Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Поняття та значення представництва



Свої цивільні права та обов'язки громадяни (фізичні особи) та організації (юридичні особи) можуть здійснювати як самостійно так і через представників. Потреба у представництві виникає тоді, коли в силу юридичних чи фактичних перешкод суб'єкти не в змозі самостійно реалізувати свої суб’єктивні права і інколи юридичні обов’язки. Юридична особа взагалі реалізовує свої права через представників: її керівники або інші особи, що вказані у засновницьких документах, чи діють на підставі довіреності.

До юридичних перешкод відносяться такі обставини реальної дійсності, які за законом не дозволяють суб'єктам правовідносин самостійно вчиняти правочини. До них відноситься часткова чи неповна дієздатність, обмеження дієздатності чи визнання недієздатним за рішенням суду і т. п.). Для юридичної особи – встановлені правила щодо здійснення її правосуб’єктності на професійній основі особами які мають на це право. Відповідно, таке представництво є кваліфікованим. Отримувати готівку у банку має персоніфікована особа юридичної особи: головний бухгалтер та касир. Отримувати вибухові речовини для проведення буровибухових робіт – лише особа, яка має допуск на такі роботи.

До фактичних перешкод відносяться такі обставини реальної дійсності які в силу суб'єктивних чи об'єктивних причин перешкоджають суб'єктам правовідносин особисто вчиняти правочини: хвороба, відсутність суб'єкта у місці проживання, юридична безграмотність чи недостатня компетентність; небажання особисто реалізувати свої права та обов'язки і т. п.); відсутність спеціальних знань чи досвіду, які необхідні для реалізації таких прав (захист прав у судах, патентування об’єктів промислової власності тощо). Для юридичних осіб – спеціалізація його працівників і неможливість органа юридичної особи представляти її буквально у всіх правовідносинах.

Більшість країн закріпили автономію представництва. Поряд з чистим представництвом збережена конструкція доручення. На сьогодні сфера застосування інституту представництва має місце між громадянами (фізичними особами), між громадянами та організаціями (фізичними та юридичними особами) та між організаціями (юридичними особами). До послуг представника можна звертатися у будь-якому разі, окрім випадків учинення правочину, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто, а так само інших правочинів зазначених у законі.

Відповідно до ч.1 ст.237 ЦК представництвом є правовідношення, в якому одна сторона представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. За своєю правовою природою представництво – різновид правочину, що учиняється на користь іншої особи в межах, зазначених законом чи особою яку представляють. Тож основною ознакою цивільно-правового представництва є участь у цивільних правовідносинах однієї особи від імені іншої, що спричиняє безпосередній правовий результат для представляємого.

Закон відмежовує представництво від іншої подібної діяльності. Так не є представником особа, яка хоча й діє в чужих інтересах, але від свого імені. Не є представником також особа, що уповноважена на проведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Предметом представництва виступають юридичні дії (правочини), що здійснюються представником в інтересах іншої особи. При тому, виходячи із смислу ч.1 ст. 238 ЦК такими діями можуть бути лише такі правочини, право на учинення яких має особа, яку представляє представник. Це не зовсім вірно для представництва в силу юридичних перешкод. Лише завдяки тому, що представляємих не має права на учинення таких правочинів здебільше й виникає потреба у представництві. Предметом представництва не можуть бути такі правочини, які відповідно до чинного законодавства та його змісту може бути учинений лише тією особою, яку представляє представник. Наприклад це стосується виплати аліментів. На кінець не можна учиняти правочин представником від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах, або в інтересах або в інтересах особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Метою представництва є здійснення представником правочинів в інтересах і здебільше за рахунок особи, яку він представляє. Слід зазначити, що правочини, які здійснює представник є його власними вольовими діями, що здійснюються з відома та доручення представляємого. Проте вони породжують, змінюють чи припиняють права та обов'язки особи, яку він представляє.

Сутність представництва полягає в тому, що правочини, які вчиняє представник породжують юридичні наслідки для особи, яку він представляє. Тобто, як вірно підмітив О.В. Дзера, внаслідок угод та інших юридичних дій представника права і обов'язки виникають між особою, яку представляють, і третіми особами. Представник своїми діями неначе зв'язує особу, яку представляє, з третьою особою. У представника ніяких прав і обов'язків з приводу угод, укладених ним, не виникає.

Значення інституту представництва полягає в тому, що звертаючись до послуг представника, фізичні та юридичні особи завжди мають можливість у повній мірі реалізувати свою дієздатність. Через представника вони можуть укладати правочини, захищати свої інтереси у суді. Недієздатні та малолітні особи мають можливість реалізувати свої права через представника. Завдяки представництву громадяни можуть у випадках тривалої відсутності за місцем проживання, тяжкої хвороби, чи інших життєвих обставин продовжувати реалізувати свої права та обов'язки наприклад, отримувати пенсію, заробітну плату, розпоряджатися майном та ін.





Дата публикования: 2014-10-30; Прочитано: 701 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.006 с)...