Внутрішня структура психолінгвістики й міждисциплінарні зв’язки

Психолінгвістика пов’язана міждисциплінарними зв’язками із психологічною наукою, зокрема, із загальною, віковою, когнітивною, соціальною психологією, психологією особистості, творчості, спілкування.

Як галузь мовознавства психолінгвістика має власну внутрішню структуру. У ній виокремлюють загальну та конкретні психолінгвістики: загальна є методологічною базою всіх психолінгвістичних досліджень і містить найбільш усталений комплекс глобальних проблем і концепцій, розділами якої вважають психолінгвістику мовної свідомості, дискурсу, мислення та мозку (нейролінгвістику); конкретні психолінгвістики належать до прикладних сфер знання, до них відносять соціальну та вікову психолінгвістику.

Традиційно у психолінгвістиці виділяють:

1) психолінгвістику мовленнєвої діяльності, головними проблемами якої є породження та сприйняття мовлення, до якої долучаються психолінгвістика тексту та дискурсу (спілкування) комунікативного спрямування;

2) психолінгвістику мовної здатності, проблематика якої лежить у площинах психосемантики, проблем внутрішнього лексикону, мовної свідомості, асоціативної граматики, мовної особистості;

3) вікову психолінгвістику, проблемами якої є виникнення й розвиток мовної здатності та комунікативної компетенції в широкому розумінні;

4) нейропсихолінгвістику, яка межує з нейрофізіологією і спрямована на дослідження зв’язків мовної здатності, пам’яті, мовленнєвої діяльності людини з функціями головного мозку, нейронною мережею, проекційними системами мозку, нейрофізіологічними механізмами;

5) патопсихолінгвістику, яка досліджує діагностику й мовленнєву симптоматику психічних захворювань із патологією мовлення в умовах несформованості або розпаду особистості;

6) етнопсихолінгвістику, яка межує з етнолінгвістикою і вивчає проблеми психічної природи білінгвізму й полілінгвізму;

7) лінгвістичну ґендерологію, орієнтовану на вивчення феномена ґендера (від англ. gender – рід, стать) – статі людини з огляду на розподіл між чоловіком і жінкою соціальних функцій, форм діяльності, специфіки поведінки, культурних норм тощо.

Подібно до лінгвістичної гендерології не окреслені дисциплінарно і психолінгвістичні аспекти судової лінгвістики, нейролінгвістичного програмування, мовленнєвого впливу, які здебільшого розглядаються у сфері прикладного мовознавства (детальніше про це лекція №15). Процес опанування іноземною мовою є проблемою психолінгвістичного аспекту методики викладання іноземних мов.

Підводячи підсумки, треба зазначити, що сьогодні психолінгвістичний аспект наявний у будь-якій галузі мовознавства і його виокремлення або в галузь психолінгвістики, або в самостійну дисципліну залежить від розробки теоретичних засад, методологічного інструментарію й окреслення кола проблем, розв'язання яких потребує відповідного укрупнення психолінгвістичного аспекту.