Характеристика системи юридичних наук

Оскільки суспільство є складною категорією, що характеризується наявністю різних суб'єктів, об'єктів та зв'язків, то суспільна наука є системною, що складається з ряду самостійних наук: соціологія, політологія, філософія, економіка, правознавство та ін.

Різновидом суспільних наук є юридичні, оскільки об'єктом їхнього вивчення є держава та право як основні суспільні категорії.

Держава та право вивчаються юридичними науками з різних сторін. Так, держава може бути вивчена як засіб упорядкування певної території, як засіб упорядкування певних суспільних відносин, як певним чином організоване суспільство, як система спеціально створених державою органів, як засіб здійснення політичної влади та як суб'єкт міжнародного права.

Право досліджується як система правил поведінки, нормативно-правових актів, як засіб впорядкування суспільних відносин та забезпечення прав і свобод людини і громадянина, як джерело інформації про можливу, необхідну та неприпустиму поведінку суб'єктів та як засіб забезпечення виконання державно-владних рішень. Дослідження категорій «держава» і «право» є складним та багатоплановим. Ці поняття як неможливо, так і недоцільно вивчати однобічно, за допомогою лише однієї юридичної науки. Системність юридичної науки дає можливість визначити критерії класифікації юридичної науки на групи з метою більш чіткого уявлення про предмет цих наук.

Зазначене пояснює існування системи юридичних наук, яка утворюється з таких груп:

1. Загальнотеоретичні та історичні (історико-теоретичні) науки (теорія держави і права, історія держави і права, історія вчень про державу і право та ін.). Ці правничі науки з'ясовують основні поняття та категорії юриспруденції, загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави та права, їхню сутність, форми та типологію, характеризують історичний шлях їхнього формування, а також погляди науковців, філософів, юристів-практиків на зміст державно-правових явищ.

2. Галузеві юридичні науки, які досліджують суспільні відносини, що врегульовані нормами права (конституційне, адміністративне, трудове, кримінальне, кримінально-процесуальне, цивільне, цивільно-процесуальне, екологічне право та ін.). Кожна із зазначених вище галузей специфічна за своєю структурою, принципами її побудови та функціонування, а також специфічними закономірностями розвитку та врегулювання відповідних суспільних відносин. Ці юридичні науки мають спільний об'єкт (у вузькому значенні) — суспільні відносини, що врегульовані правом (нормами права). Критерієм (підставою) їхнього виокремлення та розмежування є предмет правового регулювання (які однорідні суспільні відносини регулюються) та метод правового регулювання (яким способом суспільні відносини регулюються). Наприклад, предметом правового регулювання адміністративного права є однорідні суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення державної виконавчої влади та державного управління, інші управлінські відносини, а також відносини щодо адміністративної відповідальності. Відповідно в теорії права виокремлюють два основних методи правового регулювання: імперативний (чітко визначає варіант поведінки) та диспозитивний (надає можливість вибору варіанту поведінки).

Враховуючи, з одного боку, розвиток суспільних відносин та об'єктивну потребу в їхньому врегулюванні правовими нормами, а з іншого — взаємовідносини та взаємодію галузевих юридичних наук, виникають і розвиваються нові зв'язки міжгалузевого характеру, а отже — міжгалузеві юридичні науки.

3. Міжгалузеві юридичні науки вивчають однорідні суспільні відносини, що виникають у сфері

правового впливу різних галузей права. Вони тісно пов'язані та взаємодіють з галузями права, водночас мають характерний лише їм предмет вивчення.

Критерієм виділення міжгалузевих юридичних наук є галузі законодавства, які загалом не збігаються з галузями права. До цієї групи, зокрема належать такі науки як: житлове, банківське, комерційне, морське, повітряне, транспортне право та ін. Наприклад, транспортне право регулює відносини з організації діяльності різних видів транспорту (це норми цивільного, адміністративного, фінансового та інших галузей права).

4. Спеціальні (організаційні) юридичні науки вивчають організацію, повноваження, структуру, функції, завдання державних органів та деяких недержавних організацій (державне будівництво та місцеве самоврядування, судові та правоохоронні органи, прокурорський нагляд, адвокатура, нотаріат та ін.).

5. Прикладні юридичні науки досліджують суспільні відносини, що виникають у сфері правової дійсності та потребують спеціальних знань з інших наук (криміналістика, кримінологія, судова медицина, правова статистика, юридична психологія, юридична педагогіка та ін.). Ці науки використовують досягнення природничих (фізика, хімія, біологія та ін.), технічних (металургія, механіка та ін.) і гуманітарних (філософія, психологія та ін.) наук.

6. Юридичні науки, що вивчають зарубіжне право, розглядають особливості державного та

конституційного ладу, формування та функціонування виборчих систем, державних інститутів, структурних елементів і механізмів правового впливу в зарубіжних країнах, а також зіставлення правових систем держав. До цієї групи юридичних наук належать такі: конституційне (державне) право зарубіжних країн, римське право, порівняльне правознавство та ін.

7. Юридичні науки, що вивчають міжнародне право, досліджують суспільні відносини, що врегульовані нормами права в сфері міждержавних відносин. Специфіка цієї групи юридичних наук (на відміну від галузевих) полягає в наявності іноземних суб'єктів (іноземні держави, державні органи та їхні посадові особи, інші міжнародні організації) та необхідності врегулювання відносин між цими суб'єктами. До цієї групи юридичних наук належать: міжнародне публічне право (дипломатичне, консульське, міжнародне морське право, міжнародне консульське право, міжнародне повітряне право, міжнародне економічне право та ін.); міжнародне приватне право (цивільне, сімейне, трудове та ін.).