Проблема асоціацій. Методика асоціативного експерименту

Проблема асоціацій, їхньої типології й методики встановлення розглядалася у психології та психолінгвістиці однією з найперших, адже асоціації є найбільш важливим показником організації ментального лексикону людини, його вербальної мережі, а також свідомості й мислення.

Асоціація є динамічним тимчасовим нервовим зв’язком між двома й більше психічними явищами (відчуттями, уявленнями, почуттями, думками, образами тощо), а також їхніми позначеннями у мові, який утворюється за певних умов на підставі умовного рефлексу суб’єктивного реагування на відповідні стимули (термін «асоціація» уведений Дж.Локком).

У дослідженнях вербальних асоціацій виділено два підходи:

1) лексикоцентричний спрямований на аналіз асоціативного поля лексичних одиниць, семантичної близькості між словами, дослідження вербальної мережі внутрішнього лексикону, пам’яті;

2) текстоцентричний спрямований на характеристику асоціативних стратегій побудови текстів, асоціативного поля ключових слів у тексті, асоціативних процесів, пов’язаних із породженням мовлення і т. ін.

Методом установлення асоціацій є асоціативний експеримент, метою якого є конструювання мережі асоціацій у свідомості індивіда й етносвідомості. Асоціативний експеримент передбачає анкетування інформантів із застосуванням списків стимулів і на підставі подальшого встановлення найбільш частотних реакцій. Він спрямований на дослідження проблем мовленнєвої діяльності, онтогенезу мови, організації пам’яті та ментального лексикону, а також на розв’язання прикладних завдань (розробки нових методик викладання іноземних мов, вивчення двомовності, комп’ютерну репрезентацію мови, потреби машинного перекладу, комп’ютерної лексикографії тощо).

Процедура асоціативного експерименту передбачає використання набору зі 100 слів, реакції на які зіставляються зі стандартними реакціями психічно здорових людей, що дає змогу визначити ступінь ексцентричності, нестандартності мислення випробуваних інформантів.

У 1910 р. було видано перший словник асоціативних норм англійської мови, укладений американськими психологами Дж.Кентом й А.Розановим. Першим російським словником такого типу став «Словарь ассоциативных норм русского языка» 1977 р. за редакцією О.О.Леонтьєва. На матеріалі української мови також існує «Словник асоціативних норм української мови» 1979 р. Н. Бутенко та її ж «Словник асоціативних означень іменників в українській мові» 1989 р.

Результатом асоціативного експерименту часто стає асоціативний словник. Словник представляє асоціативне поле слова (термін уведений Ш.Баллі) – сукупність асоціатів, реакцій на слово-стимул, виявлених шляхом асоціативного експерименту. Асоціативне поле має ядро (найбільш частотні реакції) і периферію (одиничні реакції). Дослідники розрізнюють індивідуальні й колективні асоціативні поля. Друге встановлюється при узагальненні й обробці результатів експерименту і назване асоціативною нормою.