Стан і проблеми сучасного розвитку слов’янського мовознавства

Для сучасного розвитку слов’янського мовознавства взагалі й українського зокрема актуальним є всебічне комплексне вивчення лексичних груп, якнайтісніше пов’язаних з життям і побутом народу, різноманітними реаліями та елементами матеріальної й духовної культури. Такі дослідження, висвітлюючи мовні факти на широкому історичному й етнографічному тлі, у своїй сукупності покликані збагатити науку про людину й суспільство новими матеріалами, розкрити невідомі сторінки історії народу, становлення й еволюцію його духовності.

Для успішного вирішення проблем, пов’язаних зі складною системою взаємозв’язків мови й культури, мови й мислення, особливо важливим є комплексний етнолінгвістичний підхід. Практика наукової роботи останнього часу ставить перед лінгвістами, фольклористами та етнографами схожі або й однакові завдання, вирішення яких не можна обмежувати лише констатацією фактів методологічного й прагматичного паралелізму та виявленням часткових більш чи менш тісних переплетень у тих чи інших суміжних площинах цих наук. На сучасному етапі саме етнолінгвістика здатна об’єднати зусилля вчених різних галузей, допомогти розширити рамки досліджень і поглибити їх комплексність.

Початок етнолінгвістичним дослідженням в українському мовознавстві було закладено О.О. Потебнею. Елементи етнолінгвістичного підходу можна констатувати у Б.Грінченка і П.Чубинського, М.Ф.Сумцова і Д.К.Зеленіна, в російському мовознавстві – у Ф.І.Буслаєва і О.М.Афанасьєва, з польських учених слід назвати насамперед К. Мошинського і О. Брюкнера, їх послідовниками є В. Буджішевська, А. Вежбицька, Г. Таборська.

У 70-80-х роках XX ст. широке розуміння предмета й завдань етнолінгвістики стосовно слов’янських мов і культур сприяло виникненню в Москві етнолінгвістичної школи на чолі з М.І. Толстим. Групою вчених під його керівництвом проводилася робота в галузі фольклористики та етнографії, виявлялися нові сторони взаємозв’язків мови й культури, причому мові як одній з найважливіших форм вираження етнічної культури приділялась особлива увага.

У 80-90-х роках у Любліні (Польща) було створено люблінську етнолінгвістичну школу на чолі з професором Є. Бартмінським, яка продовжує традиції, започатковані польськими вченими-етнолінгвістами кінця XIX - ХХ століття.

В українському мовознавстві розвиткові етнолінгвістики сприяють ґрунтовні етнолінгвістично-етимологічні дослідження В.Г.Скляренка, обрядову лексику в етнолінгвістичному аспекті досліджували О.В.Тищенко, В.Т.Шевченко та ін.