарій – об’єкт, предмет, методи дослідження. За своєю сутністю теорія держави і права займається проблемами діалектики людської свободи та справедливості в історії людства. При цьому “ алгоритм свободи” розглядається у взаємозв’язку з економічними, політичними, культурними, релігійними умовами життєдіяльності різних народів у конкретно - історичний період. Таким чином формулюються загальні закономірності розвитку держави і права.

Великий творчий внесок у становлення та розвиток науки про державу і права в різні історичні епохи, в різних країнах зробили видатні мислителі. Це і легісти Китаю, і невідомі автори Законів Ману, і знамениті мудреці Греції, і політичні оратори Стародавнього Риму. Це теоретики століть середньовіччя і періоду Відродження. Це представники сучасних поглядів на право, державу, політику епохи Нового часу та буржуазних революцій. Це філософи класичного німецького ідеалізму, французькі просвітителі, італійські політологи.

Як фундаментальна наука, теорія держави і права є опорою галузевих і спеціальних юридичних наук. Тому помилки теоретиків віддзеркалюються “хворобами” конституційного, цивільного, кримінального законодавства і, як наслідок, - трагедіями поколінь.

Нині розуміння закономірностей взаємозв’язку минулого, теперішнього і тенденцій майбутнього розвитку цього світу повинно відбуватися за допомогою не тільки раціональних методів, а й (що особливо важливо визнати) ірраціонального - такого, що його не можна виразити в логічних формах, довести і,можливо, навіть в той чи інший час емпірично перевірити. “Раціональне та ірраціональне,- зазначає В.Налімов,- є двома засадами нашої свідомості, які доповнюють одна одну. Їх гармонізація – в їхній сумісності, нероздільності, причетності”. В цьому плані теорія держави і права має відображати не тільки раціональні знання, зокрема взаємозв’язки тих чи інших понять та державно-правових явищ, а й правові традиції, що виробляються і підтримуються людьми певної суспільної культури, поведінка яких грунтується на певних моральних засадах, які об’єктивно складають духовну структуру національної ідеї будь-якої країни. Ірраціональне відіграє особливу роль в епохи історичного розколу часу, перехідні соціальні періоди, коли хитаються традиційні системи соціальних цінностей, “коли треба, - писав М.Волошин, - із закритими очима, як сліпцю, всередині себе намацати ті тяжіння, ті точки опори, які вислизнули у світі зовнішньому”.

Можна стверджувати, що прогрес у правовій науці та практиці набуває значної культурної цінності і має для суспільного руху більше значення, ніж навіть відкриття природничо-наукового характеру, бо істина в праві безпосередньо зачіпає інтереси людей. Тому актуальним залишається міркування Т.Гоббса про те, що вчення про право, владу і несправедливість у суспільстві “постійно оспорюються як пером, так і мечем.”

У наш час на перший план виходить гуманістична та культурно – творча місія юридичної науки, яка проявляється в задоволенні духовних потреб людей, у забезпеченні прав та свобод людини.

2. Теорія держави і права в системі суспільних та юридичних наук

Поняття “ теорія” багатогранне і може розглядатися з різних позицій. По- перше, як система поглядів, думок та висловлювань, що несуть у собі різноманітну інформацію, по- друге, як сукупність доктрин, ідей, вчень про зміст та структуру суспільних і природних явищ.

Теорія (грец. theoria — спостереження, розгляд, дослідження) — це система узагальненого достовірного знання про певний «фрагмент» дійсності, яка описує, пояснює і передбачає функціонування певної сукупності об'єктів. У цьому разі цим «фрагментом» дійсності є держава і право. Нині теорія держави і права, як зазначає О. Скакун, є міждисциплінарною наукою, вона використовує досягнення як галузевих юридичних наук, так і інших суспільних наук та виконує інтегруючу функцію: по-перше, забезпечує взаємодію різних наук у дослідженні права; по-друге, поєднує результати їхніх досліджень з елементами філософії права.

Теорія держави і права, як зазначалося, належить до загальнотеоретичних та історичних (історико-теоретичних) наук і через свої властивості займає провідне місце в системі суспільних та юридичних наук. Це пояснюється тим, що:

1. Теорія держави і права є наукою суспільною. Вона відрізняється від природничих та технічних наук об'єктом наукового пізнання, яким є такі найважливіші суспільні явища, як держава і право. Глибокий зв'язок та взаємодія теорії держави і права простежується з такими суспільними науками, як філософія (використання філософських понять та загальних категорій), соціологія (розгляд держави і права як суспільних явищ з погляду їхнього соціального існування), політологія (розгляд держави і права в контексті їхньої взаємодії з політичною системою суспільства), економіка (розгляд держави і права в контексті їхньої взаємодії з економічною системою суспільства) та ін.

