Фонологічна система слов’янських мов

Слов’яни є найчисельнішою в Європі групою індоєвропейських народів, споріднених за походженням, мовою і культурою. Проблема походження слов’янських мов складна, а кожна з них має специфічні і унікальні риси, зокрема на фонетичному рівні.

Українська мова має такі самобутні риси:

· чергування о, е з і в закритому складі: кінь - коня, віл - вола, піч - печі;

· літера і на місці колишнього ятя (в інших східнослов’янських мовах там е): літо (рос. лето), сніг (рос. снег), хліб (білор. хлеб);

· тверда вимова приголосних перед и та е: село, день, липа;

· новий звук и: син, лист, миша;

· зміна е на о після шиплячих: чоловік, шостий, жовтий;

· м’який прикінцевий ц: олівець, олівець, хлопець.

Специфічні риси білоруської мови:

· після літер, що позначають м'які приголосні звуки, пишеться е, ё (сёня, цёпла, насып, але цяжкасць, пяць);

· для білоруської мови характерне акання та якання (рака, чэрап- чарапи, дом-дамы, бяда, нясу, пясняр);

· наявна буква на позначення нескладового у (дауно, воук); на початку слова в наголошеному складі уживаються протетичні в, г (еугаль, воблака (хмара), гэты (цей);

· замість букви щ уживане словосполучення шч (гичыт (укр.щит), шчасце (укр. щастя).

Специфічними ознаками російської мови є:

· наявність звукосполучень ро, ло, ре, ле в коренях слів між приголосними, тобто в тій позиції, де в інших східнослов’янських мовах виступає ри, ли (крошить, глотать, тревога, блестеть),

· перехід е в о після м’якого приголосного перед твердим під наголосом (села [с'ола], нес [н'ос]),

· відсутність чергування г, к, х з з", цг, с' у відмінкових формах іменника (інога - ноге, рука -руке, муха - мухе; пор. укр.: нозі, руці, мусі),

· форми називного відмінка множини з закінченням -а, -я під наголосом в іменниках чоловічого роду (дома, учителя),

· відсутність кличного відмінка, закінчення прикметників чоловічого роду в називному відмінку під наголосом -ой (молодой, дорогой) та ін.

Польська мовна система характеризується такими основними рисами:

· постійний наголос, фіксований на передостанньому складі (Як виняток, наголос може падати на третій або навіть на четвертий склад від кінця: fonetvka [fo’netyka] «фонетика», gramatyka [gra’matyka] «граматика», uniwersytet [un’i’versytet] «університет», czterysta [’cterysta] «чотириста»',

· наявність носових голосних q, ç: miçso - м ’ясо, jçzyk - язик, dqb - дуб;

· звуки с, dz, cz, sz завжди тверді: dziewczç - дівчина, czesc - честь;

· збереження звукосполучень *dl, *tl. Пор. пол. szydlo, укр. сало, слвц. sadlo, рос. шило, radio;

· відсутність змін звукосполучень *gv, *kv на cv, zv перед e, і: пол. wiazda, kwiat, рос. звезда; звук w вимовляється як и нескладовий.

Серед фонетичних особливостей чеської мови слід виділити і такі:

· відсутність зміни звукосполучень *gvë, *kvë на [zvë], [cvë]: чес. Kvët;

· збереження звукосполучень *dl, *tl: чеськ. radio;

· зміна *[tj], *[kt], *[gt] в [с]; *[dj] в [z], наприклад: чеськ. mez;

· відсутність після губних приголосних Ь, р, V, ш вставного І: *grablja *grabla, чеськ. hrabe;

· загальнослов’янські сполучення *tort, *tolt перетворилися у *trat, *tlat; *tert, *telt перетворилися *tret, *tlet: наприклад *gord -«обгороджене місце», чеськ. hrad.

Характерні риси словацької мови:

· розрізнювання коротких і довгих приголосних; наявність

· дифтонгів, специфічного голосного а, складотворних г та І, які можуть бути короткими і довгими; силовий, сталий наголос, на першому складі;

· відсутність редукції голосних (наголошені і ненаголошені голосні звуки вимовляються чітко);

· ритмічний закон трьох мор,

· збереження звукосполучень *dl, *tl: словацьк. radlo.

Верхньолужицька мова має такі особливості:

· голосні [а], [о], [и] майже не відрізняються від відповідних українських;

· подібно до української мови і на відміну від білоруської та російської, верхньолужицькій не дуже властива редукція ненаголошених голосних: вони вимовляються приблизно так само, як і наголошені.

Нижньолужицька мова багато в чому різниться з верхньолужицькою. Фонетичні особливості:

· збереження звуку g, (в верхньолужицькій - h.);

· г змінюється на s після приголосних р, t, k (трава = tsawa);

· с змінюється на с (час = cas).