Тлумачення змісту правочину

Тлумачення це інтелектуально-розумовий процес, спрямований на пізнання юридичного акту (тлумачення-з’ясування) та повідомлення отриманих при пізнанні результатів до інших осіб (тлумачення-пояснення). Необхідність в тлумаченні правочину виникає у випадках: нечіткого або помилкового волевиявлення, використання сторонами термінів-синонімів, колізії в законодавстві, різне тлумачення волі сторін правочину і т.і.. Тому в ст. 213ЦК України були закріплені загальні правила тлумачення змісту правочину.

Загальність тлумачення полягає в наступному: по-перше, встановлений об’єкт тлумачення – зміст правочину; по-друге, перераховані суб'єкти тлумачення правочину – сторони правочину або суд; по-третє, закріплені правила тлумачення правочину – за принципом «концентричних кіл»[125].

Об’єкт тлумачення правочину може бути тільки зміст правочину. Зміст правочину складається з сукупності умов правочину. Зміст правочину не повинен суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Тому тлумачення правочину і повинно доводити відповідність умов правочину діючим нормам права та моралі (наприклад доводити можливість та правомірність укладення договору сурогатного батьківства або материнства).

Суб'єктами тлумачення правочину виступають сторона або сторони укладеного правочину. Таке тлумачення викликано особисто-правовими причинами. Кожна особа повинна бути зацікавлена в належному виконанні своїх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Тлумачення правочину можна розглядати як заходи щодо здійснення та самозахисту цивільних прав та обов’язків. Тільки сторони правочину здатні оперативно оцінити співвідношення і відповідність волі волевиявленню, та головне адекватність сприйняття власного волевиявлення контрагентом.

Навряд може виникнути питання тлумачення одностороннього правочину, оскільки він породжує права та обов’язки тільки для сторони, яка його уклала. Як що він був укладений в усній формі то особа сама автентично тлумачить. Інший випадок – заповіт (на наш погляд це один з небагатьох прикладів цієї конструкції), односторонній правочин який повинен укладатися в нотаріальній формі, та випадку її недотримання залишає спадкоємцю, як третій особи в інтересах якого цей правочин укладений тлумачити справжню волю спадкоємця, та доводити існування перешкод щодо належної форми волевиявлення заповідача.

Тлумачення двостороннього правочину більш поширені правовідносини, оскільки кожен із сторін правочину може виходити з свого бачення як власного волевиявлення, так і волевиявлення контрагента. Таке тлумачення можна розглядати в якості правочину, як що результатом тлумачення будуть змінені вже існуючи правовідносини.

На жаль буквальне тлумачення п. 2 ст. 213 ЦК не дозволяє вести розмову про тлумачення багатосторонніх правочині оскільки в ній ведеться про «…вимогу однієї або обох сторін…». Тому вимогу декількох сторін про тлумачення багатостороннього правочину суд формально вправі залишити без розгляду.

Як що сторони не дійдуть згоди щодо тлумачення правочину, остаточним суб’єктом тлумачення правочину залишається суд.

Не залежно від суб’єкта тлумачення правила в п.п. 3,4 ст. 213 ЦК містяться чіткі правила щодо послідовності тлумачення правочину:

По-перше, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів (лексичне, мовне, граматичне тлумачення);

По-друге, у разі, коли буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (казуальне тлумачення);

По третє, якщо лексичне та казуальне тлумачення не дають змоги встановити справжню волю сторін правочину, враховуються мета правочину, зміст попередніх переговорів, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.