2. Теорія держави і права є нормативною та вихідною дисципліною для всієї юриспруденції. Вона має на меті надати найширші за обсягом і глибиною знання про державу та право.

3. Теорія держави і права є загальнотеоретичною юридичною наукою, перебуває в тісному діалектичному взаємозв'язку з історичними науками. Ці науки вивчають державу і право як цілісні, пов'язані та взаємодіючі суспільні явища. Водночас відмінність між теорією держави і права та історичними науками проявляється, передусім, у тому, що перша вивчає державу і право як абстрактні явища, що не належать до певної історичної епохи, країни, держави, мислителя. Отже, історичні науки використовують вироблений теорією держави і права поняттєво-категоріальний апарат, фахівці-теоретики використовують напрацювання істориків, зокрема історичний матеріал, для своїх узагальнень. Саме в цьому полягає тісний взаємозв'язок між цими науками.

4. Теорія держави і права є базовою, методологічною наукою, що формулює загальні поняття, категорії, принципи та закономірності держави і права, які використовуються галузевими, спеціальними, прикладними та іншими юридичними науками. Виступаючи щодо галузевих і спеціальних юридичних наук як наука узагальнення і спрямування, теорія держави і права потрібна також для розроблення достатньо вузьких проблем, які стоять перед цими науками. Вона синтезує і систематизує висновки галузевих знань, залучає їх до арсеналу власних наукових ідей. Однак це не означає, що висновки теорії обмежуються сукупністю зазначених ідей. Якщо галузеві юридичні науки акцентують увагу на сучасній державно-правовій практиці, на чинному праві, то дослідження теорії держави і права аж ніяк не обмежене у просторі і часі. Тому здійснювана нею (теорією) інтеграція усіх юридичних наук сприяє їхньому взаємозбагаченню, а загальна картина державно-правової дійсності стає цілісною. Водночас вирішення багатьох проблем юридичної практики, реформування суспільних відносин, забезпечення законності дій різних суб'єктів права, вдосконалення механізму правового регулювання одержують адекватне, об'єктивне наукове обґрунтування.

Теорія держави і права безпосередньо чи опосередковано пов'язана з іншими суспільними науками, зокрема з філософією, соціологією, політологією, соціальною психологією.

1. Філософія — це наука про загальні закони розвитку суспільної природи мислення, світу та про ставлення до них людини. У контексті держави і права філософія обмежується з'ясуванням природи, сутності, призначення й місця цих категорій у системі всіх соціальних явищ. Отож теорія держави і права використовує наукові досягнення філософії, зокрема напрацювання науковців-філософів щодо досліджень державно-правових явищ, а також послуговується філософськими категоріями «сутність» та «явище», «зміст» та «форма», «причина» та «наслідок», «система» та «структура» та ін.

Важливу роль у вивченні теорії держави і права відіграє така похідна від філософії юридична наука, як філософія права, сутність і зміст якої полягає в з'ясуванні системи наукових знань про буття права, його природу, місце та призначення в житті людини, суспільства, держави.

2. Соціологія — це наука про суспільство як єдине цілісне утворення, про ті соціальні явища та процеси, які в ньому відбуваються, зокрема й державно-правові, а також про його структуру, стан і шляхи їхнього розвитку. За допомогою соціології теорія держави і права досліджує певні державно-правові категорії, а саме: ефективність дії законодавства й норм права, з'ясування причин скоєння правопорушень, чинників, які на них впливають, вивчення рівня правової свідомості та правової і професійної культури. Науковці-теоретики активно використовують дані соціологічних досліджень.

Необхідно виокремити похідну від соціології науку — соціологію права, предметом дослідження якої є правові категорії, явища та процеси, їх формування та розвиток з позицій соціального існування.

3. Політологія — це наука, предметом якої є політика, її функціонування, розвиток та реалізація. Політологія містить низку питань, що стосуються, передусім, співвідношення категорій «громадянське суспільство», «людина», «держава», «політична система», «влада», що мають важливе значення як для всієї юридичної науки, так і для теорії держави і права зокрема. Похідною від політології є політологія права, що поєднує інструментарій науки теорії держави і права й розглядає широке коло питань державної правової політики.

4.Соціальна психологія та теорія держави і права. Увага соціальної психології зосереджена на закономірностях поведінки людей, котра обумовлена їх участю у соціальних групах. Дослідження соціальної психології враховуються теорією держави і права при вивченні правосвідомості, ефективності впливу права на поведінку людей та ін. Соціальна психологія допомагає теорії держави і права узагальнювати результати практичної діяльності державно-правових інститутів, поведінки посадових осіб та громадян.

Отже, взаємодіючи з філософією, соціологією, політологією, соціальною психологією та іншими суспільними науками, теорія держави і права одержує відповідні знання про державно-правові явища й використовує їх у своїх дослідженнях.