Зміст, характеристика, особливості, взаємозв’язок загальної і спеціальної фізичної підготовки

Кожен вид спорту має свою специфіку, здійснюючи певний вплив на морфолого-функціональні особливості організму. Заняття футболом при правильній організації педагогічного процесу ‒ могутній засіб зміцнення здоров’я, підвищення працездатності і росту спортивної майстерності молоді. Гра у футбол вимагає всебічної підготовки, що обумовлено часто змінюваними ігровими ситуаціями, пов’язаними з різноманітними динамічними індивідуальними і колективними діями.

Футболіст виконує переважно динамічну роботу змінної інтенсивності ‒ веде безупинну боротьбу за м’яч з великою напругою протягом тривалого часу, застосовуючи всілякі рухи: ходьбу, біг різної інтенсивності з різкими зупинками, поворотами і стрімким прискоренням, стрибки, удари по м’ячу, силові прийоми.

У процесі занять футболом виробляються складні і різноманітні рухові навички, виникають і удосконалюються умовно-рефлекторні зв’язки між корою головного мозку, руховим апаратом і внутрішніми органами, поліпшується координація, прискорюється реакція, підвищується загальний рівень фізичної підготовки, технічної і тактичної майстерності спортсменів. Це дає можливість футболістам витримувати під час гри велике навантаження, швидко і правильно реагувати на зміну обстановки. Гра у футбол сприяє і фізичному загартуванню, підвищенню опірності організму і розширенню адаптаційних можливостей.

Фізична підготовка поділяється на загальну і спеціальну. Ці два види підготовки органічно пов’язані між собою і становлять єдиний процес.

Загальна фізична підготовка футболіста забезпечується вправами загальнорозвивального характеру і вправами з інших видів спорту (легкої атлетики, гімнастики, баскетболу, гандболу, хокею, лижного спорту, плавання). Так розвивається і зміцнюється м’язево-зв’язковий апарат, поліпшується діяльність усіх органів і систем організму, удосконалюються рухові якості, підвищується загальна тренованість.

Зміст і методика розвитку спеціальної фізичної підготовки обумовлені особливостями ігрової діяльності футболіста, що характеризується; постійними змінами ігрової ситуації на полі; безперервністю навантажень, нерівномірним чергуванням роботи і відпочинку; необхідністю виконувати складні рухи в умовах запеклої боротьби.

До засобів спеціальної фізичної підготовки футболістів відносять: змагальні вправи і вправи, подібні до них за кінематичними і динамічними характеристиками, механізмом енергозабезпечення структури роботи м’язів. Всі інші вправи належать до засобів загальної фізичної підготовки.

Таким чином, до засобів спеціальної фізичної підготовки належать лише ті, виконання яких сприяє розвитку спеціальних якостей. Однак їхня інтенсивність і характер не постійні: вони залежать від рівня тренованості футболіста і його кваліфікації. Чим вони вищі, тим менше потрібно спеціально-підготовчих вправ. У новачків і малотренованих футболістів практично будь-яка вправа викликає тренувальний ефект, тому цих вправ для них досить багато.

Розрізняють спеціальні вправи з м’ячем і без нього. Інтенсивність і тривалість їхнього виконання, кількість повторень, час відпочинку між ними залежать від характеру і величини фізичних навантажень, що повинні строго відповідати тому чи іншому методу тренування (рівномірному, змінному, повторному, інтервальному).